Постанова Хмельницький апеляційний суд № 675/1129/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 675/1129/25 Провадження № 22-ц/820/1063/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю представника апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Ізяславської міської ради Шепетівського району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області в складі судді Янішевської О.С. від 23 лютого 2026 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У липні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що сторони з 02 серпня 2015 року перебували у шлюбі, в якому народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою про розірвання шлюбу між сторонами. Попри фактичне перебування в шлюбі, позивач та відповідачка проживали окремо, відносини між сторонами перестали бути доброзичливими та належними. Проте позивач прагне займатися вихованням своїх дітей, спілкуватися з ними. З цією метою після припинення спільного проживання ОСОБА_1 вчиняв неодноразові спроби комунікації з відповідачкою для узгодження зручного для всіх графіку побачень з дітьми, однак ОСОБА_2 намагається обмежити спілкування батька з дітьми, не дає можливості бачитися з дітьми наодинці, спілкуватися з дітьми по телефону, ігноруючи телефонні дзвінки позивача. Його спілкування з дітьми на даний час повністю залежить від волі відповідачки, досягнути з нею чіткої домовленості не вдається через її небажання. ОСОБА_1 бажає, щоб діти не втратили емоційний зв`язок з ним та в достатній мірі відчували батьківську турботу, оскільки рівноцінне спілкування малолітніх дітей з батьком в тій же мірі, як і з матір`ю, відповідає їх найкращим інтересам, є елементом належного розвитку і виховання дітей, повинно приносити користь дітям, бути джерелом повноцінного розвитку, слугувати задоволенню життєво важливих потреб як дітей, так і дорослих членів сім`ї. Єдиним способом захисту як батька, так і дітей, є судовий захист. Тому позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітніми сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив визначити наступні способи участі у спілкуванні та вихованні з малолітніми дітьми: - особисті побачення кожної середи з 17 до 20 години за місцем проживання позивача або в населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері; - особисті побачення кожної суботи з 10 до 19 години за місцем проживання позивача або в населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері; - особисті побачення в червні кожного року цілодобово без присутності матері безперервно з 09 години 01 червня до 21 години 08 червня; - особисті побачення в липні кожного року цілодобово без присутності матері безперервно з 09 години 09 липня до 21 години 16 липня; - необмежене спілкування з сином та дочкою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого можливого зв`язку. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітніми сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено ОСОБА_1 наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітніх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом: - особистих побачень з малолітніми сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 , з урахуванням стану здоров`я дітей, кожної середи з 17 до 20 години, кожної суботи з 10 до 19 години за місцем проживання батька ОСОБА_1 або у населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітніми сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 , з урахуванням стану здоров`я дітей, у дні народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дні офіційних релігійних та державних свят за попередньою домовленістю з матір`ю дітей за місцем проживання батька ОСОБА_1 або у населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері ОСОБА_2 ; - в разі хвороби дітей, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену з батьками дату, враховуючи інтереси дітей, їх стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку кожної дитини; - необмежене спілкування батька ОСОБА_1 з малолітніми сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого можливого зв`язку. Зустрічі та побачення проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, інтересів та потреб дітей. При неможливості виконання графіку батько ОСОБА_1 повинен завчасно повідомити матір ОСОБА_2 , а матір батька дитини. У задоволенні решти позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у позові скасувати та задовольнити заявлені вимоги повністю, встановити також такі способи участі у спілкуванні та вихованні з сином та донькою як особисті побачення в червні місяці кожного року цілодобово без присутності матері безперервно починаючи з 9 год. 1 червня до 21 год. 8 червня та в липні місяці кожного року цілодобово без присутності матері безперервно починаючи з 9 год. 9 липня до 21 год. 16 липня, в решті рішення залишити без змін. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині щодо особистих побачень з дітьми протягом тижня у червні та липні кожного року цілодобово без присутності матері, суд допустив безпідставне звуження його прав на достатній час для спілкування з дітьми, що також не відповідає найкращим інтересам дітей. Судом встановлено, що в нього добрі взаємовідносини з дітьми, вік дітей дозволяє їхнє перебування протягом певного проміжку часу без фізичної присутності матері, діти дуже добре ставляться до його родини, а запропонований ним графік тижневого безперервного перебування дітей з нею припадає на канікулярний період, що не може негативно відобразитися на навчальному процесі, також кількаденне безперервне перебування з дітьми сприятиме формуванню у них власної потрібності як для матері, так і для батька. Він ніколи не вчиняв жодних дій, які б можна було вважати загрозливими для дітей або протиправними. Перебування дітей разом з ним безперервно протягом тижня у канікулярний період в червні та липні відповідатиме інтересам дітей, і буде їм корисним. Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що перебування дітей протягом тижня поспіль разом з ним буде шкідливим для них, не відповідатиме їхнім інтересам або навіть якісь виключні обставини, які б ставили під сумнів доцільність такого способу його участі у житті дітей, тому суд безпідставно відмовив у задоволенні цих вимог. В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи. У поданій заяві відповідачка просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення в оскаржуваній частині слід скасувати. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 серпня 2015 року перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/1011/25 від 21 липня 2025 року, яке набрало законної сили. Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу позивач залишається зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 , а відповідачка зареєстрована в АДРЕСА_2 . На момент розгляду справи син сторін ОСОБА_3 відвідує шкільний заклад, а донька ОСОБА_4 відвідує Ізяславський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 4 «Казка» Ізславської міської ради з 15 вересня 2025 року щодня з 8.30 до 12.30 год. ОСОБА_1 працює трактористом-машиністом в ТОВ СГП «Агрос-Віста». Наведене підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка вчиняє перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми, тому наявні підстави зобов`язати її не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми. З урахуванням віку дітей, їх потреби у спілкуванні з батьком, а також наявного конфлікту між сторонами суд визначив способи участі батька у вихованні дітей шляхом його особистих побачень з дітьми кожної середи з 17 до 20 години, кожної суботи з 10 до 19 години, а також у дні народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дні офіційних релігійних та державних свят за місцем проживання батька або у населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері; необмежене спілкування батька з дітьми засобами телефонного та іншого зв`язку. В решті позову відмовлено. Згідно з частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст. 155 СК України). Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. За ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства. Суд першої інстанції правильно констатував, що між сторонами існує спір, який потребує вирішення, щодо участі батька, який проживає окремо, у вихованні дітей, часу та способів його спілкування з ними. Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позову в частині особистих побачень позивача з дітьми цілодобово безперервно без присутності матері в червні кожного року, починаючи з 9 год. 1 червня до 21 год. 8 червня, а також в липні кожного року, починаючи з 9 год. 9 липня до 21 год. 16 липня, в іншій частині рішення суду не оскаржується. В порушення ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України суд першої інстанції не навів мотиви відмови у задоволенні цієї позовної вимоги - мотивувальна частина рішення не містить жодного обґрунтування і жодних висновків суду в частині вимоги щодо способу участі батька у вихованні дітей шляхом їх особистих побачень цілодобово безперервно без присутності матері по тижню в червні та в липні щороку, не наведено підстав відмови у позові в цій частині. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини, в основу рішення суд першої інстанції поклав висновок органу опіки та піклування по суті цього спору. Так, згідно висновку виконавчого комітету Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області як органу опіки та піклування щодо способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , затвердженого рішенням № 206 від 03 вересня 2025 року, ОСОБА_1 може брати участь у вихованні малолітніх дітей кожної середи з 17 до 20 години за місцем проживання батька або в населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері; кожної суботи з 10 до 19 години за місцем проживання батька або в населеному пункті за місцем проживання дітей без присутності матері; необмежене спілкування з сином та дочкою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого можливого зв`язку; у разі неможливості виконання графіку побачень батько повинен завчасно повідомити матір, а матір батька. Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Апеляційний суд констатує, що вказаний висновок органу опіки та піклування також не містить жодних обґрунтувань, мотивів щодо наявності підстав для відмови у визначенні батькові такого способу спілкування з дітьми шляхом їх спільного проживання по тижню в червні, липні за місцем проживання батька, тобто, є необґрунтованим в цій частині. Апеляційний суд констатує, що зібрані в справі докази підтверджують обставини, на які посилався позивач в обґрунтування цієї вимоги. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 в будинку своїх батьків. Допитані в судовому засіданні в якості свідків начальник Служби у справах дітей Сахновецької сільської ради, директор центру надання соціальних послуг Сахновецької сільської ради показали, що будинок у якому проживає батько дітей у належному стані, проведені відповідні ремонтні роботи, будинок вмебльований, наявні необхідні електроприлади. Тобто, в будинку за місцем проживання позивача створені належні умови для перебування там дітей цілодобово протягом тижня. Наявна в дворі собака має спеціально відведене місце та згідно ветпаспортів отримує необхідні щеплення. В ході розгляду справи судом не встановлено загрози для життя та здоров`я дітей за місцем проживання ОСОБА_1 , що не спростовано відповідачкою та не доведено протилежного. Як стверджував позивач в судовому засіданні в суді першої інстанції у нього наявний у власності автомобіль, тому у разі потреби чи за бажанням дітей він одразу може їх відвести до місця їх постійного проживання. Також апеляційний суд бере до уваги, що батько постійно проживав з ними, у нього гарні відносини з дітьми, що також не заперечувалося відповідачкою. Судом не встановлено негативної поведінки позивача, яка б могла зашкодити дітям, чи обставин, які б виключали можливість спільного проживання батька з дітьми по тижню в червні, липні за місцем проживання батька. Відповідачка не довела достатніми та допустимими доказами неспроможність батька забезпечити потреби дітей щодо їх належного догляду, харчування, забезпечення психологічного та фізичного добробуту тощо. Враховуючи проживання донедавна ОСОБА_1 в сім`ї, налагоджені стосунки між дітьми та батьком, нетривалий час проживання батька окремо від дітей після розлучення з відповідачкою, вік дітей (майже 8 років сину, 4 роки доньці) прихильність та бажання дітей спілкуватися з батьком, чого не заперечувала відповідачка, з врахуванням принципу рівності батьків у вихованні дітей, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу позивачу щодо особистих побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у червні місяці кожного року цілодобово без присутності матері безперервно починаючи з 9 год. 1 червня до 21 год. 8 червня та в липні місяці кожного року цілодобово без присутності матері безперервно починаючи з 9 год 9 липня до 21 год. 16 липня. З врахуванням обставин справи, ставлення батька до своїх дітей та необхідності значно більшої його присутності в житті дітей, таке рішення цілком відповідатиме найкращим інтересам дітей. За наведеного рішення суду в частині відмови в позові слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.ч. 1-2, 13 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача 1816,80 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітніх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом їх особистих побачень цілодобово безперервно без присутності матері в червні кожного року, починаючи з 9 год. 1 червня до 21 год. 8 червня, а також в липні кожного року, починаючи з 9 год. 9 липня до 21 год. 16 липня. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1816,80 грн. понесених судових витрат. Повна постанова складена 25 травня 2026 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк