Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/731/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/731/26 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 05.03.2026 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила суд: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року по справі №420/6688/25; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 5% з виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року по справі №420/6688/25. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 №69-ОС його звільнено в запас ЗСУ. Позивач вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 йому виплачено 45299,07 грн, що підтверджується банківською випискою. Ним з`ясовано, що із присуджених за вищевказаним судовим рішенням виплат, відповідачем було утримано ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%, що підтверджено також листом відповідача від 23.12.2025 року №09/Т-2511/2575. Позивач не погоджується із вказаними утриманнями з його виплат та зазначає, що відповідач не врахував, що ці виплати є частиною грошового забезпечення та мали бути виплачені йому не пізніше дня виключення зі списків особового складу. Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки відповідач неправомірно не здійснив повний та своєчасний остаточний розрахунок при звільненні. У зв`язку з цим, на переконання позивача, дії відповідача щодо утримання ПДФО та військового збору з вказаних виплат є протиправними. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не здійснення ОСОБА_1 при виплаті сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 утриманий військовий збір у розмірі 3,5% утриманий при виплаті сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, а тому просить скасувати рішення від 05.03.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що позивач звільнений з військової служби та не отримує грошового забезпечення, а у відповідності до норм ПК України та Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється військовослужбовцям одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та таке грошове забезпечення повинно бути одержано військовослужбовцями у зв`язку з виконанням ними обов`язків під час проходження служби, тому позивачка не має права на виплату їй грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб. Згідно відповіді Державної податкової служби України від 28.06.2023 № 7906/5/99-00-24-03-03-05 зроблено висновок, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення, яке виплачується військовослужбовцям, у разі підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Отже, підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що позивачем не надано до позовної заяви доказів, які б вказували що ним в спірний період виконувались вищезазначені заходи, тому дії військової частини НОМЕР_1 є правомірними в спірних відносинах. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України та учасником бойових дій, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 02.02.2024 №69-ОС його виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення. Після звільнення позивач вважаючи порушеними свої права щодо правильного та повного з ним розрахунку звертався до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025: зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 позивачу виплачено 45299,07 грн, що підтверджується банківською випискою. На звернення позивача від 01.12.2025 року щодо надання довідки-розрахунку виплачених коштів відповідач листом від 23.12.2025 року №09/Т-2511/2575 повідомив про розрахунок індексації грошового забезпечення та зазначив, що виплата позивачу на виконання рішення суду здійснена у повному обсязі. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати присуджених йому коштів згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 з утриманням ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5%, звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З аналізу викладених правових норм суд першої інстанції дійшов висновку, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Також суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з сум індексації грошового забезпечення позивача, виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно із ч.1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст. 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Приписами ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно із ч.2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Так, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44). Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за №44 (далі - Порядок №44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Пунктами 2, 3 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно з пунктом 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Пунктом 5 Порядку №44 визначено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Положеннями до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 р. по справі № 420/6688/25, яке набрало законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22. Щодо позовних вимог в частині неправомірність дій відповідача щодо утримання військового збору з суми виплаченої позивачу, індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто фізичні особи - резиденти, які отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1. п.162.1 ст.162 ПКУ). Відповідно до пп.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п. 163.1 ПКУ). Згідно з пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп.4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб. При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" № 4113-IX від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. Відповідно до пп. 4 пп. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу), зокрема, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України. Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX. З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113-IX від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%, однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про в цій частині вимог також не знайшли свого підтвердження, оскільки дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення, є протиправними. Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з сум індексації грошового забезпечення позивача, виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25, тому поверненню позивачу підлягає сума утриманого військового збору у розмірі 3,5%. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин та наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2026 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук