Постанова 4856 № 560/14300/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/14300/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 22 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Нетішинської міської ради, в якому просила -визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо припинення малолітньому сину ОСОБА_2 виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній собі з 01 травня 2025 року, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам". -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України поновити малолітньому сину ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01 травня 2025 року, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" - проводити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на весь строк дії воєнного стану; - допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення усієї суми заборгованості, починаючи з 01.05.2025 року до дня її фактичної виплати. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставини справи, досліджено матеріали додані до позову та винесено необґрунтоване та незаконне рішення від 02.04.2026, яким відмовлено у поновленні виплати допомоги на проживання малолітній дитині. Апелянт зауважує, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322, постанова КМУ від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" дає підстави стверджувати, що дитина є самостійним суб`єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом внутрішньо переміщена особа, а їх права, пов`язані з цим статусом, не залежать від виникнення зміни та/або припинення таких прав у її батьків інших законних представників. Проте, при винесенні рішення від 02.04.2026, судом першої інстанції взагалі не було досліджено це питання, а навпаки ігноруючи доводи апелянта, судом першої інстанції було досліджено дохід сім`ї, тоді як згідно адміністративного позову вимога щодо призначення допомоги ВПО ОСОБА_1 (мати дитини) н заявлялась, водночас чітко визначена вимога про поновлення допомоги саме дитині - ОСОБА_3 . Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 з 23 травня 2022 року перебували на обліку як внутрішньо переміщені особи в Управлінні соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Нетішинської міської ради, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6826-5001634545 та №6826-5001634396. 08.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Нетішинської міської ради про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме сину - ОСОБА_2 . Відповідачем повідомлено позивачці, що їй не продовжено виплату допомоги на проживання, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в сім`ї заявниці протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи, перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме 9 444,00 грн. Вважаючи вказані вище дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.13-4 Порядку 332, виплата допомоги призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на призначення допомоги: особам, які втратили працездатність, у тому числі особам, що досягли 60-річного віку, але не мають права на пенсійну виплату та/або отримують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю або Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю I та II групи), а також особам з інвалідністю III групи, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, у якому приймається рішення про призначення допомоги; Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачці надавалася допомога від державі у розмірі 5000 грн. В свою чергу, порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 ''Деякі питання виплати державної соціальної допомоги'' визначає механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (далі - середньомісячний сукупний дохід) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства надаються залежно від сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (надалі Порядок №632). Відповідно до пункту 14 Порядку №332 період, за який враховуються доходи, становить один квартал, що передує місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням або продовженням виплати допомоги на наступний шестимісячний період, або три місяці, що передують місяцю звернення за допомогою або продовженням виплати допомоги на наступний шестимісячний період. Обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача для призначення допомоги проводиться шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу осіб за період, за який враховуються доходи. Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на кількість членів сім`ї. Згідно пункту 4 Порядку №632, до середньомісячного сукупного доходу враховується заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не заперечується, що вона станом на дату припинення виплати допомоги на проживання, є отримувачем заробітної плати за три місяці у розмірі 74810,89 грн. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 2361,00 грн. Відтак середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в сім`ї заявниці склав 12468 грн (74810,89 грн : 3 (місяці) : 2 (особи)). Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що середньомісячний дохід позивач та її сина перевищує чотири прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Так, 20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332). Пунктом 1 Порядку №332передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку. Відповідно до п.2 Порядку №332, (в редакції Закону № 422 від 11.04.2025, тобто чинного на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з заявою про виплату допомоги), з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. Відповідно до п.3 Порядку №332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї. Діти/особи віком до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти після досягнення ними 18 років і не мають власних сімей, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги. До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються: особа, яка перебуває на повному державному утриманні; особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною; особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування; особа, у сім`ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування); особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов`язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном / зникла безвісти / депортована за межі України; законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника). З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком

5. За технічної можливості заява може бути подана в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики. Пунктом 13 Порядку №332 встановлено, що особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-5 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку. Виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення. Протягом місяця з дати продовження виплати допомоги орган соціального захисту населення проводить перевірку щодо таких уповноважених осіб/отримувачів на відповідність критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку. У разі виявлення невідповідності таких уповноважених осіб/отримувачів зазначеним критеріям або вимогам виплата їм допомоги припиняється з місяця, що настає після місяця автоматичного продовження виплати допомоги. Для перевірки середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача враховується період, визначений пунктом 14 цього Порядку, на підставі інформації, що надійшла від ДПС/Пенсійного фонду України, або довідки про доходи. У разі коли уповноваженій особі/отримувачу не було продовжено виплату допомоги автоматично відповідно до абзаців другого та третього цього пункту, їм може бути призначено допомогу за заявою. Продовження виплати допомоги відповідно до цього пункту можливе під час надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, але не більше ніж на три шестимісячні періоди. Згідно з п. 13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично: отримувачам пенсії, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги; особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, у тому числі таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам). Відповідно до п. 13-2 Порядку №332, для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли: 1) у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, або в сім`ї виховується троє і більше дітей віком до 18 років, всі діти проживають в сім`ї і не виховуються в інтернатних закладах та: фактичним місцем проживання (перебування) такої сім`ї є території, на яких ведуться бойові дії або території можливих бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), території активних бойових дій, що включені до переліку територій; або сім`я проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, включеній до переліку територій, та території, що не включена до переліку територій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти, що розташовані на території територіальної громади, на якій проживає така сім`я, відсутні місця або навчання проводиться он-лайн, дистанційно (повністю або частково). Для такої сім`ї допомога призначається, якщо відомості про відсутність місць у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти або про те, що навчання в таких закладах проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково), отримані шляхом інформаційної взаємодії між органами соціального захисту населення та органів управління у сфері освіти. 2) у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти. 3) у складі сім`ї є особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку або за дитиною, яка потребує догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку; за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність; або у складі сім`ї є фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду, що підтверджується документально. 4) у складі сім`ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім`ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти. 5) у складі сім`ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти. 6) особа віком від 55 років, на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, або працює, провадить підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання; 7) до складу сім`ї включені тільки непрацездатні особи. Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї; 8) особа віком до 23 років, яка навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти. Таким чином, допомога на другий шестимісячний період відповідно до пункту 13-2 Порядку № 332 призначається внутрішньо переміщеним особам, які не підпадають під дію пункту 13-1 цього Порядку, за умови, що вони перемістилися (повторно перемістилися) з 01.01.2022 з територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, та/або їх житло було знищене чи пошкоджене до ступеня непридатності для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. При цьому, обов`язковою умовою для призначення допомоги є подання відповідної заяви та відповідність критерію щодо доходу, зокрема, середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї не повинен перевищувати чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого на 1 січня року прийняття рішення про призначення допомоги та лише за наявності хоча б однієї із додаткових умов, встановлених п.п. 1-8 п. 13-2 Порядку №332 Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач вказує на те, що з заявою про поновлення допомоги на проживання ВПО зверталась саме в інтересах дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, згідно повідомлення Управління праці та соціального захисту населення УСЗН про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, позивачу відмовено в призначенні допомоги на проживання ВПО з підстав невідповідності вимогам п. 13-2 13-4 Порядку №332, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив підстави призначення допомоги як ВПО саме дитині, ОСОБА_2 , що призвело до порушення прав дитини на соціальний захист. Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно вимог ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Крім того, положення пункту 3 Порядку № 332 прямо визначають, що з 01.11.2023 допомога призначається саме на сім`ю та виплачується одному з членів сім`ї - уповноваженій особі, при цьому діти включаються до складу сім`ї уповноваженої особи. Водночас, Порядком №332 передбачені окремі випадки самостійного звернення за призначенням допомоги, зокрема для осіб віком до 23 років, які навчаються та мають інше фактичне місце проживання. разом із тим щодо малолітньої дитини таких винятків Порядок № 332 не встановлює. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в контексті положень Порядку №332 та Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що неповнолітня дитина не може розглядатися як самостійний суб`єкт для цілей визначення права на допомогу без встановлення належними та допустимими доказами факту її окремого проживання та формування окремої сім`ї. Згідно вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Досліджуючи матеріали справи, судом не здобуто доказів, які б підтверджували факт проживання та формування окремої сім`ї сина позивача - ОСОБА_2 поза сім`єю з ОСОБА_1 , а самою позивачкою таких до матеріалів справи не надано. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що для цілей призначення допомоги на проживання ВПО, син позивача, ОСОБА_2 , який є неповнолітньою особою, не розглядається як самостійний отримувач допомоги на проживання без підтвердження обставин, які відповідно до Порядку №332 дозволяють визначати право на допомогу окремо від сім`ї уповноваженої особи. Відтак, у спірних правовідносинах дитина позивача підлягала врахуванню саме у складі сім`ї уповноваженої особи, тобто, матері, а питання права на допомогу дитині має вирішуватися саме з урахуванням сукупного доходу сім`ї. Таким чином, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що суд першої інстанції не дослідив підстави призначення допомоги на проживання сину позивача - ОСОБА_2 саме як окремому отримувачу допомоги, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що неповнолітня дитина у розумінні положень Порядку № 332 та норм Сімейного кодексу України проживає окремо від матері та складає самостійну сім`ю. Крім того, сам факт звернення ОСОБА_1 із заявою в інтересах дитини не свідчить про наявність у дитини самостійного права на призначення допомоги окремо від самої сім`ї. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що судом було досліджено дохід сім`ї, тоді як вимога щодо призначення допомоги на проживання ОСОБА_1 не заявлялась, колегія суддів критично оцінює такі аргументи апелянта, оскільки, як зазначено вище право на отримання допомоги дитини напряму залежить від сукупного доходу сім`ї та інших визначених соціальних критерії, встановлених п. 13-2 Порядку №332. В свою чергу, апелянтом не надано належних та допустимих доказів відповідності сім`ї позивача критеріям, визначених п. 13-2 Порядку №332. Отже, оскільки Порядок №332 передбачає призначення допомоги на сім`ю та не встановлює для малолітньої дитини права на самостійне визначення права на допомогу поза складом сім`ї уповноваженої особи, відповідач обґрунтовано врахував сукупний дохід сім`ї позивача при вирішенні питання щодо продовження виплати допомоги. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.