Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/20756/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/20756/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 25 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №220450007387, зобов`язання призначити та виплатити дострокову пенсію за віком як батьку дитини з інвалідністю відповідно до п. 3 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16 липня 2025. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №220450007387 від 06.11.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 16.07.2025. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області спірного рішення від 06.11.2025 № 220450007387 уже існував висновок лікарсько-консультаційної комісії № 173 від 08.10.2025, який підтверджував наявність у доньки позивача медичних показань для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Суд зазначив, що за змістом пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для дострокового призначення пенсії має значення не факт формального встановлення інвалідності у певний період, а саме момент настання медичних показань для цього, що узгоджується з релевантною практикою Верховного Суду. Крім того, суд дійшов висновку, що розбіжність у написанні по батькові позивача у трудовій книжці колгоспника (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») має характер очевидної технічної помилки, яка не свідчить про недійсність документа та не перешкоджає ідентифікації особи. Окружний суд наголосив, що оскільки обов`язок щодо правильного заповнення трудових книжок покладається на роботодавця, працівник не повинен нести негативні наслідки у вигляді позбавлення соціальних гарантій через недоліки кадрового діловодства, як-от не завірені виправлення дат чи відсутність печаток на довідках. Враховуючи, що факт виконання позивачем трудових обов`язків у спірні періоди додатково підтверджений даними персоніфікованого обліку, суд визнав відмову пенсійного органу у зарахуванні стажу та призначенні пенсії протиправною. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи на момент звернення позивача висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що є обов`язковою умовою для призначення дострокової пенсії за пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV. Також апелянт наголошує на правомірності неврахування окремих періодів трудової діяльності, оскільки трудова книжка колгоспника видана на особу з іншим по батькові (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 »), містить не завірені належним чином виправлення в датах наказів, а надані довідки не скріплені печаткою підприємства. Крім того, пенсійний орган стверджує, що зобов`язавши суд призначити та виплатити пенсію, окружний суд втрутився у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки право на перевірку документів та прийняття рішення про призначення пенсії належить виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції вірно встановив наявність у нього необхідного страхового стажу та права на дострокову пенсію як батька дитини з інвалідністю. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою та документами для призначення дострокової пенсії за віком як батьку дитини з інвалідністю, яку він виховав до шестирічного віку, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке 06 листопада 2025 року прийняло рішення № 220450007387 про відмову у призначенні пенсії,. Основними підставами для відмови пенсійний орган зазначив ненадання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Також відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника від 12.12.1992 НОМЕР_1 через розбіжність у написанні по батькові позивача (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») та наявність незавіреного належним чином виправлення у даті наказу про прийняття на роботу від 07.12.1992. Крім того, до уваги не було взято уточнюючу довідку про період роботи з 21.12.1992 по 03.02.2012 у зв`язку з відсутністю на ній печатки підприємства. Незгода позивача з неврахуванням зазначених періодів трудової діяльності та висновками пенсійного органу щодо відсутності підстав для дострокового виходу на пенсію стала причиною його звернення до суду за захистом своїх прав. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 560/20756/25 є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню. Спірні правовідносини у цій справі стосуються правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 220450007387 від 06 листопада 2025 року, яким позивачу було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком як батьку дитини з інвалідністю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта щодо відсутності права на пенсію через ненадання медичного висновку на момент звернення, апеляційний суд виходить із того, що за змістом пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV для дострокового призначення пенсії визначальне значення має не дата формального встановлення статусу особи з інвалідністю, а саме момент настання медичних показань для цього у дитини до досягнення нею шестирічного віку. Ця правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 636/2618/17, згідно з якими право на таку пенсію виникає за наявності висновку лікарсько-консультаційної комісії про наявність відповідних медичних показань у визначений законом період. Судом встановлено, що висновок лікарсько-консультаційної комісії № 173 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сатанівської селищної ради був виданий 08 жовтня 2025 року, тобто ще до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову, та підтверджував наявність у доньки позивача медичних показань для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Аргументи апелянта про відсутність цього документа в матеріалах справи спростовуються його фактичним існуванням на дату прийняття рішення, а надмірний формалізм пенсійного органу, який не скористався правом запропонувати заявнику надати додаткові докази згідно з вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, свідчить про недотримання критерію обґрунтованості адміністративного акта. Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість зарахування стажу через розбіжність у написанні по батькові позивача у трудовій книжці колгоспника (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») та незавірені виправлення, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Суд першої інстанції правильно вказав, що виявлена неточність у написанні по батькові має очевидний технічний характер і не перешкоджає ідентифікації особи ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» та пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, відповідальність за правильність заповнення трудової книжки покладається на роботодавця. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а наголосив, що працівник не повинен нести негативні наслідки через недоліки кадрового діловодства, а самі по собі формальні помилки чи незавірені виправлення не є безумовною підставою для неврахування страхового стажу. Крім того, факт виконання позивачем трудових обов`язків у спірні періоди додатково підтверджується даними системи персоніфікованого обліку, що повністю узгоджується із записами в трудовій книжці. Таким чином, висновки окружного суду про обов`язок пенсійного органу зарахувати вказані періоди до страхового стажу є юридично правильними. Стосовно тверджень апелянта про втручання суду в його дискреційні повноваження шляхом зобов`язання призначити пенсію, колегія суддів вважає їх безпідставними. Завданням адміністративного судочинства згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України є реальний захист порушених прав особи, а в ситуації, коли всі передбачені законом умови для отримання пенсії (вік, стаж, факт виховання дитини з інвалідністю) підтверджені належними доказами, у пенсійного органу відсутня дискреція діяти інакше, ніж призначити таку виплату. Суд апеляційної інстанції погоджується, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії є ефективним способом відновлення права в розумінні статей 242 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального закону. За таких обставин, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не підлягає задоволенню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 560/20756/25 слід залишити без змін. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.