Постанова 4854 № 420/15488/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15488/25 Перша інстанція: суддя Радчук А.А., повний текст судового рішення складено 18.12.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Голуб В.А., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 420/15488/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивачка просила суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2021 по 18.07.2022 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2021 по 18.07.2022 виходячи з фіксованої величини 4 350, 52 грн щомісячно, в загальному розмірі 37 330, 26 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі також Порядок № 1078), з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.11.2021 по день фактичної виплати грошового забезпечення; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 94 872, 60 грн. Ухвалою від 02.09.2025 суд залучив до участі у справі у якості другого відповідача НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). Рішенням від 18 грудня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії. Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 350, 62 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язав НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2021 по 18.07.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 350, 62 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову відмовив. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказав, що на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року позивачка не проходила військову службу у відповідача та не отримувала доходу. Отже, у цих спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 не могла розрахувати розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року та дослідити факт перевищення сумою підвищення доходу суми можливої індексації. Також апелянт зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки вона не звільняла позивачку з військової служби та не здійснювала з нею остаточного розрахунку. Поряд з цим, апелянт вважає, що визначення розміру індексації належить до дискреційних повноважень військової частини НОМЕР_1 . Крім того, представник звернув увагу на пропуск позивачкою строків звернення до суду. Тому апелянт просить суд скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі. Представником позивачки надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Другий відповідач НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема у період з 01.11.2021 по 31.08.2022 - у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 01.11.2021 № 670-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 (П-044833), яка прибула для подальшого проходження служби з НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_1 , з 01 листопада 2021 року зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення. Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) від 30.08.2022 № 34-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 (П-044833), яка перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (остання займана посада - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії кухар відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), яка наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.08.2022 № 899-ОС зарахована у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та вибуває для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , з 31 серпня 2022 року виключено зі списків особового складу загону та всіх види забезпечення. Як вбачається з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.09.2022 № 452-ОС, ОСОБА_1 (П-044833), яка прибула для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2022 року зараховано у списки особового складу загону та на всі види забезпечення. Згідно зі записками військового квитка серії НОМЕР_6 , 19.07.2024 ОСОБА_1 звільнена з військової служби з військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України. При цьому, на думку позивачки, у спірний період їй не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, що і зумовило її звернення до суду. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що сума належної позивачці індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4463,15 грн. - 112,53 грн. = 4350,62 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 112,53 грн. - розмір підвищення доходу позивачки), а отже позивачка мала право на виплату індексації за вказаний період. Відтак, суд зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не застосування при обрахунку індексації грошового забезпечення позивачки у спірний період норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Місцевий суд також вказав, що спірним, у даному випадку, є питання стосовно правильності розрахунку індексації грошового забезпечення, а не повного розрахунку під час звільнення з військової служби, а тому належним відповідачем є військова частина НОМЕР_1 , де позивачка і проходила службу. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з такого. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В свою чергу, спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується права позивачки на отримання індексації-різниці за період з 01.11.2021 по 18.07.2022. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Статтею 2 Закону № 1282-XII, зокрема, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно із частиною другою статті 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. На підставі частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. За змістом частини другої статті 6 указаного Закону Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. У пункті 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу. За правилами пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзаци 1-6 пункту 5 Порядку № 1078). Таким чином, з 01 грудня 2015 року нормами Порядку № 1078 було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», при цьому суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так й окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у спірний період індексація-різниця грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, яка є предметом спору, позивачці не нараховувалась та не виплачувалась. Колегія суддів зазначає, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови зазначив, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28.08.2023 по справі № 420/17338/22, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21. Верховний Суд у своїй постанові від 10.04.2024 у справі № 200/564/23 указав, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. За висновком Верховного Суду в справі № 200/564/23, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Таким чином, з метою встановлення наявності у позивачки права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх. Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, а саме з картки особового рахунку ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення за 2018 рік, зокрема за лютий-березень 2018 року (а.с. 53), розмір грошового забезпечення (основні складові) складає: лютий 2018 року 7264,77 грн. (включає: посадовий оклад 565,00 грн., оклад за військовим званням 40,00 грн., надбавка за вислугу років 30,25 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 571,73 грн., надбавка за особливі умови служби 84,75 грн., премія 3248,75 грн., винагорода 2724,29 грн.); березень 2018 року 7377,30 грн. (включає: посадовий оклад 2640, 00 грн., оклад за військовим званням 670,00 грн., надбавка за вислугу років 827,50 грн., премія 3194,40 грн., винагорода 45,40 грн.). Разом з тим, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін). У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762, 00 грн. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100, а саме 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Тобто, грошовий дохід внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 112,53 грн. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачці індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 112,53 грн. = 4350,62 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 112,53 грн. - розмір підвищення доходу позивачки). На підставі викладеного, вирішуючи цей спір, колегія суддів погоджується, що позивачка має право на отримання суми індексації-різниці у розмірі 4350,62 грн. у спірний період з 01.11.2021 по 18.07.2022. Посилання апелянта на невірний розрахунок через врахування щомісячної додаткової винагороди у розмірі 2724, 29 грн в рахунок доходу за лютий 2018 року, суд вважає помилковим, адже при розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, враховуються фактично нараховані суми грошового забезпечення позивачки у лютому-березні 2018 року, котрі вказані, зокрема, у довідці про грошове забезпечення. Посилання апелянта на те, що військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки вона не звільняла позивачку з військової служби та не здійснювала з нею остаточного розрахунку, колегія суддів вважає помилковим, адже спірним питанням у даній справі є правильність розрахунку індексації грошового забезпечення, а не повного розрахунку під час звільнення з військової служби. Факт не проходження у військовій частині НОМЕР_1 у 2018 році не може позбавляти позивачку права на індексацію грошового забезпечення, а тому в рамках розгляду справи суд мав встановив інформацію про отримане грошове забезпечення позивачки у лютому та березні 2018 року, що і було зроблено. Доводи апелянта про пропуск позивачкою строків звернення до суду колегія суддів вважає помилковим. Так приписи ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», визначали право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким частково задовольнив позов. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 420/15488/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко