Постанова Полтавський апеляційний суд № 530/2513/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 530/2513/25 Номер провадження 22-ц/814/2020/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Світлани Василівни на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року, ухвалене в місті Зіньків під головуванням судді Ситник О. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. В. подала до Зіньківського районного суду Полтавської області позов, у якому просила про стягнення з Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 3 500 грн - матеріальної шкоди та 80 000 грн - моральної шкоди у розмірі, 26 334,78 грн судових витрат, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою та безоплатної передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га кадастровий № 5321380700:00:041:0330, розташованої на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 12.06.2018 має пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. 27.11.2019 вона звернулася із заявою до Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту. Наказом № 12711-СГ від 09.12.2019, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надало дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою. Позивач уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Договір № 23/020-пз від 03.01.2020 про розроблення проекту землеустрою вищевказаної земельної ділянки. Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 № 2036/82-20 від 27.02.2020, зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів, погоджено експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до якого реєстрацію земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність провести відповідно до норм чинного законодавства. 23.03.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий № 5321380700:00:041:0330 площею 2,00 га, цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства розташованої: Батьківська сільська рада, Зіньківського району, Полтавської області на підставі виготовленого проекту землеустрою сертифікованим інженером землевпорядником Державного агентства земельних ресурсів України ФОП ОСОБА_2 . Маючи виготовлений проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру, позивач 31.05.2021 звернулася до Опішнянської селищної ради (територіальні межі розташування земельної ділянки) із клопотанням про його затвердження. За результатом засідання сесії і розгляду порядку денного, передбаченого протоколом Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради на десятій сесії восьмого скликання 17.06.2021, зокрема стосовно питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , рішення не виготовлялось і тому не надавалось позивачеві і її представнику на їхнє прохання. На підставі ухвали слідчого суді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.01.2025 у справі № 554/14760/24 сектором дізнання відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Полтавській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР № 12025175490000046 від 15.02.2025 за заявою адвоката Костюк С. В., поданої в інтересах позивача за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за статтею 356 КК України - самоправство, яке вчинили посадові особи Опішнянської селищної ради Полтавського району. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року у відкритті провадження за вказаним позовом відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позовна заява подана з дотриманням вимог визначених нормами чинного законодавства, і в позові ставиться вимога про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, відновлення порушеного права, за вимогу немайнового характеру сплачено судовий збір та до позову додані додати, які мають значення для повного і всебічного розгляду справи судом. Вважає відмову Зіньківського районного суду у відкритті провадження необґрунтованою. У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. В. подала відповіді на відзив на апеляційну скаргу, у якій підтримала доводи апеляційної скарги. У запереченні на відповідь на відзив на апеляційну скаргу Опішнянська селищна рада просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 376 ЦПК України). Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частиною першою статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту вчинення кримінального правопорушення, винуватості особи та наявності причинного зв`язку між діянням і шкодою є предметом дослідження суду саме в кримінальному провадженні. Цивільний суд не може вирішити ці питання до ухвалення відповідного рішення в кримінальному провадженні. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № № 29458/04 і 29465/0, пункт 24). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18) зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Правила про предметну юрисдикцію передбачають розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожний суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законом, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають з індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог. Подібні правові висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19), від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21 (провадження № 14-36цс22) та інших. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України). Тобто в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними. Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України). Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, та відшкодування шкоди, завданої у результаті таких рішень, дій чи бездіяльності, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У справі, що переглядається апеляційним судом, позивач ОСОБА_1 пов`язує заподіяння їй майнової та моральної шкоди із розглядом Опішнянською селищною радою Полтавського району Полтавської області питання щодо безоплатної передачі у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до статей 116, 118, 121 ЗК України. Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої, одинадцятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду. З наведених норм можна дійти висновку, що набуття особами права власності та права користування земельною ділянкою відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання предметної юрисдикції у подібних справах, неодноразово вказувала, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (див. зокрема, постанови від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, 17 жовтня 2018 року справа № 380/624/16-ц). Оскільки матеріали справи не містять доказів наявності речового права на спірну земельну ділянку у позивача або інших осіб, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області дійшов вірного висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, проте, невірно визначився із характером спірних правовідносин та помилився у мотивах такого рішення, що є підставою для зміни мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали суду. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Світлани Василівни задовольнити частково. Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року змінити в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Доповнити резолютивну частину ухвали роз`ясненням про право позивача на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. В іншій частині ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна