Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4419/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4419/25 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.04.2025 року № 948010176187; зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 948010176187 від 20.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області № 3/2-706/25, № 3/2-707/25, № 3/2-708/25, № 3/2-709/25 від 24.03.2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2021 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області № 3/2-706/25 від 24.03.2025 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2022 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області № 3/2-707/25 від 24.03.2025 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2023 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області № 3/2-708/25 від 24.03.2025 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2024 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області № 3/2-709/25 від 24.03.2025 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем 1 протиправно відмовлено їй у здійсненні перерахунку довічного утримання судді на підставі довідок Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від24.03.2025 року № 3/2-706/25, № 3/2-707/25, № 3/2-708/25 та № 3/2-709/25. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.04.2025 року № 948010176187 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 24.03.2025 року № 3/2-706/25, № 3/2-707/25, № 3/2-708/25, № 3/2-709/25 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум; Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В своїй скарзі апелянт вказує, що для визначення розміру посадового окладу суддів має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102,00 грн. Апелянт також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року (справа № 240/9028/24), в якій сформовано висновок щодо застосування ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та визначення розмірів грошової винагороди суддів Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі та раніше за текстом Закон № 1402). 25.03.2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Закону № 1402, на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 24.03.2025 року № 3/2-706/25, № 3/2-707/25, № 3/2-708/25, № 3/2-709/25, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області. Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким 02.04.2025 року винесено рішення № 948010176187 про відмову у перерахунку пенсії. Підстава відмови: оскільки у 2021 - 2024 роках прожитковий мінімум, який застосовується для призначення базового розміру посадового окладу судді, не змінювався, підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі наданих довідок, відсутні. Не погоджуючись з відмовою у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що після надходження довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повинно було провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, а отже оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2270 гривні. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2481 гривні. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривні. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 грн. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018). 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій". Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Також, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні. Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно Постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), 01 січня 2022 року (2481,00 грн), 01 січня 2023 року (2684,00 грн) та на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною. Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". У справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2024 року. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24 квітня 2025 у справі № 240/9028/24 з огляду на таке. Так, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:

55. Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів.

56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України Про судоустрій і статус суддів не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, є протиправною. В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026р. по справі №380/19912/24, від 08.04.2026р. по справі №340/1792/25. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову. Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова