Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/4439/25
від 25.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДУКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/4439/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №279/4439/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Антонович Ольга Сергіївна, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Івашкевич О.Г. в с т а н о в и в : У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позов, у якому просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до повноліття доньки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів його доходів щомісячно, до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28.06.2024 між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1 та зроблено актовий запис №230. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено актовий запис №150 та видано свідоцтво серії НОМЕР_2 . У травні 2025 року відповідач перерахував позивачці 1 000,00 грн, в червні 5 000,00 грн, участі у вихованні доньки ОСОБА_4 не приймає. Має також ще двох дітей від попереднього шлюбу. Відповідач служить в ЗСУ та отримує 24 000,00 грн грошового забезпечення. Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Вважає, що відповідач має реальну змогу сплачувати аліменти. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 23.07.2025 до повноліття дитини, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментина її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 23.07.2024 до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Антонович О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття; стягувати з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 щомісячно аліменти в розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи із дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною трьох років. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суду першої інстанції з позовної заяви було відомо про наявність на його утриманні двох дітей від попереднього шлюбу, проте суд при винесенні рішення не взяв дану обставину до уваги та не врахував їїпри вирішенні питання про розмір аліментів. Звертає увагу, що відповідно до судового наказу Богунського районного суду м.Житомира від 31 липня 2023 року, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 (однієї третини) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви 18 квітня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Проте, при визначенні аліментів на дитину від другого шлюбу, в розмірі 1/4 частки від доходу (25%) судом першої інстанції було порушено принцип рівності та було утворено недопустиму диспропорцію щодо фінансового утримання кожного з дітей. Наголошує, що не відмовляється від утримання своєї дитини. Однак майновий стан відповідача не дозволяє йому сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки від доходу, оскільки такий розмір аліментів позбавляє його можливості забезпечити власне існування. Крім того, позивачка надала суду недостовірну інформацію про перебування ОСОБА_2 в лавах Збройних Сил, оскільки станом на день подання позову він був звільнений і його дохід не складає 24 000,00 гривень на місяць. У власності відповідача немає жодного рухомого або нерухомого майна. З отримуваного відповідачем доходу утримуються аліменти на двох дітей від першого шлюбу та будуть утримуватись аліменти на дитину від шлюбу з позивачем. Вважає аліменти в розмірі 1/6 частини від заробітку на дружину завищеними та такими, що недоведені позивачем та не відповідають розміру отримуваного ним доходу. Позивачем не надано документів, котрі б підтверджували необхідність в отриманні аліментів на неї саме в такому розмірі. Водночас діти, які теж потребують утримання, будуть обмежені в отриманні аліментів, оскільки виникатиме заборгованість з їх сплати, оскільки в сукупності йому будуть нараховуватись аліменти в розмірі близько 75% його доходу, що є неприпустимим, адже позбавляє відповідача будь - яких засобів для власного існування та утримання. Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивачка не скористалася. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)). Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.05.2026, є дата складення повного судового рішення 25.05.2026. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 28.06.2024 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано шлюб, про що Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 та складено відповідний актовий запис №230 (а.с. 8). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено актовий запис №150 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9). На даний час сторони проживають окремо. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її вихованні та утриманні. Відповідач допомогу у вихованні та матеріальному забезпеченні їхньої спільної дитини не надає в достатньому для повноцінного забезпечення дитини розмірі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із відсутності заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, а також ненадання ним жодних доказів на підтвердження неспроможності надавати матеріальну допомогу у розмірі, зазначеному в позовній заяві. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання своєї малолітньої доньки та дружини, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Разом з тим, із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на дитину та в розмірі 1/6 частини заробітку на дружину, погодитись не можна з огляду на наступне. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51 Конституції України). У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України). Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України). Верховний Суд вже підкреслював, що: учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 521/5667/21 (провадження № 61-8145св22) вказано, що за загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно зі статтями 182, 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи». Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2025 року у справі № 523/12535/21. Разом з тим, відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. За положеннями ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дитина перебуває на утриманні та матеріальному забезпеченні матері, при цьому відповідач також зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання. Разом з тим, суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, заявленому позивачем. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Під час розгляду справи було встановлено, що згідно судового наказу №295/4646/23, виданого 31.07.2023 Богунським районним судом м. Житомира, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання двох дітей: неповнолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 частини всіх доходів щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.04.2023 до досягнення дітьми повноліття (а.с.45-47). Крім того, старшого солдата ОСОБА_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 27 червня 2025 року №198-РС з військової служби відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас з підпунктом «г» (через сімейні обставини та небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), з 02 липня 2025 року вважати таким, що справи та посаду здав (а.с.48). Колегія суддів зауважує, що у позовній заяві зазначено про наявність в Єдиному державному реєстрі боржників відносно ОСОБА_2 двох виконавчих провадження № 72065954 та № 72578146. Крім того, позивачка вказала, що відповідач має на утриманні двох дітей від попереднього шлюбу. Проте, суд першої інстанції зазначену обставину не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача реальної можливості надавати матеріальну допомогу і сплачувати аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, а також на утримання дружини у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку. Відтак, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього на утриманні ще двох дітей від попереднього шлюбу неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відсутність доказів його спроможності сплачувати аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно та на утримання дружини у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), а також виходячи з необхідності забезпечення балансу інтересів одержувача та платника аліментів, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є завищеним. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір аліментів на утримання малолітньої доньки сторін з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, а на утримання дружини з 1/6 до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу), задовольнивши апеляційну скаргу. При цьому суд враховує доводи апеляційної скарги про те, що на даний час відповідач звільнений зі служби у Збройних Силах України та його дохід не становить 24 000,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Малозначними є справи про стягнення аліментів (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Антонович Ольга Сергіївна, задовольнити. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: с. Озерянка, Житомирського району Житомирської області, 12463) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 23.07.2025 до повноліття дитини, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: с. Озерянка, Житомирського району Житомирської області, 12463) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 23.07.2024до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді