Постанова 4820 № 686/7437/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/7437/26 Провадження № 22-ц/820/1226/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Плінська І.П. з участю представника заявника розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/7437/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», яка подана його представником адвокатом Вонсович Ольгою Анатоліївною, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року у складі судді Козак О.В у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про витребовування доказів до пред`явлення позову. Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У березні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою про витребування доказів до пред`явлення позову. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав: Кредитний договір б/н від 01.03.2011 року та Кредитний договір б/н від 29.10.2009 року ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, та на момент смерті не виконав взятих на себе кредитних зобов`язань, за вищезазначеними договорами, у зв`язку з чим залишилась непогашеною заборгованість у загальному розмірі 150 890 грн, при цьому спадкоємці до банку не зверталися. Заявник вказував, що без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається. Матеріали спадкової справа та інформація про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, можуть ідентифікувати спадкоємців померлого та визначити перелік спадкового майна, за рахунок якого кредитор має право задовольнити свої вимоги. Заявник обґрунтовує неможливість отримання самостійно докази нотаріальною таємницею, та тим, що банк звертався до державної нотаріальної контори та/або приватних нотаріусів із претензією кредитора, але не отримав відповіді з інформацією про спадкоємців, зокрема тих, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину. Отже, банк не має права на отримання вищезазначених доказів самостійно, оскільки він як фінансова установа відсутній у переліку юридичних осіб, які мають право отримувати інформацію, яка становить нотаріальну таємницю, та не уповноважений на отримання інформації про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем. З врахуванням наведеного заявник просив: витребувати копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Приватного нотаріуса Савіцька Ірина Леонідівна; витребувати інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (вул. Пилипчука, 3, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000). Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів до пред`явлення позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року скасувати справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Так, у заяві про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» просило витребувати копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_1 , оскільки зазначена інформація необхідна банку для подачі позову до суду до спадкоємців, однак такою інформацією банк не володіє, а отримати таку інформацію не вдалося. Так згідно Згідно із ст.8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. Отже банк не входить до числа осіб які можуть отримати таку інформацію самостійною. Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» дані відносяться до персональної інформації, тому банк не може самостійно отримати інформацію про осіб зареєстрованих на день смерті за однією адресою зі спадкоємцями. АТ КБ «ПриватБанк» позбавлений можливості самостійно отримати відомості про спадкоємців померлого позичальника та їхнє місце проживання, що є необхідним для формування позовної заяви та звернення до суду з позовом до спадкоємців. Зазначена інформація має обмежений доступ відповідно до Законів України «Про нотаріат» та « Про захист персональних даних». В позовній заяві повинно бути викладено, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. У заяві АТ КБ «ПриватБанк» виклало вимоги про забезпечення доказів щодо витребування певної інформації зі спадкової справи стосовно кола спадкоємців та належними і допустимими доказами довело неможливість самостійно отримати зазначену інформацію, що необхідно Банку для складення та подачі позову до спадкоємців ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості, а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у витребуванні доказів Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За правилами ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (ч. 4 ст. 116 ЦПК України). Згідно з п. 4 6 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази. Під час вирішення питання про забезпечення доказів суд ураховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів. За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено, або збирання та подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим. Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18. Таким чином, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою. Слід зазначити, у клопотанні про витребування доказів до пред`явлення позову в порядку ч. 4 ст. 84 ЦПК України заявником, на дотримання вимог ч. 1 ст. 116 ЦПК України, не зазначено та не доведено, що докази, які просить витребувати заявник, можуть бути втрачені або, що їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Заявник, АТ КБ Приватбанк володіє інформацією щодо місця перебування спадкової справи, яка зберігається у приватного нотаріуса Савіцької І.Л., куди банк 22.08.2024 року звертався з претензіями кредитора. При цьому, банком не було надано доказів отримання нотаріусом відповідних претензій та відмови нотаріусом у наданні банку запитуваної інформації, тому відсутні підстави стверджувати, що витребовувані банком письмові документи у вигляді спадкової справи втрачені або отримання їх на даний час є неможливим чи утрудненим. Стосовно витребування з Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради інформації про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, то колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах, доданих до заяви про витребування доказів до пред`явлення позовної заяви, відсутні будь-які докази того, що заявником самостійно вживалися заходи щодо отримання таких відомостей. Також відсутні підстави вважати те, що отримання цих доказів згодом стане неможливим. За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява АТ КБ ПриватБанк про витребування доказів до пред`явлення позову, не містить обґрунтування того, що докази, які просить витребувати заявник до пред`явлення позову, можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому правильно відмовив у задоволенні заяви про витребування доказів до пред`явлення позову. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду є безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом обставин, а також наявність законодавчих норм, що унеможливлюють отримання банком відповідної інформації в нотаріуса, є необґрунтованими. Як встановлено судом банк як кредитор направив претензії нотаріусу, але не надав доказів отримання даних претензій і відмови нотаріуса в наданні відповідної інформації. Фактично доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», яка подана його представником адвокатом Вонсович Ольгою Анатоліївною, залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук О.І. Ярмолюк