Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16275/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16275/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №160/16275/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 12849098/45286029 від 09 травня 2025 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 31 березня 2025 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» податкову накладну № 2 від 31 березня 2025 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її подання на реєстрацію. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12849098/45286029 від 09.05.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.03.2025 року №2. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 31.03.2025 року №2 складену товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Рішення суду мотивовано тим, що рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12849098/45286029 від 09.05.2025 року було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31.03.2025 року №2 прийняте без врахування всіх обставин у справі та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що обов`язок підтвердити реальність операції за якими було складено податкові накладні виникає у платника податку з моменту зупинення такої податкової накладної, а для отримання відповідної податкової вигоди такий платник податків зобов`язаний надати первинні документи до Комісії регіонального рівня, що ним були складені відповідно до Закону № 996-XIV. Також, в доводах апеляційної скарги відповідач зазначає про не співмірність стягнутих на користь позивачу сум витрат на правничу допомогу. Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між ТОВ «Парадігм група» (замовник) та ТОВ «Сейлтаб» (виконавець) 31.12.2024 року укладено договір про надання послуг № Д-66597, предметом якого є послуги з підтримки наявності та асортименту продукції у пунктах продажу, що надаються відповідно до умов, які викладені в додатках до цього договору, щодо категорій продукції, відмічених у п. 7.2 (т.1 а.с. 91-100). Відповідно до пункту 4.2. базова вартість послуг для кожного пункту продажу окремо зазначається у додатку № 2 до договору. На дату укладення договору сумарна базова вартість послуг в усіх пунктах продажу за звітний період складає 63000 грн (шістдесят три тисячі грн. 00 коп), без ПДВ. Згідно пункту 7.2. договору, умови поширюються на категорії продукції, щодо яких проставлені відмітки: тютюнові вироби пристрої. Відповідно до додатку № 1 до договору про надання послуг № Д-66597 від 31 грудня 2024 року замовник і виконавець цим додатком погодили асортимент продукції для мережі виконавця, чинний на момент укладення договору. 31.03.2025 року між ТОВ «Парадігм група» (замовник) та ТОВ «Сейлтаб» підписано акт наданих послуг, згідно якого загальна вартість послуг, що підлягає оплаті за звітний період дорівнює 48200 грн, крім того 20% ПДВ 9640 грн, а разом з ПДВ 57840 грн (т.1 а.с. 102). За результатами здійснення господарської операції з ТОВ «Сейлтаб» у відповідності до вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України була складена та відправлена на реєстрацію в ЄРПН податкова накладна №2 від 31.03.2025 року на загальну суму 57840 грн, в т.ч. ПДВ 9640 грн (т.1 а.с. 103). Проте згідно з квитанцією №9103073203 від 16.04.2025 року про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, документ збережено, реєстрація зупинена з підстав: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 31.03.2025 №2 в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 73.20, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено: показник «D»=0000%, «Рпоточ» -

0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі» (т.1 а.с. 188-189). Позивач скористався наданим правом та подав до контролюючого органу пояснення щодо податкової накладної надісланої на реєстрацію та копії первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції по податковій накладній №2 від 31.03.2025 (т.1 а.с. 190-191). Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.05.2025 прийнято рішення №12849098/45286029, згідно з яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної (т.1 а.с. 199-200). Зі змісту вищезазначеного рішення Комісії вбачається, що в реєстрації податкової накладної відмовлено з підстав «ненадання/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку». Не погоджуючись з відмовою в реєстрації податкової накладної, товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» звернулося до суду з цим позовом. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. За приписами цього Порядку, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Судом встановлено, що квитанція №9103073203 від 16.04.2025 року про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань містить посилання за загальний, визначений Порядком № 520, перелік документів, необхідний для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, без конкретизації переліку документів, необхідного для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію поданої податкової накладної, складеної за господарською операцією щодо надання послуг за договором від 31.12.2024 № Д-66597. Відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Крім того, необґрунтованим є й посилання податкового органу в рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної на «ненадання/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку», адже таке твердження податкового органу є формальним, яке не дає можливості встановити яких саме первинних документів не надано/частково не надано для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №2 від 31.03.2025. Більш того, з оскаржуваного рішення не вбачається, що податковим органом надано оцінку достатності та належності первинних документів, наданих платником податків. Верховний Суд у своїй постанові від 06.07.2023 у справі №140/1986/22 зробив висновок про те, що контролюючий орган, під час виконання повноважень щодо моніторингу податкових накладних, має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями. Натомість податковий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації не має права здійснювати аналіз господарських операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності) та не повинен надавати оцінку, серед іншого, наявності основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо у платника податків. Така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків. Натомість, відповідачем не доведено й те, що за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями первинні документи за господарською операцією по договору від 31.12.2024 № Д-66597 у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної № 2 від 31.03.2025 свідчать про наявність підстав для відмови у реєстрації такої податкової накладної на підставі п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної носить протиправний характер та підлягає скасуванню. Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення на користь позивача судових витрат за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Частина перша статті 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Так, питання можливості зменшення розміру витрат на правничу допомогу неодноразово досліджувався Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом. Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку, що такі документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові у справі №910/12876/19. Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21. Враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, яке беззаперечно свідчить про не згоду відповідача із заявленою до відшкодування сумою правничої допомоги у цій справі та враховуючи складність цієї справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій «неминучості» понесення визначеного адвокатом розміру правничої допомоги у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає що, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, стягнувши цю суму з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №160/16275/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №160/16275/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Сафронова суддя С.В. Чабаненко