Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/32799/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 р. Справа № 520/32799/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, 61022, по справі № 520/32799/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) та просив суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 рік; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії з 01.02.2023 року. Ухвалою Харквіського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року закрито провадження у справі № 520/32799/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року у справі № 520/32799/25, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що предметом судового спору у справі № 520/2274/25 було питання видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення із обрахунком розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Судовим рішенням у справі № 520/2274/25 не зобов`язано відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою позивача станом на 01 січня 2023 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тільки посадового окладу та окладу за військовим званням тому є підстави стверджувати, що між позивачем та відповідачем наразі виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду справи №520/2274/25. 160/16360/24. Позивач посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 160/16360/24. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно ст. 304 КАС України, не скористався. За приписами ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У відповідності до п.1 та п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а також, відсутність клопотань від сторін справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі № 520/2274/25 задоволено позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною дію та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у непідготуванні та наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри реально виплачених надбавки за особливості проходження служби відповідно до п.п.1 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та премії відповідно до п.п.2 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії позивача. На виконання зазначеного судового рішення відповідач виготовив та направив до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025 року для проведення перерахунку його пенсії. Подаючи позовну заяву в даній справі, наводить аргументи про те, що складові спірної довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 розраховані з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2018 - 1 762,00 грн. Однак рішенням суду у справі № 520/2274/25 зобов`язано відповідача здійснити обчислення грошове забезпечення позивача виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023. Не погодившись із такими діями відповідача при виготовленні довідки про розмір грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №520/2274/25 позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права, заявивши позовні вимоги щодо обчислення складових грошового забезпечення позивача в спірній довідці про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення позивача до суду з позовом є невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від у справі №520/2274/25. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі ст.129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За правилами п. 4 ч. 1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить, що з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді. При цьому, колегія суддів звертає увагу, якщо вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, то в даному випадку вказане є підставою для закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Вказаними нормами встановлений імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів. З огляду на це, слід зазначити, що тотожними визнаються позови, у яких одночасно збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11.04.2018р. у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав. Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: - тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); - наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; - набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень, встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі № 520/2274/25 задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у непідготуванні та наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри реально виплачених надбавки за особливості проходження служби відповідно до п.п.1 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та премії відповідно до п.п.2 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії позивача. На виконання зазначеного судового рішення відповідач виготовив та направив до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025 року для проведення перерахунку його пенсії, в якій зазначено, зокрема, наступні відомості: посадовий оклад - 4030,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням (старший сержант) - 1230,00 грн, надбавка за вислугу років 30 % - 1578,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою) - 2915,25 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 0 % - 0,00 грн, надбавка за кваліфікацію 0% - 0,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі 0% - 0,00 грн, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук 0% - 0,00 грн, доплата за вчене звання 0% - 0,00 грн, надбавка за почесне звання 0% - 0,00, премія (у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою) - 7128,00 грн. Всього 16 881,25 грн. Проте, позивач не погодившись із зазначенням відповідачем в довідці розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії станом на 01.01.2023, саме виходячи із старого розміру посадового окладу та окладу за військове звання, що існував до вищевказаного рішення, тобто станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн., звернувся із даним позов до суду за захистом свого порушеного права, шляхом обчислення додаткових видів грошового забезпечення позивача, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних у довідці № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом станом на 1 січня відповідного року, станом на 01.01.2023 року. Позивач наводить аргументи про те, що у виготовленій довідці додаткові види грошового забезпечення розраховуються з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 виходячи з розміру 1762,00 грн, а не з прожиткового мінімуму установленого для працездатних осіб станом на 01.01.2023. Тобто, позивач не погоджується з розмірами щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025. З цього приводу, колегія суддів зазначає, виходячи із основних завдань та принципів, визначених нормами КАС України, вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин насамперед спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, дотримання принципу верховенства права полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому саме на адміністративні суди покладено обов`язок офіційного з`ясування усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, що і забезпечує ефективність такого захисту. У постанові від 09.10.2018р. у справі №809/487/18 Верховний Суд з-поміж іншого зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для установлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.п.84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19)). Визначальними чинниками у вирішенні таких питань є встановлення судом меж впливу попереднього рішення на предмет спору, тобто суд досліджує, чи поставлені у новій справі питання вже були вирішені в іншому процесі. Якщо так - провадження закривається, щоб не допустити повторного розгляду одного й того самого питання. Згідно з положеннями ч.1 та 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За правилами ч.1 ст.383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У постанові від 04.11.2021р. у справі №226/950/20 Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Підсумовуючи викладене Суд у справі №226/950/20 констатував, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу на дотримання принципу правової визначеності, вказуючи, що багаторазове звернення до суду з ідентичними вимогами суперечить цьому принципу та підриває стабільність правовідносин. Тому, виходячи зі змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. У цьому контексті Суд зауважив, що ретельне з`ясування змісту та обсягу правової оцінки предмета спору у рішенні, яке вважається таким, що унеможливлює подальший розгляд справи є обов`язком суду, оскільки недостатньо лише формальної подібності предмету або суб`єктів спору. У таких випадках необхідно встановити, що спір вже фактично вирішено у межах розгляду іншої справи. Таким чином, виходячи із системного аналізу указаних принципів адміністративного судочинства у взаємозв`язку з положеннями статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України можливе, за умови відсутності публічно-правового спору, що насамперед передбачає відновлення законних прав та інтересів позивача, наслідком чого є відсутність підстав для подальшого визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після виправлення ним допущених порушень. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що якщо суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України, то в даному випадку вказане є підставою саме для закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ №815/2252/16 (постанова від 12.05.2020р.), №170/167/17 (постанова від 16.12.2021р.), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022р.), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022р.), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022р.), №420/6135/22 (постанова від 30.11.2023р.). Повертаючись до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зауважує, що судове рішення від 27.03.2025 року у справі №520/2274/25 виконане, про що свідчить оновлена довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025, станом на 01.01.2023, де надбавки за особливості проходження служби та премію вказано у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Натомість у справі, що розглядається, позивач просить про необхідність зазначення в новій довідці станом на 01.01.2023 відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025 ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року у справі № 520/2274/25 вбачається, що обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилався на те, що у зв`язку зі збільшенням з 01 січня 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з 01 лютого 2023 року виникли підстави для перерахунку пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням. Предметом судового спору у справі № 520/2274/25 було питання видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення із обрахунком розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, фактичною підставою для звернення до суду є зменшення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, у новій довідці № ФХ-127538/5815/С від 25.04.2025. А тому, є підстави стверджувати, що між позивачем та відповідачем наразі виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду справи № 520/2274/25. Викладене свідчить про те, що правовідносини, що виникли при виконанні рішення суду у справі № 520/2274/25, на виконання якого позивачу видано довідку про розмір грошового забезпечення у якій розміри додаткових видів грошового забезпечення та премії, у відсотках від суми посадового окладу і окладу за військовим званням, визначені, на думку позивача, не шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня 2023 року, є новими та знаходяться поза межами судового спору, що розглядався судом у справі № 520/2274/25. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.02.2025 у справі № 160/16360/24, від 31.01.2025 у справі № 580/11124/24. Проте, у цій справі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки предмету спору через призму заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, що не стосуються безпосередньо виконання судового рішення у справі №520/2274/25, оскільки позивач оскаржує видання спірної довідки станом на 01.01.2023, у зв`язку із необхідністю, на його думку, зазначення в такій новій довідці складових грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої про те, що спір у цій справі та у справі №520/2274/25 є тотожним. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 520/32799/25 - скасувати. Справу № 520/32799/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій