Постанова 4857 № 380/14390/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14390/23 пров. № А/857/16400/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання - Порцін В.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 380/14390/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- суддя(і) у І інстанції Крутько О.В., час ухвалення рішення 13:48:35, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 27 лютого 2026 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в адміністративній справі №380/14390/23 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Указана заява мотивована тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в адміністративній справі №380/14390/23 набрало законної сили, а тому є обов`язковим для відповідача і підлягає виконанню ним на всій території України. Водночас з дати набрання законної сили цим судовим рішенням по дату звернення із цією заявою до суду відповідач вказане рішення суду не виконав у повному обсязі, невиплачена сума доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 становить 238841,01 грн. За вказаних обставин, на переконання позивача, наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року. З огляду на вказане просив суд першої інстанції змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в адміністративній справі №380/14390/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії 238841,01 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №380/14390/23 в частині, що стосується зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.03.2023 року № C/2953 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену пенсію у розмірі 238 278,96 грн. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Суть доводів апелянта зводиться до того, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії. Скаржник зазначає, що з метою виконання рішення суду першої інстанції в цій справі Головне управління провело перерахунок пенсії позивача, забезпечило нарахування суми доплати та включення такої доплати до відповідного реєстру, а також здійснює щомісячну виплату пенсії з урахуванням судового рішення. Відповідач просить скасувати увалу суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/14390/23. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року справі № 380/14390/23, що набрало законної сили, відповідач провів перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість із пенсійних виплат в сумі 238 841,01 гривня, проте вона не була погашена. З ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення ст.6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями ст. 129-1 Конституції України. В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. ч.1, ч.3 ст.378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, оскільки в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №П/811/269/17. Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. В ст.7 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Так, відповідно до змісту ч.1, ч.3 ст.378 КАС України (у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, з 19 грудня 2024 року ст.378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при тому зміна способу і порядку виконання судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідної виплати. Суд апеляційної інстанції наголошує та звертає увагу пенсійного органу, що рішення суду у справі № 380/14390/23 виконано частково здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснено виплату у розмірі 562,06 грн. Згідно долучених пенсійним органом відомостей залишок невиплачених коштів на виконання вказаного судового рішення становить -238 278,96 грн. Так, впродовж п`яти років (2019-2024) існували усталені підходи касаційного суду до застосування ст.378 КАС України у її взаємозв`язку із положеннями ст.45 КАС України щодо способів захисту прав особи та відповідних повноважень суду обирати один із них з метою ефективного захисту прав особи; Відповідно до цих підходів зміна способу виконання рішення про перерахунок та виплату пенсії на стягнення заборгованості по пенсії трактувалася як зміна рішення по суті, що не допускається на стадії його виконання. Проте, законодавець з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21 листопада 2024 року № 4094-IX змінив правове регулювання спірних правовідносин, щодо якого були сформульовані згадані висновки Верховного Суду. Доводи апелянта про те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення, запропонована заявником, фактично змінить по суті рішення, оскільки буде змінено обраний спосіб захисту прав позивача, апеляційний суд відхиляє, оскільки не враховано тих змін, які відбулися у ст.378 КАС України згідно Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року, та про які зазначено вище. Доводи апелянта про те, що на час розгляду справи суд в межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідна сума доплати пенсії самостійно нарахована пенсійним органом на виконання судового рішення у справі, спору щодо неї немає. Тобто, така є виплатою, за судовим рішенням. Зазначена пенсійна виплата може бути стягнута з пенсійного органу у порядку застосування судом інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі імперативної норми абз.2 ч.3 ст.378 КАС України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність правових підстав для задоволення заяви, в порядку ч.3 ст.378 КАС України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.3 ст.243, ст.310, ст.313, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 380/14390/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.