Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/19371/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/19371/24 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М. Категорія 53 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/19371/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М. в с т а н о в и в: У грудні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 10 367,98 грн виплаченого страхового відшкодування, 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішити також питання стягнення судового збору. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР-2477831, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 . 27.11.2022 о 12-20 год у м. Житомирі, на вул. Київській, 77 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля під керуванням відповідача та транспортного засобу марки «ВМW Х4», д.н.з. НОМЕР_2 , який було пошкоджено з вини відповідача, що підтверджується постановою Богунського районного суду міста Житомира від 22.12.2022 у справі № 295/13085/22. За умовами полісу власнику транспортного засобу марки «ВМW Х4», д.н.з. НОМЕР_2 , позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 10 367,98 грн. Так як водій забезпеченого транспортного засобу самовільно залишив місце ДТП, що також встановлено постановою Богунського районного суду міста Житомира від 22.12.2022 у справі № 295/13085/22, то відповідно до абзацу «в» п. п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача на суму сплаченого страхового відшкодування. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подавав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у постанові Богунського районного суду м. Житомира від 22.12.2022 у справі №295/13085/22, яка набрала законної сили - 03.01.2023 року, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто суд встановив, що в даній справі позов пред`явлено до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.11.2022 о 12.20 год у м. Житомирі на вул. Київській, 77 (ТЦ «Глобал»), був власник транспортного засобу марки «BMW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно відповіді №11987339 від 14.03.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру. Представник позивача вважає помилковими висновки Богунського районного суду м.Житомира від 25.07.2025 по справі №295/19371/25 щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог, виходячи з їх недоведеності, так як всупереч положень ст.263 ЦПК України суд першої інстанції не дотримався принципу всебічного розгляду справи, не вжив заходів щодо одержання всіх матеріалів для ухвалення у справі законного рішення, та вирішив спір без їх вивчення. Зазначає, що суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зазначено інші анкетні дані особи. Однак при поданні позовної заяви позивач зазначив інше ім`я позивача, замість « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 », керуючись постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22.12.2022 року у справі №295/13085/22, яка набрала законної сили 03.01.2023, у якій було встановлено особу, винну у вчиненні адміністративного правопорушення. Як з`ясувалось згодом - у вищезазначеній постанові суду про притягнення до адміністративної відповідальності винного водія, була допущена описка, щодо імені цієї особи, що підтверджується постановою Богунського районного суду міста Житомира від 08.08.2025 року у справі № 295/13085/22, в якій суд постановив: «виправити описку у вступній та мотивувальній частинах постанови Богунського районного суду м. Житомира від 22.12.2022 року, вважати правильним ім`я ОСОБА_1 ». Вважає, що зазначене вище свідчить про те, що винуватцем ДТП є саме - ОСОБА_1 , а оскільки аналогічне підтверджене і судом першої інстанції, яким встановлено - що учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.11.2022 о 12-20 год. у м. Житомирі, на вул. Київській, 77 (ТЦ «Глобал»), був власник транспортного засобу марки «BMW 116D», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Звертає увагу, що у даному випадку має місце не визначення позивачем неналежного відповідача при зверненні із даною позовною заявою, а наявність описки в адміністративній постанові, яка виправлена, судом за заявою позивача, про що свідчить постанова від 08.08.2025 року у справі № 295/13085/22. Отже суд підтвердив, що у справі про притягнення до адміністративної відповідальності винуватцем ДТП є саме ОСОБА_1 . Звертає увагу, що таким чином, відповідач у даній цивільній справі та особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності - одна й та сама особа. Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові через начебто подання його до неналежного відповідача, фактично спирався на описку в адміністративній постанові (яка наразі виправлена) через неналежне дослідження доказів та встановлення фактичних обставин справи. При цьому звертає увагу, що позивач об`єктивно не міг подати цей доказ раніше, ослкьіки постанова про виправлення описки була винесена судом лише 08.08.2025. Зазначає, що відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційний суд має право та обов`язок дослідити новий доказ - постанову Богунського районного суду міста Житомира від 08.08.2025 року у справі №295/13085/22, оскільки цей документ підтверджує належність відповідача та спростовує висновки суду першої інстанції, що покладені у основу рішення Богунського районного суду міста Житомира від 25.07.2025 року у справі №295/19371/25. Враховуючи вищезазначене, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)). Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.05.2026 року, є дата складення повного судового рішення 25.05.2026 року. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 07.12.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР/2477831, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_5 (а.с.24 і звор. сторона). Згідно договору страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, розмір франшизи 0,00 грн. Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 22.12.2022 у справі №295/13085/22 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_4 , встановлено, що 27.11.2022 о 12-20 год. у м. Житомирі, на вул. Київській, 77 (ТЦ «Глобал») водій ОСОБА_1 , керуючи т/з BMW 116 D д.н.з. НОМЕР_1 , не забезпечив безпеки виконуваного маневру та безпечної дистанції, внаслідок чого закінчуючи рух заднім ходом допустив наїзд на т/з BMW Х4 д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засобі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, 27.11.2022 року о 12 год. 20 хв. в м. Житомир, вул. Київська, 77 (ТЦ «Глобал») водій ОСОБА_1 , керуючи т/з BMW 116 D д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв ДТП та залишив місце пригоди. Зазначеною постановою, яка набрала законної сили 03.01.2023, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, ОСОБА_1 (а.с.12). За положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 16.02.2023 до позивача надійшла заява (претензія) від представника АТ «СК «АРКС» про виплату страхового відшкодування. В заяві зазначено, що згідно страхових актів АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_5 , а винною особою вказано - ОСОБА_1 , тому оскільки відповідальність власника транспортного засобу марки «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР/2477831, просили перерахувати 10 367,98 грн на банківські реквізити АТ «СК «АРКС» (а. с. 13). Як слідує з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с.15), власником транспортного засобу марки «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 , з 01.08.2022 є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . Копією довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3022332468272190 від 27.11.2022 (а.с. 23) підтверджується, що учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.11.2022 о 12-20 год. у м. Житомирі на вул. Київській, 77 (ТЦ «Глобал»), був власник транспортного засобу марки «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а не ОСОБА_1 , який зазначений у постанові Богунського районного суду міста Житомира від 22.12.2022 у справі № 295/13085/22 та до якого пред`явлено даний позов. На підставі страхового акту № G-23998-1 від 23.02.2023 ТДВ «СК «Гардіан» було сплачено АТ «СК «АРКС» 10 367,98 грн страхового відшкодування згідно платіжної інструкції № 166565 від 24.02.2023 (а.с.17). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача до початку першого судового засідання, так як розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, відповідного клопотання про заміну в справі відповідача з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 не заявлялося, а суд не вправі самостійно здійснювати заміну відповідача без заявленого стороною позивача такого клопотання. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Предметом даного спору є відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення ( ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно абзацу «в» п. п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених страховиком на відшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що в даній справі позов пред`явлено до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , тоді як учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.11.2022 о 12-20 год. у м. Житомирі, на вул. Київській, 77 (ТЦ «Глобал»), був власник транспортного засобу марки «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 згідно відповіді № 1197339 від 14.03.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру). Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що, оскільки стороною позивача до початку першого судового засідання, так як розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про заміну в справі відповідача з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 не заявлялося, а суд при цьому не вправі самостійно здійснювати заміну відповідача без заявленого стороною позивача такого клопотання, тому в задоволенні позову слід відмовити через пред`явлення його до неналежного відповідача. Оскільки транспортний засіб «ВМW 116D», д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , тому із вимогами про відшкодування шкоди в порядку регресу ТОВ «СК «Гардіан» має звертатись до ОСОБА_1 як власника транспортного засобу, який спричинив ДТП. Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (п. 2 і 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України). Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (ст. 50 ЦПК України). Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. У п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7,17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, а позивач ТОВ «СК «Гардіан» не заявило клопотання про залучення до участі у справі як відповідача власника джерела підвищеної небезпеки, яким була заподіяна шкода, а саме ОСОБА_1 . На ряду з цим, слід зазначити, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання щодо їх задоволення чи відмову у задоволенні. Без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо того, що відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційний суд має право та обов`язок дослідити новий доказ - постанову Богунського районного суду міста Житомира від 08.08.2025 року у справі №295/13085/22, оскільки цей документ підтверджує належність відповідача та спростовує висновки суду першої інстанції, що покладені у основу рішення Богунського районного суду міста Житомира від 25.07.2025 року у справі №295/19371/25, як необґрунтовані, оскільки даний доказ не існував на час ухвалення рішення у справі, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що судом першої інстанції невірно застосовано норми чинного законодавства у зв`язку з чим ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, але колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку про те, що такі доводи є помилковим тлумачення стороною скаржника вимог діючого закону та усталеної судової практики України, через звернення з позовною заявою до неналежного відповідача. Крім цього, судом першої інстанції надано належної правової оцінки доводам сторони позивача щодо неналежності відповідача у справі та перевірено під час апеляційного перегляду справи, що в суді першої інстанції позивача не був позбавлений права звернутись з клопотанням про заміну відповідача під час її розгляду, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вірними та законними. Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, взявши до уваги позицію учасників судового розгляду справи викладену у процесуальних документах, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судова колегія приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» залишити беззадоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді