Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/7954/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/7954/21 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 109 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О., за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/7954/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про визнання права спільної сумісної власності на будинок та земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Могильницькою Іриною Михайлівною, на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Чішман Л.М. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Могильницьку І.М. звернувся до Богунського районного суду м.Житомира із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Просив скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 червня 2024 року в справі №295/7954/21 та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про визнання права спільної сумісної власності на будинок та земельну ділянку, та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки. Заява обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції були постановлені судові рішення не на його ( ОСОБА_1 ) користь. У липні 2025 року він ( ОСОБА_1 ). розпочав пакування особистих речей, які знаходилися у спірному житловому будинку. Для їх пакування та прибирання попросив допомоги у сусідки ОСОБА_5 , яка 25 липня 2025 року, прибираючи у спальній кімнаті будинку, за шафою знайшла файл з документами, які підписувалися покійною ОСОБА_2 , покупцями її квартири АДРЕСА_1 , а також продавцем спірного житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_6 . Зокрема, відповідно до попереднього договору (про укладення майбутнього договору купівлі-продажу) від 01 вересня 2013 року ОСОБА_2 засвідчила намір про зобов`язання продати до 01 жовтня 2013 року квартиру АДРЕСА_1 , по ціні 261 225 грн, що на момент укладення договору еквівалентно 32 250 дол.США. На підтвердження цього наміру покупець квартири передав ОСОБА_2 3 240 грн, що становило 400 дол.США. Відповідно до попереднього договору (про укладення майбутнього договору купівлі-продажу) від 29 серпня 2013 року ОСОБА_2 засвідчила намір придбати у ОСОБА_6 житловий будинок із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 за ціною 486 000 грн, що становить 60 000 дол.США. На підтвердження свого наміру придбати спірне майно ОСОБА_2 передала ОСОБА_6 кошти в розмірі 8 100 грн, що становило 1 000 дол. США. Крім того, серед віднайдених документів також знаходився оригінал розписки, написаної ОСОБА_6 , відповідно до якої остання 19 вересня 2013 року отримала за будинок за адресою: АДРЕСА_2 , суму в розмірі 60 000 дол. США та жодних претензій до покупця не мала. Зазначені документи мають істотне значення для вирішення цієї справи та є нововиявленими обставинами. Ним ( ОСОБА_1 ) у суді неодноразово зазначалося, що спірний будинок та земельна ділянка придбані ОСОБА_2 за значно більшу суму, ніж вона ( ОСОБА_2 ) отримала від продажу особистої квартири, а решта коштів, які були використані для купівлі спірного майна, були спільними коштами подружжя ОСОБА_7 . Зазначена обставина також підтверджується заявами ОСОБА_8 про придбання майна у спільну сумісну власність. Із огляду на те, що саме вартість придбаного у шлюбі майна була визначальною для встановлення судом факту придбання спірного майна ОСОБА_2 за особисті кошти, віднайдені документи є підтвердженням того, що вартість спірного майна у момент його придбання значно перевищувала суму коштів, яку ОСОБА_2 мала від продажу особистого майна (квартири). Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 червня 2024 року в справі 295/7954/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про визнання права спільної сумісної власності на будинок та земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки залишено в силі. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника адвоката Могильницьку І.М. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про визнання права спільної сумісної власності на будинок та земельну ділянку та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що нововиявленими обставинами є укладення ОСОБА_2 попереднього договору купівлі-продажу квартири та попереднього договору купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки. Окремою нововиявленою обставиною є факт отримання продавцем спірного майна ОСОБА_6 грошової суми за продаж будинку та земельної ділянки в сумі значно більшій, ніж було визначено договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Про укладення ОСОБА_2 таких договорів позивач за первісним позовом ОСОБА_1 обізнаним не був, так само як і про грошову суму, яку було сплачено за придбання спірного майна. Суд першої інстанції помилково вважав, що зазначена обставина встановлювалася при розгляді в Богунському районному суді міста Житомира та Житомирському апеляційному суді. Обставини придбання спірного майна не досліджувалися під час розгляду справи, хоча ОСОБА_1 зауважувалося, що спірне майно придбане за значено більшу суму, ніж ОСОБА_2 мала в особистій власності від продажу квартири, яка перебувала в її особистій приватній власності. Пошуком майна для придбання у власність сім`ї ОСОБА_7 займалася саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із об`єктивних обставин не було відомо про обставини укладення і розрахунку за спірне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . При цьому під час розгляду справи представник ОСОБА_1 неодноразово наголошувала на тому, що дійсна вартість придбаного майна значно перевищувала ціну договору, яка визначена ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у договорах купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 19 вересня 2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. Судом фактично встановлювалася обставина відповідності вартості майна згідно з висновком про його оцінку та її невідповідність ціні договору, а не обставини здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Укладення в простій письмовій формі попередніх договорів купівлі-продажу квартири та житлового будинку, а також здійснення ОСОБА_2 із ОСОБА_6 розрахунку за проданий будинок та земельну ділянку в розмірі, що значно перевищує, зазначений у договорі, входять до предмету доказування у цій справі, адже є тими обставинами, що виключають можливість придбання ОСОБА_2 спірного майна в особисту приватну власність за особисті кошти. Такі обставини не були відомі ОСОБА_1 та можуть вплинути на висновки суду про право ОСОБА_1 на частку в спільній сумісній власності подружжя. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подані разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами докази: попередні договори купівлі-продажу майна та розписка ОСОБА_6 про отримання грошових коштів спростовують факти, покладені в основу судового рішення: « ОСОБА_2 за кошти отримані під продажу квартири придбала у ОСОБА_6 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 64,0 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м сплативши ціну 100 000 грн, та земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:09:002:0003, площею 0,0887 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , сплативши ціну 49 000 грн. Обставини щодо укладення попередніх договорів купівлі-продажу квартири та спірного майна, а також обставини здійснення розрахунку за спірне майно між його продавцем ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є нововиявленими, оскільки існували на момент розгляду справи, але про їх існування не було відомо позивачу, до того ж такі обставини є істотними для справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 через представника адвоката Березенську Ю.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, в ухвалу суду першої інстанції без змін. При цьому покликається на те, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Той факт, що ОСОБА_1 не знав про наявність поданих доказів і віднайшов їх лише у липні 2025 року заперечується стороною відповідача за первісним позовом. ОСОБА_1 за весь час шлюбних відносин не працював та не отримував доходів та соціальної допомоги, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та відбував покарання. Свідки, допитані судом першої інстанції, підтвердили такі факти, а також показали, що ОСОБА_1 ніколи не працював і жив за рахунок дружини. Крім того, чоловік постійно вчиняв домашнє насильство по відношенню до своєї колишньої дружини (докази наявні в матеріалах справи). Восени 2020 році, ОСОБА_1 силоміць відібрав із погрозами фізичної розправи та що вона лишиться на вулиці у ОСОБА_2 усі її документи, у тому числі, правовстановлюючі на майно, трудову книжку, медичні документи. ОСОБА_2 витратила чимало часу на їх відновлення. Про це також свідчить той факт, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом про поділ майна, долучив як докази копії документів на майно, що виконані з оригіналів договорів купівлі-продажу, у тому числі, технічний паспорт від 2011 року. Водночас, ОСОБА_2 , звертаючись із зустрічним позовом про визнання майна особистою приватною власністю, долучила як докази копії документів, виконані із дублікатів договорів купівлі-продажу та технічного паспорта від 2021 року (який також виготовляла повторно). Разом із тим, у спірному будинку, крім колишнього подружжя, ніхто не проживав. Після смерті ОСОБА_2 01 грудня 2022 року лише ОСОБА_1 проживав та користувався спірним будинком та усім майном, яке в ньому знаходиться (не впускаючи при цьому до будинку діючого власника - ОСОБА_3 ). Тож, посилання ОСОБА_1 на те, що він не міг знати про обставини, на які посилається, та докази, приєднані до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є таким, що вводить суд в оману. Неподання стороною доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Могильницька І.М. апеляційну скаргу підтримала, просить - апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_9 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. Підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами врегульовано ст.ст.423-429 глави 3 розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)). Відповідно до частини першої ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Першим критерієм, який вказує на можливість перегляду за нововиявленими обставинами, є те, що рішення, яке підлягає перегляду, має обов`язково набрати законної сили. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) установлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина друга ст.423 ЦПК України). Тобто, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі №726/938/18). Ураховуючи положення пункту 1 частини першої ст.424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої ст.423 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), учасниками справи може бути подано протягом тридцяти днів із дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування таких обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставини: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта ст.423 ЦПК України). Також за змістом частини п`ятої ст.423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 25 червня 2024 року встановлено, що 04 червня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2021 року розірваний. ОСОБА_2 19 вересня 2013 року продала квартиру АДРЕСА_1 . Ціна договору склала 149 900 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Демецькою С.Л. ОСОБА_2 за кошти, отримані від продажу квартири, придбала 19 вересня 2013 року у ОСОБА_6 : житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 64,0 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м, сплативши ціну 100 000 грн. 19 вересня 2013 року ОСОБА_2 за кошти, отримані від продажу квартири, придбала у ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 1810136300:09:002:0003, площею 0,0887 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , сплативши ціну 49 000 грн. Із змісту рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 червня 2024 року вбачається, що під час розгляду справи в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що у квітні 1996 року вони з ОСОБА_2 за спільні кошти, зароблені на базарі, купили квартиру АДРЕСА_1 , яку оформили на ОСОБА_2 , а у червні 1996 року уклали шлюб. У 2013 році вирішили продати квартиру і придбати будинок за 56 000 доларів США. Квартиру продали за 26 000 доларів США, інші кошти були заощаджені та ОСОБА_1 позичив у товариша 50 000 грн. При придбанні вказаного будинку та земельної ділянки надавав згоду. Із викладеного вище вбачається, що обставини придбання та продажу майна, а також його вартості встановлювалися судами під час розгляду справи, оскільки на вказані обставини посилався ОСОБА_1 у своїх поясненнях. За нововиявленими обставинами ОСОБА_1 долучає: попередній договір (про укладення майбутнього договору купівлі-продажу) від 01 вересня 2013 року, відповідно до змісту якого, його колишня дружина ОСОБА_2 засвідчила намір про зобов`язання продати у строк до 01 жовтня 2013 року належну їй квартиру АДРЕСА_1 , за ціною 261 225 грн, що еквівалентно 32 250 доларів США; попередній договір (про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу) від 29 серпня 2013 року, відповідно до змісту якого, його колишня дружина ОСОБА_2 засвідчила намір придбати житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 486 000 грн, що еквівалентно 60 000 доларів США; розписку від 19 вересня 2013 року продавця будинку та земельної ділянки ОСОБА_6 , згідно з якої, остання отримала 60 000 доларів США. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що долученні ОСОБА_1 попередні договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки при їх укладені не дотримана вимога закону про їх нотаріальне посвідчення, яка є обов`язковою для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідно до положень ст.635,657 ЦК України попередній договір має бути укладений у тій самій формі, яка визначена законом для основного договору. Долучена розписка від 19 вересня 2013 року про продаж ОСОБА_6 будинку за адресою АДРЕСА_2 , та отримання 60 000 доларів не містить ідентифікуючих ознак щодо покупця, а тому не надає підстави беззаперечно вважати, що стосується саме ОСОБА_2 . Отже, у змісті розписки не вказано, що саме ОСОБА_2 передала ОСОБА_6 указані кошти. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року в справі №127/10129/17). Як зазначалося вище, не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Також вище зверталася увага на те, що під час розгляду справи у своїх поясненнях ОСОБА_1 покликався на те, що вартість будинку була значно більшою, ніж зазначено у договорі купівлі-продажу, але не довів зазначену обставину належними доказами. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи були відомі обставини, на які останній посилається у своїй заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та заявник надає докази, про які йому могло бути відомо, а неподання стороною доказу, про який їй могло бути відомо та який підтверджує обставини, про які стороні було відомо, коли проголошувалося судове рішення, не може слугувати підставами для перегляду рішення суду за нововиявленим обставинами. ЄСПЛ у справі «Мітсопулос проти України» (заява №62006/09, п.п.21-22) зробив висновок, що перегляд і скасування рішення суду, яке набрало законної сили, повинно ґрунтуватися на «особливих і непереборних обставинах», а, у протилежному випадку, це суперечитиме принципу юридичної визначеності, закріпленому пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За принципом юридичної визначеності жодна сторона не має права порушувати питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими у розумінні п.1 частини другої ст.423 ЦПК України, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. За положеннями частини першої ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлені. Ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Могильницькою Іриною Михайлівною, залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: