Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/4144/26

Справа № 991/4144/26 Провадження №11-сс/991/329/26 Суддя 1 інст. ОСОБА_1 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , прокурор, власник майна ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8 не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №5202600000000047 від 24 січня 2026 року, в с т а н о в и л а: Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2026 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт(шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування) намобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувача, які належать ОСОБА_7 та вилучені 07 квітня 2026 року під час проведення обшуку за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ), а також за місцем роботи (Слобожанська окружна прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Слобожанське, вул.Героїв України, 7). Судове рішення мотивоване тим, що вилучений мобільний телефон та флешнакопичувачі відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, є необхідність у проведенні експертного дослідження,накладення арешту є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження, а тому не порушує права власності ОСОБА_7 06 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , у якій вона просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна. На її думку, судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки слідчим суддею порушено верховенство права. Так, з аналізу змісту ст.167, 168 КПК України вбачається, що всі вилучені речі при проведенні обшуку, незалежно від того чи входять вони до переліку майна щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, мають статус тимчасово вилученого майна. Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 КПК України, клопотання про арешт майна має бути подано стороною обвинувачення протягом 48 годин після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. З матеріалів справи вбачається, що мобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувачавилучено 07 квітня 2026 року, проте клопотання про арешт майна подано 30 квітня 2026 року, тобто з порушенням встановленого законом строку, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді. Вважає, що після проголошення слідчим суддею ухвали від 22 квітня 2026 року (справа №991/3364/26), якою було відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_7 , яке є предметом розгляду у цій справі, вилучене майно підлягало поверненню, разом з тим детектив НАБУ судове рішення не виконав, чим допустив істотне порушення вимог закону. Чинний КПК України не передбачає права повторного звернення з клопотанням про арешт майна, у зв`язку з чим накладення арешту у даному випадку обмежує право власності ОСОБА_7 , що узгоджується з висновками, які викладено у постанові Великої Палати від 19 жовтня 2023 року у справі №9901/43/21. Також на її думку, слідчий суддя порушив принцип верховенства права та безсторонності, оскільки щодо одного й того ж майна ухвалив взаємо суперечливі висновки. Всі відомості, що становлять інтерес для кримінального провадження були скопійовані стороною обвинувачення, а тому відсутня необхідність у накладенні арешту на usb-флешнакопичувачі. Висновки слідчого судді, що вилучений мобільний телефон вміщує інформацію, яка може бути використана як доказ, є помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що доступ до нього обмежено системою логічного захисту. Також прокурором не доведена можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Постанова про визнання майна речовим доказом не містить мотивів та обставин, які б давали підстави вважати, що мобільний телефон «Apple iPhone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувача були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 15 травня 2026 року на електронну пошту надійшли заперечення прокурора, в яких він просить апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін та апеляційний розгляд здійснювати за його відсутності. Вважає доводи апеляційної скарги такими, що ґрунтуються на вибірковому і невірному тлумаченні норм КПК України, на змішуванні різних правових інститутів, а в окремих випадках на прямому ігноруванні встановлених слідчою суддею фактичних обставин справи. Нормами чинного КПК України не заборонено повторно звертатися з клопотанням про арешт майна, навіть якщо у задоволенні попереднього клопотання щодо цього ж майна слідчим суддею було відмовлено. Просить урахувати, що у даному випадку повторне звернення було зумовлене істотною зміною фактичної ситуації, що сталася після постановлення ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2026 року, а саме: призначенням 21 квітня 2026 року комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону та фактичною передачею його до експертної установи; проведенням огляду 2 usb-флешнакопичувачів з оформленням протоколу та виявленням на них проектів процесуальних документів у кримінальному провадженні №42024042150000082 та призначенням окремої комп`ютерно-технічної експертизи флешнакопичувачів. Доводи сторони захисту щодо порушення строків звернення з клопотанням про арешт майна спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, оскільки вперше клопотання про арешт мобільного телефону «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувачів було подано до Вищого антикорупційного суду 09 квітня 2026 року. Посилання на практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є необгрунтованим, з огляду на вимоги ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає врахування виключно висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду. Станом на 01 травня 2026 року орган досудового розслідування завершив лише процесуальну дію щодо флешнакопичувачів, зокрема огляду відкритого вмісту, з фотографуванням та копіюванням видимих файлів. Жодної повної криміналістичної побітової копії, ні щодо мобільного телефону, ні щодо флешнакопичувачів, не існувало. Стосовно ж телефону, її виготовлення є технічно неможливим без подолання системи логічного захисту, для чого і призначено експертизу. Доводи апеляційної скарги, що постанова детектива НАБУ про визнання речовим доказом є немотивованою є необгрунтованими, оскільки вказаний аргумент не належить до предмета доказування під час вирішення питання арешту майна. Тому оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, а правові підстави для скасування судового рішення - відсутні. У судовому засіданніпредставник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити та дала пояснення аналогічні її доводам. Власник майна ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника - адвоката ОСОБА_6 , перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків. Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України). З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000047 від 24 січня 2026 року за фактом можливого вимагання прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_7 , за участі інших службових осіб, неправомірної вигоди у сумі 80 000 дол. США у ОСОБА_9 за вчинення чи невчинення в її інтересах дій з використанням службового становища, тобто за ч.4 ст.368 КК України. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані. Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 січня 2026 року прокурор ОСОБА_7 , під час зустрічі з адвокатом ОСОБА_10 , який представляє інтереси ОСОБА_9 , висловив вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 50 000 дол. США за вчинення ним в її інтересах дій у кримінальному провадженні №42024042150000082, а також повідомив, що такі дії узгоджено з керівництвом Слобожанської окружної прокуратури та у Дніпропетровській обласній прокуратурі. 27 лютого 2026 року під час зустрічі з адвокатом ОСОБА_10 та з особою, яку раніше, вірогідно, залучено у якості посередника, прокурор ОСОБА_7 повідомив, що у випадку надання неправомірної вигоди у розмірі 80 000 дол. США можливо повідомити ОСОБА_9 у виділеному кримінальному провадженні про підозру за ч.3 ст.362 КК України, з подальшою зміною кваліфікації на ч.1 ст.362 КК України, та спрямувати обвинувальний акт до суду з такою кваліфікацією. Також під час цієї зустрічі прокурор зазначив, що грошові кошти необхідно буде віддати у вказаний ним пункт обміну валют, а саму суму коштів можна розділити на частини та віддати першу частину під час повідомлення про підозру ОСОБА_9 , а другу - пізніше. 02 березня 2026 року та 04 березня 2026 року під час зустрічі з адвокатом ОСОБА_10 та з особою, яку раніше, вірогідно, залучено у якості посередника, прокурор ОСОБА_7 також повідомив про неможливість не повідомляти ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, навіть за умови надання йому неправомірної вигоди, а також, що у випадку ненадання обумовлених коштів ОСОБА_9 буде додатково повідомлено про підозру за ст.365-2 КК України. Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.368 КК України, належить до особливо тяжких злочинів. Колегія суддів уважає, що стороною обвинувачення до клопотання про арешт майна додано достатньо доказів, які підтверджують, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п.2, 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (ч.2 ст.168 КПК України). Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 30 березня 2026 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 та службового кабінету №8 Слобожанської окружної прокуратури, де знаходиться робоче місце прокурора ОСОБА_7 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, у тому числі грошових коштів у сумі 80 000 дол. США (предмет неправомірної вигоди); мобільних телефонів, зокрема, ОСОБА_7 , які можуть містити його спілкування з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , та іншими особами щодо вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_9 ; матеріалів кримінального провадження №42024042150000082; матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_9 , виділених з матеріалів кримінального провадження №42024042150000082; матеріалів наглядового провадження за кримінальним провадженням №42024042150000082; матеріалів наглядового провадження за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_9 , виділених з матеріалів кримінального провадження №42024042150000082; паперових або електронних процесуальних та службових документів, які зберігаються у комп`ютері, електронній пошті, Системі електронного документообігу, картах пам`яті, та стосуються ОСОБА_9 або кримінального провадження №42024042150000082 чи кримінального провадження, виділеного з нього; інших речей і документів, що можуть містити відомості про обставини вчиненого злочину (записники, проекти процесуальних документів тощо (а.с.68 зворот -72, 76-80). 07 квітня 2026 року, у ході проведення обшуку квартири, ОСОБА_7 взяв з приліжкової тумби мобільний термінал системи зв`язку «Apple Iphone 17 Pro» в чохлі чорного кольору, після чого передав добровільно детективу НАБУ та повідомив, що вказаний пристрій не його. Під час проведення слідчої дії встановлено, що мобільний телефон обладнано системою логічного захисту (паролем для входу в операційну систему). Крім того, на телефоні увімкнені додаткові налаштування, що унеможливлюють переведення телефону у «режим польоту», вимкнення Wi-Fi» мережі (у заблокованому режимі неможливо відкрити відповідне меню). На пропозицію детектива НАБУ повідомити пароль доступу (код допуску) та розблокувати телефон ОСОБА_7 категорично відмовився. У зв`язку з цим мобільний телефон невідкладно поміщено до чохлу Фаралея чорного кольору марки «Silok». Під час обшуку ОСОБА_7 додатково повідомив, що у нього в телефоні наявне листування у месенджері зі слідчим у кримінальному провадженні №42024042150000082 Демиденко. Проте розблокувати вміст телефону відмовився, оскільки не його особиста річ. Враховуючи відсутність паролю встановити IMEI та серійний номер телефону органу досудового розслідування не вдалося можливим, у зв`язку з чим прийнято рішення про його вилучення (а.с.72 зворот -75). Крім того, 07 квітня 2026 року, під час обшуку службового кабінету ОСОБА_7 , на столі біля монітору було виявлено USB-флешнакопичувач (без маркування) та USB-флешнакопичувач з маркуванняи «ЄРДР». При огляді їх вмісту на кожній було виявлено електронні копії документів (проектів документів) кримінального провадження №42024042150000082 від 10 вересня 2024 року та виділеного з нього кримінального провадження №12026042240000161 від 25 лютого 2026 рокі, які мають значення для подальшого досудового розслідування. У зв`язку з цим, а також з метою проведення детального огляду та відповідних досліджень інформації прийнято рішення про вилучення 2 usb-флешнакопичувачів. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість клопотання детектива НАБУ та необхідність накладення арешту на мобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувачі, наявна постанова детектива НАБУ від 10 жовтня 2025 року про визнання їх речовими доказами (а.с.84-85), є необхідність у проведенні експертного дослідження щодо вилученого мобільного телефону «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувачів із застосуванням спеціальних технічних знань та відповідного програмного обладнання для подолання системи логічного захисту доступу телефону, виявлення прихованих файлів та відновлення видалених файлів на usb-флешнакопичувачах (а.с.90-91, 103-104), оскільки в ході проведення обшуку ОСОБА_7 відмовився надавати пароль від мобільного телефону. Крім того, вилучення флешнакопичувачів обумовлено необхідністю здійснення експертного дослідження, яке передбачає не лише створення побітової копії, але й проведення криміналістичного аналізу з використанням спеціальних програмних засобів, спрямованих на відновлення видаленої інформації, аналізу металаних файлів, виявлення прихованих даних та класифікацію артефактів файлової системи. Дані обставини підтверджуються постановами про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 21 квітня 2026 року. На думку колегії суддів, наявність вказаних обставин унеможливлює дослідження вмісту пам`яті мобільного телефону«Apple Iphone 17 Pro» та інформації, яка міститься на usb-флешнакопичувачах без застосування спеціальних технічних знань, а тому детективи НАБУ правомірно їх вилучили, у зв`язку з чим доводи сторони захисту щодо порушення права власності ОСОБА_7 є необґрунтовані. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що для проведення комп`ютерно-технічної експертизи є необхідним надання відповідного носія інформації як об`єкта дослідження, що узгоджується з вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року. З протоколів обшуку від 07 квітня 2026 року вбачається, що спеціаліст для участі в слідчій дії не залучався, що унеможливлює виконання детективами НАБУ вимог, які передбачені абз.4 ч.2 ст.168 КПК України. Як свідчать відомості, наявні в матеріалах справи, мобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувача можуть містити дані, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні, а тому для надання консультацій та безпосередньої технічної допомоги є необхідність у залученні експерта, який має спеціальні знання та навички у сфері інформаційних технологій, тому відсутні правові підстави для скасування ухвали слідчого судді. Доводи сторони захисту, що мобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувача не відповідають критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що інкриміновані ОСОБА_7 дії безпосередньо пов`язані з електронним листуванням і документами; під час проведення обшуку він категорично відмовився надати пароль доступу до телефону; спілкування зі співучасниками здійснювалось через месенджер «WhatsApp», що передбачає функції видалення повідомлень з обох пристроїв та автоматичного знищення. Крім того, колегія суддів погоджується з версією сторони обвинувачення, що ОСОБА_7 як працівник правоохоронного органу має обізнаність із технікою знищення слідів та з організаційними прийомами уникнення фіксації. Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна зобов`язаний оцінити можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у тому числі наслідки арешту майна для третьої особи. Щодо доводів апеляційної скарги в частині дотримання порядку подання стороною обвинувачення та розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. З матеріалів справи вбачається, мобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувача 07 квітня 2026 року та 09 квітня 2026 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про їх арешт (а.с.195-198). Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушення стороною обвинувачення строків звернення з клопотання про арешт майна є необгрунтовані та спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи. Також колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2026 року відмолено у задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон «Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувача, оскільки органом досудового розслідування не доведено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. У подальшому, 30 квітня 2026 року прокурор подав повторно клопотання про арешт майна мобільного телефон«Apple Iphone 17 Pro» та 2 usb-флешнакопичувачів, на які ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2026 року було накладено арешт. На думку колегії суддів, наявність указаних обставин, згідно ч.1 ст.173 КПК України, не є правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, а може бути підставою для оскарження дій з приводу несвоєчасного повернення тимчасово вилученого майна. Також чинний КПК України не встановлює заборону повторного звернення з клопотанням про арешт майна, про що свідчить аналіз статей, які визначають заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування. Вичерпний перелік підстав для скасування судового рішення визначено ст.409 КПК України, проте сторона захисту подаючи апеляційну скаргу не наводить жодної норми, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Згідно вимог КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить перегляд чітко визначеного судового рішення, у даному випадку ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2026 року, а тому виключає можливість надання правової оцінки судовому рішенню від 22 квітня 2026 року. Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону, що свідчить про індивідуальний характер розгляду кожної судової справи з урахуванням її фактичних обставин та наданих доказів. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення слідчим суддею принципу верховенства права є необгрунтованими. Посилання сторони захисту на висновки, які зазначені у постанові Великої Палати ВС від 19 жовтня 2023 року у справі №9901/43/21, нерелевантні обставинам даної справи, оскільки стосуються питання визнання протиправним та скасування Указу Президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України». Висновки, які зазначені у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №263/15845/2019 також є нерелевантними, оскільки стосуються питання поновлення процесуального строку. Порядок реагування на невиконання судового рішення, у даному випадку від 22 квітня 2026 року, врегульований ст.382 КК України, а тому відповідні дії мають вчинятися стороною захисту виключно у межах та спосіб, визначені законом. Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. На думку колегії суддів право власності ОСОБА_7 не порушено, оскільки решт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими. Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін. На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2026 року залишити без змін. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4