Постанова 4855 № 320/31166/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/31166/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 08.11.2022. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач досягла віку, визначеного пунктом 1 частині другої статті 114 Закону № 1058-IV та має достатній стаж. Так, пенсійний вік становить 49 років 6 місяців, а вік позивача станом на час звернення до відповідача - 48 років. Також наявні підстави для зарахування до пільгового стажу періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1994 по 28.06.1996. Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту НОМЕР_2 , виданим 21.09.1999. Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області, як застрахована особа, яка відповідно до Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-ІV) підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за весь час своєї трудової діяльності. 18 січня 2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням ГУ ПФУ у Київській області № 103230001467 від 25.01.2023, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 статті 114 розділу XIV Закону № 1058-ІV. У спірному рішенні відповідач зазначив, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статі 114 Закону № 1058-ІV, становить 50 років. На момент звернення позивачу виповнилося 45 років 2 місяці 11 днів. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 114 Закону № 1058-ІV становить 20 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 , визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV (Список №1) становить 7 років 6 місяців. Страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 3 дні. Пільговий стаж позивача становить 9 років 2 місяці 11 днів. Згідно результатів розгляду справи, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання позивача згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1994 по 28.06.1996, оскільки в наданому позивачем документі відсутній підпис директора училища, передбачений затвердженим бланком документа. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області є протиправним, однак позивачем не надано доказів порушення його прав ГУ ПФУ у Київській області. Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що саме він регулює відносини між суб`єктами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону. Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру. За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об`єкту для їх нарахування. За приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до частин першої, другої статті 114 Закону №1058-IV, у редакції Закону № 2148-VIII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно із ст. 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам. Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (Рішення № 1-р/2020). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення № 1-р/2020 Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, Рішенням № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Відтак, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). З урахуванням наведеного, станом на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік - у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1994 по 28.06.1996, оскільки в наданому позивачем документі відсутній підпис директора училища, передбачений затвердженим бланком документа, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на. кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637). Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Встановлено, що позивачем на підтвердження періоду навчання до заяви про призначення пенсії додано копію диплому серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_2 28.06.1996 реєстраційний № 412 про закінчення навчання у Середньому професійно-технічному училищі № 3 м. Чернігова. Диплом містить підпис Голови Державної кваліфікаційної комісії та печатку навчального закладу. Отже, посилання відповідача на відсутність в дипломі про навчання підпису директора не може бути підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача. Окрім цього, згідно записів трудової книжки позивача, періоди роботи в зоні відчуження в особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 підтверджуються відповідними записами в ній. Зокрема, як підтверджується записами у трудовій книжці, позивач з 14.11.2016 по теперішній час працює оператором пральних машин 4 (четвертого) розряду в адміністративно-господарському цеху Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» (код ЄДРПОУ 36359955), шо станом на 31.12.2022 становило 06р. 01 міс.18 дн., а в кратному розмірі (із застосуванням коефіцієнта 1,5) 09 років 02 міс. 11 днів. На підтвердження спеціального трудового стажу позивачем надано: паспорт; картку платника податків; трудову книжку серії НОМЕР_3 ; довідку за формою ОК-5; довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 31.12.2022 №47-9094; документи, що підтверджують атестацію робочого місця за умовами праці: копію наказу Державного підприємства «УЗФО Чорнобильської АЕС» № 66 від 14.03.2016 про затвердження переліку професій і посад працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, яким підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку №1; копію Переліку професій і посад працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», яким підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком №1 ( додаток до наказу №66 від 14.03.2016), копію висновку державної експертизи умов праці №30 від 16.03.2016; копію наказу Державного підприємства «УЗФО Чорнобильської АЕС» №02 від 09.01.2018 про затвердження Переліку професій і посад працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; копію переліку виробництв, професій і посад працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №02 від 09.01.2018; копію листа Головного управління Держпраці у Київській області №42/4634 «Про результати проведення атестації робочих місць»; копію наказу №16 від 11.01.2018 про затвердження Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, копію переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №16 від 11.01.2018, копію листа Головного управління Держпраці у Київській області від 13.01.2018 «Про результати проведення атестацій робочих місць»; копію наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №837 від 26.06.2019 про введення в дію доповнення до Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; копію Доповнення №10 до Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №837 від 26.06.2019; копію довідки Головного управління Держпраці у Київській області про стан дотримання законодавства про працю № КВ/75/88Д; копію наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №11 віл 11.01.2022 про затвердження Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, копію Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №11 від 11.01.2022 А відтак, суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах є протиправним. Суд зазначає, що за змістом оскаржуваного рішення на момент звернення позивачу виповнилося 45 років 2 місяці 11 днів. Страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 3 дні. Пільговий стаж позивача становить 9 років 2 місяці 11 днів. Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 08.11.2022. Суд першої інстанції правильно встановив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах є протиправним. Однак, першої інстанції відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що відповідних вимог позивачем у даній справі до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не заявлялося. Матеріалами справи встановлено, що позивачем вимоги звернуто лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, однак за наявності чинного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суд позбавлений можливості задовольнити вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 08.11.2022. Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області його прав та законних інтересів позивача. Таких доказів не було встановлено і матеріалами справи. За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 через неналежно обраний позивачем спосіб захисту. Апеляційний суд критично розцінює вказаний висновок суду першої інстанції. Так, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області, а тому питання призначення позивачу пенсії за віком належить до компетенції ГУ ПФУ у Київській області. При цьому, відповідну заяву позивача направлено на розгляд та розглянуто ГУ ПФУ у Вінницькій області з огляду на вимоги принципу екстериторіальності. Таким чином, позивач належним чином сформулювала позивні вимоги, а висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають обставинам справи. Крім того, у даному випадку судом першої інстанції не виконано обов`язку щодо встановлення суб`єктного складу спору, не виконано вимог статті 48 КАС України, та фактично перекладено наслідки такої бездіяльності на позивача. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 2684 грн. Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Встановлено, що за наслідками розгляду даної справи позивачем понесено судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. На підтвердження понесення судових витрат, позивач надав копії: договору про надання правової допомоги від 25.03.2023; ордеру; рахунку-фактури від 25.03.2023. З огляду на відсутність заперечень відповідача щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, наявні підстави для стягнення на користь позивача заявленої ним суми у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 скасувати. Ухвалити нове рішення. Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 08.11.2022. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2684 грн; витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова