Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/441/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/441/26 Суддя першої інстанції - Бездрабко О.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №420/441/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" запису стосовно поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних; - зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 привести інформацію стосовно ОСОБА_1 у відповідність із даними, визначеними у обліково-послужній картці №790/01, а саме виключити ОСОБА_1 з військового обліку та вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" таких відомостей: про категорію обліку - "Військовозобов`язаний"; про місце обліку - " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; Дата взяття на облік: 16 листопада 2001 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №420/441/26. Апелянт вказав, що факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач не є військовозобов`язаним, а оскільки виключені з військового обліку вже не є військовозобов`язаними, то на них не розповсюджуються правила щодо військового обліку та мобілізації військовозобов`язаних, в тому числі, і ті, що визначені Положенням №402 та Порядком №560 в частині направлення військовозобов`язаних на проходження військово-лікарської комісії. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 13 квітня 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження. 30 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 07 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 вироком Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 1999 року, визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.101 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Згідно копії обліково-послужної карти №790/01, позивача взято на військовий облік 16 листопада 2001 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , та знято з військового обліку 16 листопада 2001 року, як засудженого за тяжкий злочин на підставі п.5 ч.5 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованого 08 вересня 2025 року, позивач перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний, в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Біляївка), дата взяття на облік 16 листопада 2001 року, дата уточнення даних: 03 травня 2025 року. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" запису стосовно поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних, позивач звернувся до суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.5 ч.5 ст.37 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на день виключення позивача з військового обліку 16 листопада 2001 року) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Однак, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18 травня 2024 року (далі - Закон №3633-ІХ), редакція ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт про виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину було виключено. За змістом ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18 травня 2024 року), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Крім того, 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560). Згідно з п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин. Отже, з 18 травня 2024 року редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину. Колегія суддів враховує, що у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили. Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону. Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством. Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави. Суд першої інстанції правильно зазначив, що у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. Отже, доводи апелянта є безпідставними та спростовуються чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв