Постанова 4852 № 160/4244/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4244/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., секретар судового засіданні Буханець І.П., за участі представника позивача Чернова С.С., представника відповідача Фролова П.І., представника третьої особи - Іваниченко І.В. розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської міської ради (Самарівської міської ради) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №160/4244/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Новомосковської міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Новомосковської міської ради про звернення стягнення податкового боргу Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» у розмірі 15 545 750,04 грн. на кошти з Новомосковської міської ради. Підставою позову визначено наявність у Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» у розмірі 15 545 750,04 грн. та вчинення позивачем виключних заходів із його погашення, що не дало очікуваного результату. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що з метою отримання субвенції на компенсацію різниці в тарифах КП «Новомосковськтеплоенерго» подало пакет документів на засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Дніпропетровської обласної державної адміністрації; 21.12.2022 року згідно протоколу №8 територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Дніпропетровської обласної державної адміністрації було прийнято рішення про узгодження різниці в тарифах для КП «Новомосковськтеплоенерго» у сумі 46700000 грн., але станом на сьогодні з державного бюджету не виділено субвенцію, яка б надала змогу в повному обсязі покрити податковий борг. Апелянт вважав, що строк позовної давності щодо звернення стягнення податкового боргу КП «Новомосковськтеплоенерго» з Новомосковської міської ради за рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах: №804/10001/14 від 23.09.2014 року 1023,56 тис. грн.; №804/5192/14 від 20.05.2014 року 1654,23 тис. грн.; №804/13448/15 від 17.09.2015 року 496,79 тис. грн.; №804/4180/15 від 17.04.2015 року 832,9 тис. грн. №804/5816/16 від 03.10.2016 року 2680,09 тис. грн. на загальну суму 6687570 грн. та за рішенням керівника №33507/6/04-36-13-05-22 згідно п.95.5 ст.95ПК України на суму боргу 8858175,98 грн., що виник у період з 2014-2016 роки зі сплати податкового боргу минув у 2019 році; апелянт вважав цей борг безнадійним, а тому не може бути стягнутий і підлягає списанню контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Апелянт посилався на рішення ради від 08.09.2023 року №1273, яким надано згоду на продаж комунального майна, яке перебуває на балансі КП «Новомосковськтеплоенерго» та яке знаходиться в податковій заставі з метою погашення податкового боргу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залишити в силі. Постановою Касаційного адміністративного суду від 19 березняч 2026 року у справі 160/4244/23 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року скасовано, а справу № 160/4244/23 направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Заявлена до стягнення сума податкового боргу, яка рахується за Комунальним підприємства «Новомосковськтеплоенерго» підтверджена даними його інтегрованої картки та відповідними судовими актами, у тому числі рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 року у справі № 160/581/23, від 23.09.2014 року у справі № 804/10001/14, від 20.05.2014 року № 804/5192/14 та багатьма іншими, які набрали законної сили. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що протягом 2022 року за платіжними інструкціями стягнуто з установи в рахунок погашення боргу 18,5 тис. грн. (ПДВ), а також реалізовано його майно у сумі 41,6 тис. грн. з приводу чого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 28.07.2015 року у справі № 804/8332/15 надано відповідний дозвіл. У зв`язку з тим, що сума коштів, стягнута з установи із рахунків банку, а також та, що отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна не покриває суму податкового боргу такого платника податків, поданням від 28.12.2022 року № 33825/5/04-36-13-02-14 передбаченим п. 96.1 ст. 96 ПК України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до міського голови м. Новомосковська щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу комунального підприємства та боргу з ЄСВ у розмірах, що відповідатимуть сумі таких боргів, затвердження плану досудової санації, який має передбачати погашення заборгованості перед бюджетами усіх рівнів, про ліквідацію комунального підприємства та призначення ліквідаційної комісії, або порушення справи про банкрутство, про надання згоди на реалізацію майна комунального підприємства, не задіяного у виробничому процесі, вартість якого відповідатиме сумі податкового боргу, та відповідно, стане реальним джерелом його погашення. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що у відповідності до норм п. 96.3 ст. 96 ПК України, у разі неотримання відповіді щодо прийняття одного із зазначених рішень у визначений законодавством строк, контролюючий орган буде зобов`язаний звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу КП «Новомосковськтеплоенерго» за рахунок коштів місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно. Як зазначає представник позивача, передумовою звернення до суду слугувало не надання (протягом 30 днів) відповідачем відповідь на означене подання. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України). Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Згідно пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Механізм застосування податкової застави податковими органами визначається Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 (далі Порядок №586), пунктом 4 якого передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку №586 передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3). При цьому, вказаним Порядком передбачено можливість як складення акта опису майна податковим керуючим, так і складення акта про відсутність майна у платника податків, що може бути описано у податкову заставу. Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пп. 20.1.19, 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням. Статтею 96 ПК України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Пунктом 96.2. статті 96 ПК України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1.); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3.); виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4.). Згідно з пунктом 96.3. статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Отже, застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимою за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків. Тобто, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема, звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу, вжиття заходів щодо погашення наявного податкового боргу за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу. Якщо такі заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то орган державної податкової служби вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього. Таким чином контролюючий орган має виконати повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд вже неодноразово висловлював свою позицію щодо спірних правовідносин, зокрема, аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/10168/15, від 28 січня 2019 року у справі № 810/2322/17, а також у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/8951/15. Колегія суддів Верховного Суду у постанові віл 18 лютого 2025 року справа № 640/36719/21 зазначає, що особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 ПК України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків. Таким чином, якщо вказані вище заходи не мали результатом погашення податкового боргу платника податків, то контролюючий орган вчиняє дії, що передбачені частиною третьої статті 96 ПК України, з метою погашення податкового боргу за рахунок коштів органу управління підприємства боржника. Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснено вичерпний перелік заходів, що передував можливості звернення до суду, зокрема, протягом 2022 року за платіжними інструкціями стягнуто з установи в рахунок погашення боргу 18,5 тис. грн. (ПДВ), а також реалізовано його майно у сумі 41,6 тис. грн. з приводу чого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 28.07.2015 року у справі № 804/8332/15 надано відповідний дозвіл. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зверталось з поданням до Новомосковської міської ради. Також, матеріали справи свідчать, що позивачем неотримано відповіді на вказане подання. Отже, як встановлено судами, позивачем надано суду докази, які підтверджують, що ним були вчинені всі дії щодо стягнення податкового боргу, зокрема, докази звернення до суду із позовною заявою про стягнення суми боргу з рахунків у банках, а також відсутності в управління майна, що може бути внесено в податкову заставу та відсутності коштів на відкритих рахунків для стягнення боргу. З огляду на викладене, позивачем здійснено вичерпний перелік заходів, що передував можливості звернення до суду. Таким чином, оскільки вжиті контролюючим органом заходи, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України не призвели до результату, а власне майно в управління відсутнє, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про наявність визначених законом підстав для звернення стягнення податкового боргу на кошти органу державної влади, в управлінні якого перебуває Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго». Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2025 року справа № 380/26561/23. З огляду вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Новомосковської міської ради (Самарівської міської ради) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №160/4244/23 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №160/4244/23 залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови складені 06 травня 2026 року, в повному обсязі постанова складена 20 травня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко