Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23474/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23474/25 пров. № А/857/12812/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання - Порцін В.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 380/23474/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,- суддя(і) у І інстанції Кравців О.Р., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі позивач, ГУ ПФУ у Львівській області) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), у якому просило скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження 21.11.2025 №79630885 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що державний виконавець не взяв до уваги те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення. Державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. ГУ ПФУ у Львівській області вважає, що при винесені оскарженої постани про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, державний виконавець в порушення ст. 1 Закону-1404 не врахував всіх обставин, та не вжив всіх заходів щодо з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття такого рішення, як винесення постани про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки не було взято до уваги, що судове рішення виконане. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взято до уваги судом попередньої інстанції. Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не подав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 видано виконавчий лист у справі №380/21362/23. Постановою державного виконавця від 30.11.2023 ВП №73456699 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 у справі №380/21362/23, та постановлено: «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10) здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі, розрахованому відповідно до нової довідки ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС по Львівській області» №5192 від 05.09.2022 без обмеження максимальним розміром». Пунктом 3 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 26800,00 грн. Про відкриття виконавчого провадження Відділ ПВР повідомив листом від 30.11.2023, який отримано ГУ ПФ України у Львівській області 07.12.2023. Листом ГУ ПФ України у Львівській області від 09.02.2024 Відділ ПВР повідомлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №380/21362/23 виконано, перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено, доплату нараховано. У зв`язку з цим просили винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Постановою державного виконавця від 04.11.2025 ВП №73456699, керуючись вимогами пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 у справі №380/21362/23, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі, розрахованому відповідно до нової довідки ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС по Львівській області» №5192 від 05.09.2022 без обмеження максимальним розміром». Також зазначено, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Постановою державного виконавця від 21.11.2025 ВП №79630885 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Відділу ПВР від 30.11.2023 ВП №73456699, про стягнення з ГУПФ України у Львівській області виконавчого збору у сумі 26800,00 грн. Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 21.11.2025 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся із даним позовом до суду. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що постанова державного виконавця від 21.11.2025 ВП №79630885 про стягнення з позивача виконавчого збору є виконавчим документом, за яким відповідачем відкрито спірне виконавче провадження. Проте, доказів того, що такий виконавчий документ, а саме постанова державного виконавця від 21.11.2025 ВП №79630885 про стягнення з позивача виконавчого збору, на час розгляду цієї справи в суді в порядку, визначеному чинним законодавством, протиправним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, як наслідок просить суд скасувати її. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час спірних правовідносин), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відповідно до ст. 27 цього ж Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Відповідно до частини п`ятої вказаної вище статті, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавчий збір не стягується, якщо інше не передбачено угодою про врегулювання спору (мировою угодою), укладеною між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулюваня спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, відповідно до якої виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню ( ч. 10 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»). Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення в самостійне виконавче провадження у разі закінчення того виконавчого провадження, у межах якого з боржника було стягнуто виконавчий збір. При цьому, у разі, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнана та не скасована) законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору в цій справі є безпосередньо постанова державного виконавця від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79630885 щодо виконання постанови державного виконавця від 30.11.2023 ВП № 73456699 в частині стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. Вказана постанова державного виконавця від 30.11.2023 ВП № 73456699 про стягнення з позивача виконавчого збору фактично є виконавчим документом, за яким відповідачем відкрито спірне виконавче провадження. Крім цього, судом встановлено, що постанова державного виконавця від 30.11.2023 ВП № 73456699 про стягнення з позивача виконавчого збору, на час розгляду цієї справи в суді в порядку, визначеному чинним законодавством, протиправною не визнавалася та не скасована. Отже, оскаржувана постанова від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79630885 підлягає виконанню. Крім цього, апеляційний суд зауважує, що відповідно до п. 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Як слідує із позовної заяви та апеляційної скарги, підставою скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач вказує ту обставину, що виконавчий документ з виконання виконавчого листа № 380/21362/23, виданого 22.11.2023 Львівським окружним адміністративним судом, виконано до надходження постанови про відкриття виконавчого провадження та що державний виконавець не наділений повноваженнями на стягнення коштів з державного органу. Жодних інших підстав для скасування оскаржуваної постанови позивач не наводить. Колегія суддів зазначає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень Водночас, вихід за межі позову в інтересах самого суб`єкта владних повноважень, зокрема при оскарженні рішень інших суб`єктів владних повноважень не допускається, оскільки суд зв`язаний предметом і підставами спору. Отже, скасування постанови про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору від 79630885, не є належним способом захисту прав позивача, оскільки залишається чинною постанова про стягнення виконавчого збору від 30.11.2023. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ч.3 ст.243, ст. 287, ст.310, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 380/23474/25 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року.