Ухвала КАС ВС № 440/9850/25

УХВАЛА 21 травня 2026 року м. Київ справа №440/9850/25 адміністративне провадження №К/990/20810/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 440/9850/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- УСТАНОВИВ Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №00049100705 від 21.04.2025 про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 1 695 516,79 гривень та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0052140902 від 25.04.2025 про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2040,00 гривень. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у задоволенні позову ТОВ «П.РІТЕЙЛ» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу про порушення ТОВ «П.РІТЕИЛ» вимог п. 12. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з тих підстав, що в рамках проведення фактичної перевірки контролюючим органом 20.03.2025 менеджеру АЗС ТОВ «П.РІТЕЙЛ» Канафантову Д.М. вручено запит про надання до 27.03.2025 документів. Однак, у встановлений контролюючим органом строк ТОВ «П.РІТЕЙЛ» не надало жодних документів, що підтверджується актом від 31.03.2025 №682/23-00-09-01-13. При цьому, суд першої інстанції критично оцінив надання позивачем до заперечень на акт перевірки не повний перелік документів, що вимагалися контролюючим органом для підтвердження походження товарів та ведення їх обліку, з тих підстав, що виконання обов`язку щодо надання таких документів має відбуватися безпосередньо під час проведення перевірки, а не після її завершення чи на стадії подання заперечень. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 440/9850/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» задоволено, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 440/9850/25 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00049100705 від 21.04.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 695 516,79 гривень та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0052140902 від 25.04.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2040,00 гривень. До Верховного Суду 07.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 440/9850/25. Підставами касаційної скарги скаржником визначено п/п. в) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, та зазначено, що розглядувана справа має виняткове значення для ГУ ДПС у Полтавській області як учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки предметом розгляду у ній є оцінка законності прийнятого рішення контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень та від прийнятого рішення у даній справі буде залежати формування практики щодо реалізації повноважень при винесені контролюючим органом аналогічних рішень. Також підставами касаційного оскарження скаржником вказано п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки, як стверджує скаржник, судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.03.2024 по справі № 420/9909/23, який полягає у тому, що покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, а відтак такий наказ не можна вважати протиправним. За твердженням скаржника, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

1. Щодо надання доказів сплати судового збору. Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Скаржником доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги не надано. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позов було подано у 2025 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. З судових рішень судів попередніх інстанцій встановлено, що загальна сума позову становить 1697556,79 грн., як наслідок загальна сума судового збору за звернення до суду першої інстанції становила 25 463,35 грн. (1,5% від 1697556,79 грн.). З огляду на що, за звернення до касаційного суду з даною касаційною скаргою скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 40741,36 грн. (25 463,35 грн. * 200% * 0,8) та надати до суду оригінал платіжного документа. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

2. Щодо підстав касаційного оскарження. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.03.2024 по справі № 420/9909/23, який полягає у тому, що покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, а відтак такий наказ не можна вважати протиправним. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. При цьому, як встановлено зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, ним враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22, в якій зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР. Також апеляційним судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у пункті 68 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, відповідно до якого висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Скаржником такі висновки суду не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Тоді як, задовольняючи апеляційну скаргу та позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що як свідчать матеріали справи, фактична перевірка позивача проводилась контролюючим органом в період з 20.03.2025 по 31.03.2025. В рамках проведення фактичної перевірки контролюючим органом 20.03.2025 менеджеру АЗС ТОВ «П.РІТЕЙЛ» Канафантову Д.М. вручено запит про надання до 27.03.2025 документів. Надання копій документів вимагалось здійснити не за місцем проведення фактичної перевірки, а за місцем знаходження контролюючого органу в м. Черкаси. 25.03.2025 ТОВ «П.РІТЕЙЛ» за вих. номером 25/03-2025/07 направило ГУ ДПС у Черкаській області пояснення в рамках фактичної перевірки, до яких додало пакет документів, копії яких містяться у матеріалах справи, зокрема, журнали обліку надходження нафтопродуктів та газу вуглеводного скрапленого, змінні звіти за формою №17 - НП, №14 -ГС, товарно-транспортні накладні, дозволи Держпраці на роботи та на устаткування, договір поставки, договір оренди АЗС, Витяг з державного реєстру речових прав на нерузхоме майно (земельної ділянки), свідоцтва про повірку рівнемірів -лічильників, формуляри на ПРК. Вказані пояснення з додатками отримані контролюючим органом 31.03.2025, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції контролюючого органу. У подальшому ТОВ «П.РІТЕЙЛ» разом із запереченнями на акт перевірки повторно надавалися контролюючому органу документи, у тому числі, змінні звіти АЗС за формою №17-НП, №14-ГС, документи, що підтверджують наявність позивного результату повірки витромірів - лічильників та рівнемірів - лічильників, які також не були взяті контролюючим органом до уваги. Однак, апеляційний суд дослідивши обставини справи зауважив, що сукупність усіх вищевикладених обставин дають підстави стверджувати, що податковим органом не доведено порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема, ненадання в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, а саме: на початок проведення перевірки АЗС, перевіряючим не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті знаття залишків, адже матеріалами справи підтверджено, що позивач діяв відповідно до положень чинного законодавства, ТОВ «П.РІТЕЙЛ» в ході проведення фактичної перевірки та у строки, встановлені для проведення фактичної перевірки до контролюючого органу надано документи, пов`язані з предметом перевірки, в тому числі Х-звіт, товарно-транспортні накладні, журнали обліку надходження пального, змінні звіти за формою 17-НП, 14-ГС, документи, що підтверджують наявність позиивного результату повірки витромірів - лічильників та рівнемірів - лічильників, що підтверджується поясненнями в рамках фактичної перевірки з відміткою контролюючого органу про їх отримання. Судова колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить спростувань або помилковості висновків апеляційного суду щодо надання платником податків документів під час перевірки. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитуванян норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Також відсутні обґрунтовані посилання скаржника у касаційній скарзі на існування обставин передбачених підпунктами «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі, оскільки такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 440/9850/25 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом: 1) доказів сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа; 2) належного викладення підстав касаційного оскарження. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Cудді І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк