LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд592/3508/26

від 21.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2026 по справі № 592/3508/26 скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 р.Справа № 592/3508/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2026, суддя: Корольова Г.Ю., м. Суми) по справі № 592/3508/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , Інспектора 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Питель Серафими Юріївни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту відповідач-1, ДПП), Інспектора 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Питель Серафими Юріївни (далі по тексту відповідач-2), у якому просить суд: - визнати дії Поліцейського 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Питель Серафими Юріївни незаконними; - скасувати винесену Поліцейським 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капралом поліції Питель Серафимою Юріївною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5969611 від 19.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; - справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрити. В обґрунтування позовних вимог, з викладених підстав, вказує на протиправність спірної постанови. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2026 по справі № 592/3508/26 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для подання адміністративного позову. Задоволено позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5969611 від 19.10.2025 року винесену інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Питель Серафимою Юріївною, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу 340 грн., а провадження закрито. Відповідач-1, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2026 по справі № 592/3508/26 та ухвалити нове рішення, яким залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що, відповідно до наданих відповідачем документів, допускається використання приладу з рук. Такий метод використання не впливає на точність проведеної фіксації. Згідно з листом Держпідприємства "Укрметртестстандарт" № 22-381/30 від 01.07.2025, лазерний вимірювач TruCAM належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Відповідно, Інспектор мав право здійснювати фіксацію порушення швидкісного режиму приладом TruCAM, тримаючи його в руках. Звертає увагу суду, що докази, що правопорушення вчинене в межах населеного пункту «Користь» було надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву, а саме, згідно з листом Служби автомобільних доріг в Рівненській області №8/1458 від 07.09.2022, дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» села Користь розташований на 273+470 км автомобільного шляху М-06 Київ Чоп, дорожній знак 5.50 «Кінець населеного пункту» села Обарів розташований на 475+280 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп. Оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 31.03.2026 по справі № 592/3508/26 про скасування постанови про адміністративне правопорушення у повному обсязі та залишити в силі рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 31.03.2026 по справі № 592/3508/26. Відповідач-2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 19.10.2025 Інспектором поліції 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області Питель С.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 5969611, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.. У вказаній постанові зазначено, що 19.10.2025 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищила встановлене обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год, а саме на АД М-06 Київ-Чоп, 275 км, в населеному пункті Користь, позначеному дорожніми знаками 5.49 та 5.50, рухалася зі швидкістю 85 км/год, чим порушила п. 12.4 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Пунктом 12.4. Правил визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті

122. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2025 Інспектором поліції 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області Питель С.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 5969611, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.. У вказаній постанові зазначено, що 19.10.2025 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищила встановлене обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год, а саме на АД М-06 Київ-Чоп, 275 км, в населеному пункті Користь, позначеному дорожніми знаками 5.49 та 5.50, рухалася зі швидкістю 85 км/год, чим порушила п. 12.4 Правил дорожнього руху. На підтвердження обставин справи відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано відеозапис з технічного пристрою TRUCAM LTI 20/20 TC001158, відеозапис з технічного пристою 470832, фототаблиця. Зокрема, з вказаних доказів встановлено, що автомобіль марки LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 19.10.2025 на АД М-06 Київ-Чоп, 275 км, в населеному пункті Користь, рухався зі швидкістю 85 км/год, тобто перевищив встановлене обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год. Колегія суддів вказує на те, що зазначені докази відображають обставини, описані в оскаржуваній постанові, є належними та достатніми в адміністративній справі, про їх наявність зазначено в постанові серії ЕНА № 5969611 від 19.10.2025. Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів допущення позивачем адміністративного правопорушення. Доводи відповідача про належність, допустимість доказів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно з наданими ним матеріалами, знайшли підтвердження в ході розгляду справи колегією суддів. Щодо доводів відповідача про те, що використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів зазначає наступне. Як передбачено статтею 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», поліцією можуть застосовуватися такі превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. За приписами статті 40 Закону №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми статті 40 Закону №580-VIII жодним чином не зобов`язують органи поліції здійснювати закріплення технічних приладів, а лише передбачають таку можливість. Дані норми не передбачають заборону використання технічних засобів у інший спосіб, зокрема тримання в руках. Судовим розглядом встановлено, що порушення, визначене п.12.4 ПДР України, зафіксовано відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCAM LTI 20/20 TC001158. З відеозапису та фотознімку фіксації перевищення швидкості з приладу TtuCAM LTI 20/20 TC001158 вбачається, що саме на автомобіль марки LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухається, наведено покажчик вимірювання швидкості. На відеозаписі з приладу міститься інформація, а саме: дата та час вчинення правопорушення; фіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля; ліміт швидкості. Відповідно до наданого відповідачем свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34037, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 02.07.2025 та чинного до 02.07.2026, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС001158 є придатним до застосування. Також, можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20» виробництва Laser Technology Inc. підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від № 04/05/02-1179/ВС1 від 15.12.2023, в якому зазначено про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Крім того, згідно з листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 22-38/49 від 01.10.2019, лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Також, у матеріалах справи міститься лист ДП Укрметртестстандарт № 22-381/30 від 01.07.2025, в якому зазначено, що прилади TruCAM можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результати збігаються, прилад TruCAM формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад TruCAM бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.і.). Алгоритми роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи то на тринозі чи іншим способом), так і в ручному режимі (утримування в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються. Отже, колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач TruCАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, та, крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювання швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Отже, використання приладу TruCАМ в ручному режимі не є порушенням. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що прилад TruCAM LTI 20/20 міг бути застосований поліцейським в ручному режимі для виявлення та фіксування правопорушення, описаного в оскаржуваній постанові. Доводи відповідача про те, що використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» підтвердилися в ході розгляду колегією суддів. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до суду доказів здійснення фіксації правопорушення в зоні дії дорожнього знаку 5.70, і доводів відповідача про те, що встановлення дорожнього знаку 5.76 перед використанням приладу TruCam законодавством не передбачено, вимірювання швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача здійснювалось в межах населеного пункту, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 5 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Тобто, як вбачається з назви знаку 5.76, його встановлюють на ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів в автоматичному режимі. Згідно з п. 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833, інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції. Колегія суддів зазначає, що розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР України не містить попереджувального дорожнього знаку здійснення контролю швидкості за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів не в автоматичному режимі. Отже, з наведеного вище слідує, що законодавством передбачено інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів адміністративних правопорушень саме в автоматичному режимі. Як встановлено з матеріалів справи, постанову серії ЕНА №5969611 від 19.10.2025 Інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Питель Серафимою Юріївною було винесено за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» є обов`язковим лише при фіксації правопорушень в автоматичному режимі, а інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху транспортного засобу лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM не в автоматичному режимі (тримаючи прилад у руках) без встановлення інформаційного знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Додатково колегія суддів зазначає, що обставина наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчить про відсутність у позивача обов`язку дотримуватися запровадженого ПДР України швидкісного режиму. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний судом першої інстанції знак «5.70», відповідно до Додатку 1 ПДР України, має назву «Зміна схеми руху» та відповідно не має жодного відношення до фіксації порушень Правил дорожнього руху України. Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Колегія суддів також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .. Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час розгляду колегією суддів. За приписами п. 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2026 по справі № 592/3508/26 скасувати. Ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»