Постанова Одеський апеляційний суд № 522/19236/25

Номер провадження: 33/813/777/26 Номер справи місцевого суду: 522/19236/25 Головуючий у першій інстанції Дерус А. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.05.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю секретаря Добряк Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучер Андрій Андрійович, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 10.08.2025 року, о 01 год. 10 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом а саме електричним самокатом по пр. Шевченка, № 27 в. м. Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморським районним судом м. Одеси від 04 грудня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.20). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник адвокат Кучер А.А., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.21-25). Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року. 15 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кучером А.А., до апеляційного суду було подано клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 16 квітня 2026 року об 15:00 год., через прийому у Візовому центрі адвоката Кучера А.А. та його родин (а.с.57). Справу слуханням було відкладено на 14 травня 2026 року на 11:00 год. В судове засідання призначене на 14 травня 2026 року на 11:00 год. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кучер А.А. не з`явилися. Згідно ч. 6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Відповідно учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду (а.с.60; 61), однак в судове засідання не з`явились, клопотань про відкладання розгляду справи на адресу суду не надходило, що відповідно не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського в установленому порядку пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання даного пункту ПДР є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп`яніння чи ні. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418085 від 10.08.2025 року (а.с.1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 10.08.2025 року (а.с.6); - відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, на який зафіксовано, зокрема відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.7). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що електросамокатом у зазначений у постанові суду день і час не керував та не вчиняв будь-якого адміністративного правопорушення, через що справа має бути закрита, проте апеляційний суд вищезазначені доводи вважає слушними, оскільки спростовується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418085 від 10.08.2025 року (а.с.1) та відеозаписом з портативного відеореєстратора працівника поліції, коли останній повертає паспорт громадянина України у формі ID-картки ОСОБА_1 (урив. 0:00:26 0:00:33). Скаржник в обґрунтування своїх вимог також зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без належного підтвердження про сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, оскільки останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте апеляційний суд вважає такі доводи не слушними та такими, що не відповідають дослідженим матеріалам справи. З надано відеозапису вбачається, що при складені протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418085 від 10.08.2025 року ОСОБА_1 неодноразово на вимогу поліцейського відмовляється вказати адресу свого мешкання (урив. 0:08:25-0:08:30; 0:11:37-0:11:42), у зв`язку із чим патрульним поліції було зазначено адресу м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 5,тобто адресу місцезнаходження Управління патрульної поліції в Одеській області. Згодом, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2025 року адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було направлено до Управління патрульної поліції в Одеській області для усунення недоліків, а саме для зазначення місце проживання правопорушника ОСОБА_1 (а.с.10). 23 вересня 2025 року вищезазначені матеріали були доопрацьовані Управлінням патрульної поліції в Одеській області та передані Приморському районному суду м. Одеси для подальшого розгляду. Одночасно Управлінням патрульної поліції в Одеській області, на підставі інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12). В подальшому ОСОБА_1 двічі сповіщався про виклик до Приморського районного суду м. Одеси саме за адресою: Волинська область, м. Камінь-Коширський, вул. Петра Маха, буд. 2, однак поштові відправлення повертались за закінченням строку зберігання та відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.15-16; 18-19). Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 , який був завчасно і належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи. В свою чергу ОСОБА_1 , ще при складені протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418085 від 10.08.2025 року був проінформований про орієнтований час, дату та місце розгляду адміністративної справи, а саме в Приморському районному суді м. Одеси 10 вересня 2025 року об 10:00 год. (урив. 0:12:41-0:12:50), тобто, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що справа відносно нього, буде розглядатись в Приморському районному суді м. Одеси, значний час не цікавився її рухом. Більш того, під час апеляційного розгляду справи у ОСОБА_1 в повній мірі були можливості для захисту його прав, особисто та/або через адвоката, передбачених ст. 268 КУпАП, проте апелянт ними також не скористався. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду. Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхиленняапеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучер Андрій Андрійович, залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. У зв`язку з навчанням судді Сегеди С.М. в період з 18 по 22 травня 2026 в НШСУ, повна постанова суду складена 25.05.2026. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда