Постанова 4820 № 686/30872/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/30872/25 Провадження № 22-ц/820/740/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ «Акцент-Банк» зазначило, що 3 червня 2024 року ОСОБА_1 приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі відповідної анкети-заяви банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 40,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. У разі порушення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 повинен сплатити банку штраф і пеню у визначеному розмірі. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 25 жовтня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 19 566 грн 36 коп., яка складається з 10 767 грн 35 коп. заборгованості за кредитом, 7 549 грн 01 коп. заборгованості за процентами, 1 250 грн заборгованості за пенею. За таких обставин АТ «Акцент-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 19 566 грн 36 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 767 грн 35 коп. і витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 332 грн 32 коп. В решті позову відмовлено. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь банку слід стягнути неповернутий кредит у розмірі 10 767 грн 35 коп. Оскільки умовами договору не встановлено розмір і порядок нарахування процентів і пені, то в цій частині позов є безпідставним. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг і тарифи банку становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Крім того, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ», в якому визначені всі умови кредитування, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів. При цьому ОСОБА_1 своїм електронним підписом підтвердив, що він ознайомився та погодився із запропонованими позивачем умовами кредитування. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, а тому з нього слід стягнути заборгованість у цілому. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення процентів і пені. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції АТ «Акцент-Банк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статей 207, 526, 1048, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні процентів підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 3 червня 2024 року АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої сторони визнали, що ця заява разом з відповідними умовами та правилами, які розміщені на сайті банку, становлять договір про надання банківських послуг. Водночас АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 підписали заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/лімітом. У такий спосіб сторони уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10 800 грн строком на 240 місяців під 40,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами. Згідно виписки по картці в період з 3 червня 2024 року до 1 жовтня 2025 року ОСОБА_1 використав 33 385 грн 41 коп. і повернув 14 348 грн 61 коп. кредитних коштів. Водночас АТ «Акцент-Банк» нарахувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 7 549 грн 01 коп. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як визначено частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу частини першої 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За містом частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як передбачено статтею 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України). Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Із положень частини першої статті 612 ЦК України слідує, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Виконання зобов`язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею). Кредитний договір, а також договір щодо забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором мають бути укладені у письмовій формі та підписані сторонами. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в установлені договором строки. Встановивши, що ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором. Також суд правомірно керувався тим, що кредитним договором не визначено право банку на пеню за прострочення виконання зобов`язання, внаслідок чого в цій частині позов є необґрунтованим. До того ж згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Отже підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 1 250 грн пені відсутні. Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позову банку в частині стягнення пені не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону. Водночас, вирішуючи спір у частині стягнення процентів, суд першої інстанції припустися помилки. Заявою про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/лімітом, яка підписана сторонами та визначена ними як умови кредитного договору, передбачено право банку на отримання від ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами у розмірі 40,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відтак сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі, щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції не звернув на це увагу та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову банку в частині вимог про стягнення процентів. Відповідно до виписки по картці (а.с. 29-37) та розрахунку заборгованості за договором (а.с. 14-17) станом на 25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 допустив заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 316 грн 36 коп., із яких 10 767 грн 35 коп. неповернутий кредит та 7 549 грн 01 коп. нараховані проценти. Розмір цієї заборгованості відповідачем не спростовано. 3.Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині відмови у стягненні процентів не може залишатися в силі. З ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» слід стягнути 18 316 грн 36 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 10 767 грн 35 коп. кредиту та 7 549 грн 01 коп. процентів. Щодо судових витрат Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Позов АТ «Акцент-Банк» майнового характеру заявлено з ціною 19 566 грн 36 коп. і задоволено з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 18 316 грн 36 коп., тобто на 93,61% (18316,36?100:19566,36). Відтак з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 2 267 грн 61 коп. (2422,40?93,61%). АТ «Акцент-Банк» оскаржило рішення суду першої інстанції через систему «Електронний суд» в частині відмови у стягненні 8 799 грн 01 коп. процентів і пені, що становить 44,97% від заявленої ціни позову (8799,01?100:19566,36), а тому банк мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 307 грн 22 коп. (2422,40?44,97%?150%?0,8). Оскільки апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» задоволено на 85,79% (7549,01?100:8799,01), то на ОСОБА_1 слід покласти витрати АТ «Акцент-Банк» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 121 грн 46 коп. (1307,22?85,79%). Всього з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» слід стягнути судовий збір у сумі 3 389 грн 07 коп. (2267,61+1121,46). Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження 49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360080) заборгованість за кредитом у розмірі 10 767 гривень 35 копійок та заборгованість за процентами у розмірі 7 549 гривень 01 копійку, а всього 18 316 гривень 36 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження 49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360080) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 389 гривень 07 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Цибульський Д.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27