Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/4212/26

Справа № 991/4212/26 Провадження №11-сс/991/357/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Київ Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.05.2026 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, В С Т А Н О В И В: Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.05.2026 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Рішення обґрунтовано тим, що в заяві скаржника не встановлено відомостей, які б об`єктивно свідчили про ймовірність вчинення будь-яких кримінальних корупційних правопорушень, а тому відсутня бездіяльність з боку уповноважених осіб НАБУ, про яку зазначено в скарзі. 19.05.2026 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга на вищевказане судове рішення. Заявник, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу слідчого судді ВАКС від 04.05.2026 скасувати та повернути на новий розгляд до суду першої інстанції. Ознайомившись із заявою, вважаю, що вона підлягає поверненню ОСОБА_2 з таких підстав. Відповідно до частин 1 і 2 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У підпункті «а» п. 3 ст. 35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви. Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 (справа № 264/6844/20, провадження №51-572 км 21) у розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників ( «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic), заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France), заяви № 61164/00 і № 18589/02). У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справа № 199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції та ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави. Вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, визначені ст. 396 КПК України. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет. До того ж відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності. Положеннями ч. 1 ст. 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. При цьому, як убачається із ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто на практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення рішень, які прямо не передбачені КПК України. Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, невідповідні офіційним назвам відомості, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду, його працівників та до інших учасників судового процесу, зокрема до держави Україна та її органів. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа, а також здійснює негативний вплив на ділову репутацію суду як установи. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами. Не зважаючи на те, що КПК України не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. Вважаю, що використання ОСОБА_2 у тексті апеляційної скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу суддів та державних установ вказує на таке зловживання («…окупаційні приватні органи управління з назвою держави - УКРАЇНИ та їх приватні підприємства-організації як УКРПОШТА чи ОФІС ПРЕЗИДЕНТА і інші, які надають примусові послуги з управління окупованою територією Республіки Української Нації…», «…слідчого судді ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ ОСОБА_3 … не має ознак особи яка має повноваження слідчого судді…», «…має ознаки навмисного службового підроблення офіційного документу слідчим суддею…», «…слідчий суддя став на сторону НАБУ що прямо вказує на не незалежність суду…», «…тому що ОСОБА_3 такого слідчого судді не існує, є слідчий суддя ОСОБА_4 …», «…особа ОСОБА_3 здійснював судовий розгляд…», «особа… ОСОБА_3 не має ознак особи яка має повноваження слідчого судді…», «…слідчий суддя вводить в оману…ухвала має ознаки службового підроблення офіційного документа слідчим суддею…»). Використовуючи такі безпідставні висловлювання на адресу судді, який прийняв відповідне рішення по справі, до держави Україна і її органів ОСОБА_2 не дотримується вимог ділового етикету та стилю написання відповідних документів, що свідчить про зневажливе ставлення до держави, державних установ, суддів і розцінюється судом як прояв неповаги. За таких обставин вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.05.2026 підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст. 399 КПК України, суддя П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.05.2026 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення. Суддя ОСОБА_1