Постанова 4851 № 520/17593/25

Головуючий І інстанції: Мороко А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 р. Справа № 520/17593/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/17593/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту ГУПФУ в Хмельницькій області, відповідач, апелянт), в якому просила суд: - визнати протиправним застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при призначенні та розрахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 15 травня 2025 року пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередніх 2014, 2015 та 2016 роки; - визнати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 963020135759 від 09 травня 2025 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 15 травня 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередніх 2022, 2023 та 2024 роки, - протиправним та скасувати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 15 травня 2025 року перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 963020135759 від 09 травня 2025 року про відмову про проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за віком з 15 травня 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередніх 2022, 2023 та 2024 роки. Визнано протиправним дії Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.05.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.05.2025 згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, зазначав, що чинним законодавством не передбачено застосування показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Розмір пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 02 місяці 16 днів, (зараховано по 30.04.2025), коефіцієнт страхового стажу - 0,42167. Відповідно до частини 3 статті 45 Закону при обчисленні пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час обчислення попереднього виду пенсії - 7994,47 грн. Розмір пенсії позивачки з 15.05.2025 склав 4448,81 грн. Наголошує, що що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІУ середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення застосовується лише при первинному призначенні пенсії. Таким чином, враховуючи, що позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для застосування показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Пре загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні. Крім того зауважує, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, а тому зобов`язання відповідача щодо призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01 грудня 2017 року перебуває на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з призначенням пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 09 грудня 2012 року). Водночас фактична виплата зазначеної пенсії не здійснювалася, оскільки з 08 грудня 2017 року вона продовжила працювати на посаді вчителя, у зв`язку з чим виплату пенсії припинено. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та звернулась 15 травня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 04 квітня 2025 року № 1058-IV. 15 травня 2024 року позивачу призначено пенсію за віком, однак при розрахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. 02 червня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередніх 2022, 2023 та 2024 роки. Однак, відповідно до рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 963020135759 від 09 травня 2025 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередніх 2022, 2023 та 2024 роки, оскільки відповідно до п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 40 Закону при первинному призначенні пенсій та відповідно до ч. 3 ст. 45 цього Закону при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, які після призначення пенсії по інвалідності продовжували працювати та набули не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Тобто Відповідач вважає, що 15 травня 2025 року відбулося переведення з одного виду пенсії на інших в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду із даним позовом. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі має місце саме призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2023 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У свою чергу, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ(у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) передбачалась можливість призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно з п. "е" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону № 1058-IV(в редакції, чинній на момент переведення позивача на пенсію за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років. Із матеріалів справи встановлено, що з 01.12.2017 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". 15.05.2025 позивачу вперше була призначена пенсія за віком у порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, із урахуванням висновків Верховного Суду України, сформованих у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), у даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3ст. 45 Закону № 1058-IV, оскільки Закон № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років, та в подальшому позивач виявив бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Таким чином, при обчисленні пенсії в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мав бути врахований показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі № 265/5293/17, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а (2-а/175/86/16). На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що при обчисленні позивачу пенсії за віком з 15.05.2025 на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2022-2024 роки. Стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає наступне. У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуду рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів. На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення. Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02). Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13. За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії. За приписами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі № 520/17593/25 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко