Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11196/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11196/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 22 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєва Миколи від 13 березня 2026 року ВП № 79887326 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 2. 28 квітня 2026 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги . ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі №240/10950/25 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року максимальним розміром 23610 грн та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Вказане судове рішення набрало законної сили 01 листопада 2025 року, у зв`язку із чим Житомирським окружним адміністративним судом 19 грудня 2025 року було видано ОСОБА_1 виконавчий лист. 6. 29 грудня 2025 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєвим М. М. винесено постанову ВП № 79887326 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 240/10950/25, виданого 19 грудня 2025 року Житомирським окружним адміністративним судом, та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 7. 09 березня 2026 року до відповідача звернувся стягувач ( ОСОБА_1 ) із заявою, у якій зазначив про невиконання судового рішення у справі № 240/10950/25, оскільки продовжується обмеження пенсійних виплат (підсумок пенсії: 28076,25 грн; до виплати 25950,00 грн), чим зумовлено недоотримання 2126,25 грн суми пенсійної виплати щомісячно. 8. 13 березня 2026 року відповідач виніс спірну постанову про накладення на боржника штрафу керуючись статтями 63, 75 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" в сумі 5100,00 грн з підстав невиконання судового рішення станом на 13 березня 2026 року без поважних причин у зв`язку з обмеженням пенсійної виплати максимальним розміром.

9. Суд з`ясував, що згідно з розрахунком на доплату по пенсійній справі № 0605003320, ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 240/10950/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховано 8582,10 грн доплати за період з березня по грудень 2025 року.

10. Інформацію про виконання судового рішення у справі № 240/10950/25 та про суми нарахованих, але не виплачених коштів доведено до Пенсійного фонду України шляхом внесення інформації про рішення суду до "Реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України" підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ). ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ 11 . Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

12. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

14. Згідно з частиною третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

15. Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

16. Частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

17. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження".

18. Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

20. Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

21. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

22. Статтею 75 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

23. Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

24. Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження", а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

25. Зокрема, частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

26. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а за частиною четвертою вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

27. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

28. За змістом спірних обставин у цій справі підставою для винесення оскаржуваної постанови державного виконавця слугувало те, що станом на час її винесення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 240/10950/25.

29. Апеляційний Суд вважає спірну постанову обґрунтованою з огляду на таке.

30. Як встановлено судом та підтверджується наданим відповідачем розрахунком пенсії ОСОБА_1 по пенсійній справі № 0605003320 за даними порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, на виконання рішення суду у справі № 240/10950/25 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії стягувача, в результаті якого загальний розмір пенсії склав 28076,25 грн, тобто пенсія до виплати розрахована без обмеження максимальним розміром, як вказано у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року.

31. Проте, згідно з цим же розрахунком розмір пенсії до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 25950,00 грн. , тобто фактично обмежено пенсійну виплату десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (згідно зі статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" це показник відповідає 2595 гривням).

32. З викладеного слідує, що виплата пенсії ОСОБА_1 всупереч судовому рішенню у справі №240/10950/25, яким було зобов`язано пенсійний орган здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, проводиться з обмеженням максимальним розміром, тобто застосованим повторно на підставі Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи". При цьому й позивач у позові зазначає про виплату пенсії стягувача з урахуванням максимального розміру 25950,00 грн, визначеного статтею 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

33. Надаючи оцінку доводам апелянта Апеляційний Суд звертає увагу, що у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 240/10950/25, яке набрало законної сили 01 листопада 2025 року, вирішено питання застосування норм Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" при перерахунку пенсії стягувача. Під час проведення розрахунку пенсійної виплати пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні, що набрало законної сили.

34. Незважаючи на те, що судом вирішено спірні правовідносини між сторонами та вказано на непоширення на такі правовідносини положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи", Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області невраховуючи висновки, викладені у судовому рішенні у справі № 240/10950/25, при здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 продовжило застосовувати до пенсійної виплати положення статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

35. Визначаючись у цьому спорі Апеляційний Суд виходить з того, що в основу спірної постанови про накладення штрафу покладено висновки державного виконавця про невиконання рішення суду, яке набрало законної сили 01 листопада 2025 року, у справі № 240/10950/25 при здійсненні перерахунку пенсії в частині здійснення пенсійної виплати без обмеження максимальним розміром. У постанові державного виконавця від 13 березня 2026 року ВП № 79887326 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн зазначено, що згідно з наданим стягувачем розрахунком пенсійної виплати, проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, розмір пенсії становить 28076,25 грн. , а виплачується 25950,00 грн.

36. Апеляційний Суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

37. В контексті предмета спору у цій справі Апеляційний Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця про накладення штрафу на пенсійний орган (боржника) за невиконання рішення суду щодо необмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , й вирішуючи спір у цій справі суд надає оцінку виключно обставинам, покладеним в основу оскаржуваної постанови, а саме тому, що за розрахунком по пенсійній справі № 0605003320 розмір пенсії стягувача на виконання рішення суду у справі № 240/10950/25 склав 25950,00 грн. з обмеженням максимального розміру, у той час як без такого обмеження пенсійна виплата стягувача становить 28076,25 грн.

38. Тому, за встановлених обставин цієї справи Апеляційний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянтом не виконано рішення суду у справі № 240/10950/25, оскільки пенсія ОСОБА_1 після проведеного перерахунку на виконання судового рішення з 01 березня 2025 року виплачується з обмеженням максимальним розміром.

39. Відтак, постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєва М. М. від 13 березня 2026 року ВП № 79887326 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є правомірною, а тому у позові слід відмовити. ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ. 40 . Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 41 . Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 42 . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

43. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 44 . Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. 45 . Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.