Постанова 4854 № 420/25646/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25646/25 Головуючий І інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту додаткового рішення суду - 18.03.2026р.) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Стальканат» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 30.07.2025р. ПрАТ «Стальканат» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, в якому просило суд визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.05.2025р. №36534000706, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на - 12 263 119 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі - 3 065 779,75 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. позовну заяву ПрАТ «Стальканат» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 07.05.2025р. №36534000706. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ПрАТ «Стальканат» судовий збір в розмірі 30280 грн. Однак, при винесенні даного рішення судом 1-ї інстанції не вирішувалось питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу. 09.03.2026р. представником ПрАТ «Стальканат» подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/25646/25, а саме стягнення з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП на користь Товариства судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 111 390 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду - задоволено частково. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПрАТ «Стальканат» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. В іншій частині заяви - відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Одеського окружного адміністративного суду, відповідач 07.04.2026р. подав апеляційні скарги, в яких зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваних судового рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати їх та ухвалити нові, яким відмовити як у задоволенні позовних вимог заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026р. та від 01.05.2026р. відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами відповідача та призначено справу до розгляду. 30.04.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026р. апеляційну скаргу відповідача - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. - без змін. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення. Ухвалюючи додаткове рішення, суд 1-ї інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь ПрАТ «Стальканат», складає - 10000 грн. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та обґрунтованими, з огляду на наступне. Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18. Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Як встановлено судом 1-ї інстанції, 03.04.2025р. між адвокатським об`єднанням «ДАРИНА» та ПрАТ «Стальканат» укладено договір про надання правничої допомоги №030425, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати будь-які інші не заборонені законом види правничої допомоги замовнику в обсягах, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а замовник зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.1.1 договору). Послуги, зазначені в п.1.1, надаються згідно Додаткових угод до цього договору, підписаних сторонами. Зазначені додаткові угоди мають фіксувати обсяг замовленої послуги і її вартість (п.1.2 договору). Замовник оплачує виконавцю гонорар за послуги, оформлені згідно з п.3.3 або, альтернативно, у відповідності до п.3.5 цього договору, за фактом їх надання, якщо сторони не домовляться по окремим послугам про часткову або повну попередню оплату (п.3.1 договору). Для оплати гонорару за надані послуги виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг або рахунок. Замовник зобов`язаний оплатити послуги протягом 10 робочих днів з дня наступного за днем отримання акту приймання-передачі наданих послуг або рахунку, але якщо інший порядок оплати послуг не передбачено у додаткових угодах до договору. За вимогою замовника йому також надаються специфікації наданих послуг із зазначенням: переліку власне наданих послуг, спеціалістів виконавця, які надавали послуги, кількості відпрацьованих ними годин, вартості наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних спеціалістів виконавця. Вартість послуг за цим договором визначається сторонами окрема за кожної послугою та визначається у підписаній сторонами додатковій угоді до цього договору (п.3.3 договору). У відповідності до Додаткової угоди №2 від 13.05.2025р., сторони домовились, що виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати будь-які інші не заборонені законом види правничої допомоги замовнику, а саме: - підготовка документів, скарги, їх подача та супровід адміністративного оскарження; - підготовка позовної заяви (з додатками), інших процесуальних заяв, супровід справи в суді першої інстанції; - підготовка заяв по суті справи, супровід справи в суді апеляційної інстанції; - підготовка заяв по суті справи, супровід справи в суді касаційної інстанції. Як визначено у п.п.2.1-2.4 вказаної Додаткової угоди, сторони узгодили, що за надані послуги замовник сплачуватиме: 1 етап - 75 222 грн.; 2 етап - 108 654 грн.; 3 етап - 66 684 грн.; 4 етап - 66 684 грн. Авансова сума складає 50% від вартості відповідного етапу послуг, зазначеної у Додатковій угоді та сплачується протягом 5 днів з моменту виставлення виконавцем рахунку-фактури. Решта сплачується замовником протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі і виставлення на його підставі відповідного рахунку (п.3 Додаткової угоди). За надані послуги Виконавцем виставлено рахунок на оплату №111 від 17.07.2025р. на суму 54 788,50 грн та рахунок на оплату №26 від 25.02.2026р. на суму 56 602 грн. Згідно з платіжною інструкцією №9387 від 18.07.2025р., замовником сплачено 54 788,50 грн та відповідно до платіжної інструкції №2151 від 26.02.2026р. - 56 602 грн. Відповідно до акта здачі-приймання наданих послуг №21 від 02.03.2026р., виконавцем були надані такі правові послуги: - підготовка та подання до суду позовної заяви; Підготовка промови адвоката для участі у судовому засіданні; Участь у підготовчому судовому засіданні; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 9 год. - гонорар 49 500 грн.; - підготовка та подача до суду клопотання про приєднання додаткових пояснень до матеріалів справи 12.09.2025р.; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 3 год. - гонорар 16 500 грн.; - участь у судовому засіданні 10.10.2025 року; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 1 год. - гонорар 5 500 грн.; - участь у судовому засіданні 29.10.2025 року; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 2 год. - гонорар 11 000 грн.; - підготовка та подача до суду клопотання про приєднання додаткових пояснень до матеріалів справи 14.11.2025р.; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 2 год. - гонорар 11000 грн; - участь у судовому засіданні 21.01.2026р.; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 1 год. - гонорар 5 500 грн.; - участь у судовому засіданні 25.02.2026р.; (Адвокат Огороднікова І.І.) - 2 год. - гонорар 11 000 грн.; - компенсація витрат на послуги пошти відправку кореспонденції - 390 грн. Всього: вартість наданих послуг склала 111 390 грн. На переконання колегії суддів, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість. Між тим, наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу дійсно не є безумовною підставою для їх відшкодування з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір повинен відповідати критерію розумності, пропорційності та співмірності таких витрат. Як видно із матеріалів справи, судом першої інстанції детально проаналізовано зміст наданих позивачем документів на підтвердження заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і цілком обґрунтовано зауважено, що такі докази свідчать про невідповідність заявленої до стягнення суми витрат передбаченим ст.134 КАС України критеріям, з огляду на їх співмірність та необхідність. У той же час, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що дана справа не належить до категорії малозначних чи справ незначної складності. Так, даний спір стосувався визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2025р. №36534000706, яким було збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на - 12 263 119 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі - 3 065 779,75 грн., що свідчить про значний майновий інтерес позивача, складність спірних правовідносин та об`єктивну необхідність залучення професійної правничої допомоги. При цьому, суд не залишає поза увагою і той факт, що підготовка процесуальних документів у справі потребувала детального аналізу податкового законодавства, релевантної судової практики та значного обсягу матеріалів фінансово-господарського характеру. Отже, сам по собі характер спору виключає висновок про формальність чи незначний обсяг виконаної адвокатом роботи. Водночас, відповідно до ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити не лише факт їх понесення, але й співмірність заявленої до стягнення суми критеріям розумності, необхідності та пропорційності. Погоджуючись із висновком суду 1-ї інстанції про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі - 10 000 грн., колегія суддів зазначає про те, що зазначена сума витрат на правничу допомогу дійсно є співмірною та складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Висновки ж щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц. Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17). Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив та, відповідно, прийняв вірне рішення про здійснення розподілу витрат на правничу допомогу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 22.05.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.А. Голуб В.О. Скрипченко