Постанова 4815 № 569/19644/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 року м. Рівне Справа № 569/19644/25 Провадження № 22-ц/4815/459/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С. О., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В. секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» адвоката Лойфера А.Е. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року, ухваленого в складі судді Гордійчук І.О., дата складання повного тексту рішення 20.11.2025 року, у справі №569/19644/25, в с т а н о в и в : У вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 17 березня 2020 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED», мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн; процентна ставка 39,99 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. 12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 109317,34 грн, що складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 60959,98 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 48357,36 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 109317,34 грн та судові витрати. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 33965 грн 77 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена платіжна карта MasterCard Debit World строком дії на 5 (п`ять) років. Зазначає, що відновлювальна кредитна лінія це вид кредиту, який передбачає можливість клієнта отримувати кошти періодично в рамках встановленого ліміту, погашати всю суму заборгованості або тільки її частину та здійснювати повторне використання коштів протягом терміну дії кредитної лінії. Вважає, що систематичне використання кредитних коштів від дати укладення договору свідчить про те, що відповідач був повністю обізнаний з умовами кредитування, активував кредитну картку та свідомо користувався наданими банком кредитними коштами, проте неналежно виконував взяті на себе зобов`язання. Вказує, що в додатку №4 до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АльфаБанк» передбачено строк користування лімітом кредитної лінії 365 днів, з моменту отримання клієнтом права використання коштів відновлювальної кредитної лінії з можливістю пролонгації дії такої лінії за умови прийняття банком рішення про пролонгацію. Протягом періоду користування кредитом відповідач жодного разу не звертався до банку із письмовою заявою про анулювання відновлювальної кредитної лінії, як це передбачено п. 3.4.14 договору додатку №4, а відтак, сторонами досягнуто згоди на внесення змін до договору у частині встановлення нового розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії. Відповідач активно користувався карткою, чим підтвердив свою згоду з продовженням дії кредитного договору та умовами обслуговування. Суд першої інстанції помилково визнав частину заборгованості відповідача перед позивачем необґрунтованою, не врахувавши договірні умови та правові підстави для її нарахування. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції без належного аналізу прийняв до уваги контррозрахунок відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що 17 березня 2020 року АТ «Альфа-Банк», яке у подальшому змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_2 уклали в електронній формі договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» шляхом підписання відповідачем оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631384992 і підписання АТ «Альфа-Банк» акцепту пропозиції на укладення цієї угоди. Відповідно до пункту 3 угоди (оферти), максимальна сума кредиту складає 200 000 грн; сума доступного кредиту на момент складання цієї оферти становить 35 000 грн; процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 39,99%. При цьому, АТ «Альфа-Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок і випустило платіжну карту MasterCard Debit World. Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 109317,34 грн, що складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 60959,98 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 48357,36 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Убачається, що 17 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк», який в подальшому змінив назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування оферти, підписаної особисто відповідачем, укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов вказаної угоди та паспорту споживчого кредиту, максимальна сума кредиту складає 200000,00 грн, сума доступного кредиту на момент складання оферти - 35000,00 грн, розмір процентів річних 39,99% за користування кредитними коштами, тип кредиту: «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії»; строк кредитування: 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором з повернення кредиту та сплати процентів в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження розміру заборгованості за укладеним кредитним договором позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості та виписку з рахунку клієнта за період з 17.03.2020 року по 18.05.2025 року, з яких вбачається, що загальний розмір заборгованості складає 109317,34 грн (60959,98 грн залишок по тілу, 48357,36 грн заборгованість зі сплати відсотків). Із наданих доказів встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами. Остання операція здійснена 28 січня 2022 року. Щодо посилання в апеляційній скарзі на пролонгація строку дії відновлювальної кредитної лінії відповідно до додатку №4 до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», а також, що відповідач активно користувався карткою, чим підтвердив свою згоду з продовженням дії кредитного договору та умовами обслуговування, колегія суду зазначає наступне. Згідно з паспортом споживчого кредиту, строк кредитування становить 12 місяців із можливістю пролонгації відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Аналогічна умова передбачена у розділі IV Публічної пропозиції на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, де зазначено, що строк дії відновлювальної кредитної лінії становить 12 місяців із можливістю її пролонгації на новий строк, але не довше строку дії платіжної картки, за умови виконання клієнтом умов договору. Так, згідно додатку №4 до договору, після закінчення строку дії відновлювальної кредитної лінії, який визначається відповідно до умов п.3.4.2. Розділу І вказаного додатку (365 днів строк кредиту), банк має право продовжити строк дії відновлювальної кредитної лінії у попередньому розмірі та на такий самий строк, але не більше строку дії договору, у разі наявності таких сукупних обставин, як: сумлінне та точне дотримання клієнтом умов договору; та відсутності письмової заяви клієнта щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії. У разі недотримання однієї із зазначених обставин, строк дії відновлюваної лінії не продовжується. Як встановлено з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач користувався кредитною карткою з 17 березня 2020 року (момент укладення договору та першого зняття коштів) до 16 лютого 2022 року. Останнє внесення коштів за погашення кредиту відбулось в період з 17 січня 2022 року до 16 лютого 2022 року в сумі 2950,00 грн (а.с.27). Отже, оскільки відповідач порушив умови кредитного договору під час користування відновлювальною кредитною лінією в період з 17 березня 2021 року по 16 березня 2022 року, а черговий 12-місячний строк користування кредитом завершився 17 березня 2022 року (продовжувався з 17 березня 2020 року до 17 березня 2021 року та до 17 березня 2022 року), то нарахування процентів на суму заборгованості після 17 березня 2022 року є неправомірним, оскільки воно не передбачене умовами кредитного договору та паспорта кредиту. Строк дії договору було пролонговано один раз. Користування кредитом припинилося на визначених сторонами умовах. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів, що відповідачем було дотримано сумлінне та точне виконання умов договору, відтак пролонгація кредитного договору на новий (повторний) строк не відбулася. Вказана обставина виключає можливість продовження строку дії кредитної лінії, відповідно до вищевказаного пункту Додатку №4. Окрім того, відповідач не заперечував обставини укладення ним кредитного договору, користування кредитними коштами, проте не погодився із складеним позивачем розрахунком заборгованості та надав до суду першої інстанції власний контррозрахунок за період з 17.03.2020 року по 16.03.2022 року, відповідно до якого загальний розмір заборгованості складає 33965,77 грн. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно взято до уваги контррозрахунок відповідача, який проведений з урахуванням зарахування сплачених відповідачем сум. Такий контррозрахунок є належним чином обґрунтованим та мотивованим, а також включає у себе строк дії укладеної між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» угоди. При цьому, встановивши відсутність повторної пролонгації кредитного договору, суд першої інстанції правомірно визначив розмір заборгованості за кредитним договором у межах двохрічного строку кредитування. Посилання банку на те, що строк кредитування був визначений сторонами до закінчення строку дії картки (5 років), яка видана відповідачу згідно з цим договором, і закінчення строку дії рахунку, який відкритий відповідачу згідно з цим договором, не відповідають фактичним обставинам справи. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 33965,77 грн. Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» адвоката Лойфера А.Е. залишити без задоволення. Рішення рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2026 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В.