Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/7882/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7882/25 Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 22 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000274/2 від 05.12.2024. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000810 від 05.12.2024. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ненадання позивачем документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, оскільки подані до митного оформлення документи повністю підтверджували числові значення митної вартості та її складових. Апелянт наголошує, що додаткова угода до контракту та протокол узгодження розбіжностей стосувалися виключно порядку оплати товару та не впливали на ціну товару, а тому не могли бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. Також апелянт зазначає, що відсутність банківських платіжних документів не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки відповідно до умов інвойсу оплата товару мала бути здійснена протягом 180 календарних днів, а на момент митного оформлення строк оплати не настав. Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на відомості коносамента, який відсутній у матеріалах справи, чим порушив положення статей 7279 Кодексу адміністративного судочинства України. Апелянт також вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо невідповідності особи перевізника, оскільки договором транспортно-експедиторського обслуговування прямо передбачено право експедитора залучати третіх осіб до здійснення перевезення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 23 серпня 2023 року між позивачем (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №N1-23. Відповідно до п. 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує товар на умовах (ІНКОТЕРМС-2010) відповідно до кількості, асортиментом і цінами, вказаними в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Загальна сума контракту зазначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Валюта контракту USD (п. 2.1. контракту). 03.12.2024 була укладена додаткова угода №1 до контракту №N1-23, якою внесено зміни до п. 2.4 контракту та викладено його у наступній редакції, зокрема: п. 2.4 умови оплати уточнюються у кожному інвойсі. На виконання контракту здійснено поставку товару згідно інвойсу №2440 від 06.09.2024, з врахуванням уточнень загальна сума інвойсу складає 19 322,24 доларів США. Відповідно до умов інвойсу №2440 від 06.09.2024 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах "Інкотермс" 2010 - EXW Ningbo (Китай). Доставка товару здійснено за рахунок покупця, згідно з договором про транспортно - експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024, укладеним з ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ". 05.12.2024 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400040029870U6. Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 1 183 447,00 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 803 824,50 грн. (19 322,24 доларів США (графа 22 МД №24UA400040029870U6. * 41,601 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 379 622,50 грн. На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №24UA400040029870U6 додано (графа 44 декларації): контракт купівлі-продажу №1-23 від 23.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) №2440 від 06.09.2024; декларація про походження товару №2440 від 06.09.2024; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 1507 від 15.07.2024; заявка № 5 від 18.11.2024; рахунок-фактура №LS-4603886 від 18.11.2024; довідка про транспортні витрати № 450091 від 18.11.2024; автотранспортна накладна (CMR) №450091 від 18.11.2024; коносамент №HYSF2024090421 від 18.09.2024; довіреність б/н від 01.03.2024. Однак, 05.12.2024 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000810 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000274/2 в сторону збільшення за резервним методом. Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема: - заявлений рівень митної вартості окремих товарів (3,4,5,10,11) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібний товарів на інших митницях Держмитслужби; - пункт 2.4 зовнішньоекономічного контракту передбачена 100 % передоплата за товар, однак даний пункт суперечить пункту 2.2 контракту та умовам оплати, передбачених в інвойсі; - до митного оформлення не надано пакувальний лист, передбачений пунктом 3.5.2 зовнішньоекономічного контракту. Також не надано платіжні документи на оплату вартості перевезення, хоча заявкою на перевезення та договором про транспортно - експедиторське обслуговування передбачена 100 % передоплата; - особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно - транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів; - умови поставки, передбачені заявкою на перевезення (FOB Gdansk) суперечать умовам поставки, визначених контрактом та заявлених до (EXW Ningbo); - наявні розбіжності в частині виробника товару №10; - в заявці на міжнародне експедирування вантажів, передбаченій договором про транспортно-експедиторське обслуговування вартість за транспортні послуги відрізняється від вартості транспортування, вказаній в рахунку на перевезення вантажу; Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, транспортування та навантажувально-розвантажувальних робіт на території Китаю, комісійної та брокерської винагороди. Вважаючи зазначені рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно визначив митну вартість імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано з врахуванням поданих документів доданих до митної декларації. Отже, оскаржувані рішення митного органу є правомірними та такими, що прийняті на підставі норм Митного кодексу України з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України). Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості Відповідно до положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів. Згідно з ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу. Враховуючи наведене вище, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів. Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема: - заявлений рівень митної вартості окремих товарів (3,4,5,10,11) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібний товарів на інших митницях Держмитслужби; - пункт 2.4 зовнішньоекономічного контракту передбачена 100 % передоплата за товар, однак даний пункт суперечить пункту 2.2 контракту та умовам оплати, передбачених в інвойсі; - до митного оформлення не надано пакувальний лист, передбачений пунктом 3.5.2 зовнішньоекономічного контракту. Також не надано платіжні документи на оплату вартості перевезення, хоча заявкою на перевезення та договором про транспортно - експедиторське обслуговування передбачена 100 % передоплата; - особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно - транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів; - умови поставки, передбачені заявкою на перевезення (FOB Gdansk) суперечать умовам поставки, визначених контрактом та заявлених до (EXW Ningbo); - наявні розбіжності в частині виробника товару №10; - в заявці на міжнародне експедирування вантажів, передбаченій договором про транспортно-експедиторське обслуговування вартість за транспортні послуги відрізняється від вартості транспортування, вказаній в рахунку на перевезення вантажу; Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, транспортування та навантажувально-розвантажувальних робіт на території Китаю, комісійної та брокерської винагороди. Щодо висновку відповідача про те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (3,4,5,10,11) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, колегія суддів зазначає наступне. В рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Згідно із п. 2.1 Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. При цьому, у рішенні про коригування митної вартості, яке оскаржується жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено. Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16. Щодо висновку відповідача про те, що пункт 2.4 зовнішньоекономічного контракту передбачена 100% передоплата за товар, однак даний пункт суперечить пункту 2.2 контракту та умовам оплати, передбачених в інвойсі. До матеріалів справи позивачем було надано Додаткову угоду від 03.12.2024 №1 до Контракту №N1-23, відповідно до якої Сторони погодили, що умови оплати уточняються у кожному інвойсі. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов інвойсу №2440 від 06.09.2024 оплата за товар здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту виставлення рахунку, а тому на дату митного оформлення строк оплати товару не настав. За таких обставин у позивача були відсутні банківські платіжні документи щодо оплати товару, а неподання таких документів не могло бути самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції щодо неподання додаткової угоди до контракту, протоколу узгодження розбіжностей, платіжної інструкції та акту надання послуг не свідчать про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом. Колегія суддів також враховує, що частина друга статті 53 МК України передбачає подання банківських платіжних документів лише у випадку, якщо рахунок уже сплачено. Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково ототожнив відсутність оплати товару на момент митного оформлення із неподанням документів, необхідних для підтвердження митної вартості. Щодо висновку відповідача про те, що до митного оформлення не наданий пакувальний лист, передбачений пунктом 3.5.2 зовнішньоекономічного контракту, слід зазначити наступне. Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Частиною 3 ст. 53 МК України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Пакувальний лист не є документом, що підтверджує митну вартість товарів. Більш того, такий документ взагалі не визначений ні ч.2, ні ч.3 як документ, що підтверджує митну вартість товару. Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Щодо висновку відповідача про те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне. Позивачем до митного оформлення надано: договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 1507 від 15.07.2024; автотранспортна накладна (CMR) №450091 від 18.11.2024; заявка № 5 від 18.11.2024; рахунок-фактура №LS-4603886 від 18.11.2024; довідка про транспортні витрати № 450091 від 18.11.2024. Відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У наданій позивачем автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів. У графі №23 вказаної автотранспортної накладної зазначено перевізника ТОВ «МЕГА ТРАНС». Факт залучення ТОВ «МЕГА ТРАНС» як фактичного перевізника не суперечить вимогам законодавства та не є доказом наявності розбіжностей у документах, оскільки у відповідності до п.п. 2.1.1 Договору №1507 від 15.07.2024 р. встановлено обов`язок експедитора ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» організувати перевезення вантажів за рахунок клієнта на погоджених Сторонами умовах та при необхідності для виконання взятих на себе зобов`язань за Договором укладати від свого імені договори з іншими транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями . Документами, що підтверджують наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортні документи коносамент, автомобільна накладна , авіа накладна або залізнична накладна. Частиною 1 ст. 932 ЦК України прямо передбачено право експедитора на залучення до виконання своїх обов`язків інших осіб. Тобто, залучення до здійснення транспортних послуг ТОВ «МЕГА ТРАНС», як фактичного перевізника здійснювалося виключно в межах повноважень, наданих договором №1507, і є правомірним відповідно до умов договору, норм ЦК України. Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. А здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару. При цьому митним органом не наведено жодних доказів існування конкретної невключеної комісійної чи експедиторської винагороди, її розміру та обов`язковості включення до митної вартості товару відповідно до статті 58 МК України. Посилання суду першої інстанції на відомості коносамента колегія суддів вважає необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи, коносамент не був долучений до матеріалів справи ані позивачем, ані відповідачем, а тому суд першої інстанції фактично надав оцінку доказу, який відсутній у матеріалах справи, що суперечить вимогам статей 72-79, 90 КАС України. Крім того, рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування того, яким саме чином відомості коносамента впливають на числові значення складових митної вартості товару. Щодо висновку відповідача про те, що подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, транспортування на території Китаю, комісійної та брокерської винагороди. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Позивач отримує товар згідно з контрактом, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому, не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для контракту використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD», яка є продавцем товару згідно з контрактом та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 митної декларації. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Отже, вказане кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів комісії чи брокерського договору. Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен; витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16. Наведені приписи зобов`язують митницю у своїх рішеннях зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу. Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що митним органом не доведено наявності обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваного рішення. Враховуючи наведені вище мотиви, колегія суддів робить висновок, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000810 від 05.12.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000274/2 від 05.12.2024, є протиправними, внаслідок чого підлягають скасуванню. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову. Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 4844,8 грн. Колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Таким чином, додатково судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнової вимоги не стягується. Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 у справі №520/102/24. Отже, судовий збір у цій справі за подання позову майнового характеру на суму 184324,06 грн становить 3028 грн (1,5% від 184324,06 грн, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Крім того, позовна заява подана через систему «Електронний суд», а отже за її подачу мав застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, за подання позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2422,4 грн (3028 грн х 0,8). При цьому, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому, за подання апеляційної скарги у даному випадку, враховуючи її подання через систему «Електронний суд», до сплати підлягав судовий збір у розмірі 3633,6 грн (3028 грн х150%х0,8). Враховуючи наведене, а також задоволення позовних вимог судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000274/2 від 05.12.2024. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000810 від 05.12.2024 Стягнути на користь приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.