Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1930/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/1930/24 пров. № А/857/19862/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (суддя Дудар О.М., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/1930/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 2) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій. Позивач просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонд України в Запорізькій області від 30.01.2024 №17250004806 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити й виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 27.12.2023. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем 1 протиправно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має пільгу щодо зменшення пенсійного віку на 6 років. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.01.2024 № 172050004806. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 грудня 2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 грудня 2023 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати із сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржили Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подавши апеляційні скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в них підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просять скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційні скарги відповідачів, позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить апеляційний суд у задоволенні поданих апеляційних скарг відповідачів, відмовити. Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в с. Дубівка Вараського (Володимирецького) району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 25.03.2011 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). 27.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до органу пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначену заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.01.2024 №172050004806 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки недостатньо строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Згідно із зазначеним рішенням: страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 09 місяців 00 днів; період проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше 3 років. Вважаючи, що відмова у призначенні пенсії є протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керується таким. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004. Основні положення щодо конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 №796-XII (далі Закон №796-XII). Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. За приписами ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N1788-XII (далі Закон № 1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Як видно зі змісту судового рішення, досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що спір між позивачем і відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено документи позивача, які стосуються спірного питання. Зокрема, місцевим судом з`ясовано, що 20.10.1990 виконавчим комітетом Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (актовий запис № 9 від 20.10.1990). Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_4 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 19.04.2023 № 00039326974. 15.03.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (запис № 46 від 15.03.2005). Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_4 ", що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 . 10.12.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (актовий запис № 283 від 10.12.2009). Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_7 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 . Суд взяв до уваги, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2023 року в цивільній справі №556/2879/23 встановлено факт, що має юридичне значення, що, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 26.01.1987 по 08.02.1987 включно, з 26.01.1988 по 08.02.1988 включно, з 26.01.1989 по 08.02.1989 включно, з 19.01.1990 по 01.02.1990 включно, з 27.07.1987 по 31.08.1987 включно, з 02.08.1988 по 31.08.1988 включно, з 20.07.1989 по 31.08.1989 включно постійно проживала в селі Дубівка Володимирецького (Вараського) району Рівненської області. Зазначене рішення набрало законної сили 27.12.2023. Згідно із довідкою виконавчого комітету Каноницької сільської ради від 10.07.2023 № 02-56/422, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована з 27.06.1969 по 22.08.1986 та з 09.07.1990 по 18.12.2001 в с. Дубівка Володимирецького району Рівненської області. Підстава видачі зазначеної довідки: будинкова книга № 3 с. Дубівка, за списком 218, будинкова книга № 2 с. Дубівка, сторінка

131. Так само, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" також підтверджує проживання або роботу позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, судом першої інстанції не встановлено. Суд наголосив на тому, що питання проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалося при наданні їй статусу потерпілої особи та видачі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20. Отже, дослідження долучених до матеріалів справи доказів, дали можливість суду переконатися в доведенні факту проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає право останній на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу (для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".), та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") (п.п.7 п.2.1 розділу ІІ). Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 20.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23. Суд зазначив, що ст. 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, категорія

3. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII). Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях. Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а. Відтак, надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення. Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: "…право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перевіряючи місце проживання позивача, суд указав на те, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, с. Дубівка Володимирецького (Вараського) району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Щодо зменшення пенсійного віку, суд першої інстанції вказав, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи. Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки. Крім того, у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Таким чином, перевіривши всі обставини цієї справи, місцевий суд виснував про те, що факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та відповідно, право останньої на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-XII, підтверджено належними та допустимими доказами. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що рішення відповідача-1 про відмову у призначенні позивачу пенсії є протиправним, а тому позов в цій частині підлягає задоволення. З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Що стосується позовних вимог до відповідача 2, в частині зобов`язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію за віком, починаючи із 27.12.2023, суд першої інстанції зазначив про таке. За приписами пункту 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше не менше 30 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Як встановлено судом, що станом на дату звернення із відповідною заявою про призначення пенсії вік позивача становив 54 роки 06 місяців 00 днів, а її страховий стаж 25 роки 05 місяців 00 днів. Відповідно до п.1.7 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Оскільки позивач звернулася до пенсійного орану із заявою про призначення пенсії 27.12.2023, то відповідно призначення пенсії має відбутися саме з дня звернення за пенсією, тобто з 27.12.2023. За наслідками розгляду цієї справи судом визнано за позивачем право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ. Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав позивача суд першої інстанції правильно виснував, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 30.01.2024 №172050004806 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання останнього призначити, а зобов`язання відповідача-2 (на обліку в якому перебуватиме позивач) виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 27.12.2023 із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796-ХІІ. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись статтями 308,311,315,316,321,328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року в справі № 460/1930/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар