Постанова 4857 № 300/5360/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5360/25 пров. № А/857/38196/25 Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів: судді-доповідачі Сала П.І., суддів: Димарчук Т.М., Заверухи О.Б., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року (суддя Матуляк Я.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 29.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області при проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення йому індексації пенсії у період з 01.03.2021 по 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115 та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 та, як наслідок, зобов`язати пенсійний оргна здійснити відповідний перерахунок з 2021 року та виплатити недоплачену суму пенсії за 2021-2025 роки. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 - у 2021 році, 1,14 - у 2022 році, 1,197 - у 2023 році, 1,0796 - у 2024 році та 1,115 - у 2025 році. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити індексацію (перерахунок) та виплату пенсії ОСОБА_1 за період 2021-2025 роки із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пенсії, при призначенні яких уже було застосовано показник середньої заробітної плати, який перевищує індексований розрахунковий показник, не підлягають щорічній індексації за формулою. У таких випадках взамін індексації передбачається фіксована щомісячна доплата. Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для індексації пенсії позивача за формулою, визначеною частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також звертає увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частинами 1, 2 статті 122 КАС України, що не враховано судом першої інстанції. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій виклав заперечення проти доводів відповідача. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з повним дослідженням усіх обставин справи та доказів, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена. При цьому не погоджується з твердженнями відповідача щодо пропуску строку звернення до суду та наголошує на тому, що пенсія є єдиним джерелом для існування пенсіонера, а право на її отримання в повному обсязі захищається Конституцією та законами України. Своєю чергою, невиконання органом державної влади своїх обов`язків щодо перерахунку пенсії не може мати наслідком позбавлення особи права на такий перерахунок. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах довлодів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 01 грудня 2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 29.05.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, на відповідні коефіцієнти підвищення з урахуванням положень частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У відповідь на звернення позивача, відповідач надав письмову відмову у здійсненні перерахунку, оформлену листом від 24.06.2025 № 5072-4340/М-02/8-0900/25, в якій повідомив, що пенсію за віком призначено позивачу згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, які передують року звернення, який є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, що підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії з урахуванням її індексації. Позивач з наданою відмовою не погодився та звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції уважав, що при проведенні перерахунку пенсії, призначеної відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів з вказаним висновком погоджується та зазначає, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 згаданого Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. За приписами статті 27 Закону № 1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. При цьому згідно з частиною 2 статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-ІV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. На виконання абзацу 4 частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV, постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії та забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились: - з 01 березня 2019 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - з 01 травня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році"; - з 01 березня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році"; - з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"; - з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"; - з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році". - з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році". Таким чином, індексація пенсій відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України проводилася відповідачем згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідні коефіцієнти. Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, абзац 1 та абзац 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до приписів частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. При цьому під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. У свою чергу, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не уповноважений встановлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, який становить 3764,40 гривень) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV, абзацом 1 частини 2 статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії. Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (наприклад, постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19). З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, під час індексації пенсій, що проводиться з 2019 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", положення пункту 5 Порядку № 124 є протиправними. За наведеного правового регулювання колегія суддів констатує, що пенсійний орган, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої 2 статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши щомісячну доплату до пенсії у фіксованому розмірі, взамін застосування коефіцієнтів збільшення, передбачених постановами Уряду на відповідний рік, якими унормовуються питання індексації пенсіонерів відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства. Наведені висновки повністю відповідають правовій позиції, що сформована Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24. Втім, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо незастосування до позовних вимог ОСОБА_1 строків звернення до суду, на чому наголошував відповідач у відзиві на позовну заяву та що є одним із аргументів поданої апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться у частині другій статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Тобто законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18. Необхідно зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 01.06.2022 у справі № 640/4086/20, від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, звертав увагу на те, що що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Звернувшись до суду з цим позовом, позивач заявляє позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2021; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2022 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2022; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2023 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2025 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2021. Отже, фактично спірні правовідносини виникли у березні 2021 року, у березні 2022 року, у березні 2023 року, у березні 2024 року та у березні 2025 року. Разом з тим позивач звернувся до суду з цим позовом лише 29.07.2025, тобто з порушенням встановленого шестимісячного строку звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. З матеріалів позовної заяви вбачається, що спірна індексація у 2021-2025 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, як помилково вважав суд першої інстанції. Відтак у даному випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України. Такий висновок додатково підтверджується постановою Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, в якій наголошено, що право громадян на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Крім того, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 28.01.2025 у справі № 120/1483/24, від 28.01.2025 у справі № 440/4663/24 та інших. Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати. Водночас позивач звернувся до відповідача щодо спірного питання лише 29.07.2025, що не може бути визнано як розумний строк для захисту порушеного права. Своєю чергою, отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про перерахунок пенсії не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23. З урахуванням наведених правових норм та з огляду на те, що позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії із застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 за період з 01.03.2021, а з цим позовом звернувся до суду лише 29.07.2025, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом і не надав належного обґрунтування та доказів щодо його поновлення. У пункті 48 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Згідно з пунктом 45 рішення ЄСПЛ у справі "Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain" (заява № 28090/95) процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. В силу приписів ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Водночас згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії із застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 за період з 01.03.2021 по 28.01.2025 належить залишити без розгляду. Таким чином, враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за період з 29.01.2025, обравши правильний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, яке наведене у позовній заяві. В решті позовні вимоги залишаються без розгляду. Відповідно, апеляційна скарга задовольняється частково. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справу, колегія суддів враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субйєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуютьсяч на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому у даному випадку розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог немайнового характеру. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20. Витрати суб`єкта владних повноважень у виді судового збору за подання апеляційної скарги не можуть бути компенсовані за рахунок позивача. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 319, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 300/5360/25 скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, починаючи з 29 січня 2025 року, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", починаючи з 01.03.2025, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 29 січня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Решту позовних вимог - залишити без розгляду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя П. І. Сало судді Т. М. Димарчук О. Б. Заверуха