Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/2639/26

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/2639/26 Номер провадження 33/814/623/26Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., За участю секретаря Дороженка Р.Г., Захисника - адвоката Бондаренка І.О., розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Бондаренка Ігора Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 09 березня 2026 року о 16:15 год. в м. Кременчук, просп. Свободи, 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, підвищена жвавість мови. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції захисник Бонадренко І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження в зв`язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення. Зокрема вказує про не роз`яснення працівниками поліції водію ані процедури проходження такого огляду, ані наслідків відмови від проходження огляду. В подальшому, на згоду водія проїхати до медичного закладу, працівники поліції відмовилися, в зв`язку з чим ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд в медичній установі, де було встановлено відсутність ознак будь якого сп`яніння. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема такими доказами є: постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6799026 від 09.03.2026 щодо проїзду ОСОБА_1 регульованого пішохідного переходу на заборонений «червоний» сигнал світлофора (ч. 2 ст. 122 КУпАП), протокол серії ЕПР1 610587 від 09.03.2026 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 в зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, рапорт працівника поліції, записи з відеореєстратора та бодікамер працівників поліції. Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду, не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення та не були спростовані під час розгляду апеляційної скарги. Так, за нормативним визначенням ст. 130 ч. 1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З долученого до матеріалів справи відеозапису з відеореєстратора поліцейського авто вбачається проїзд автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 на жовтий миготливий та червоний сигнали світлофора, подальше наздоганяння його службовим авто та зупинка за допомогою проблискових маячків. Порушення правил проїзду перехресть на заборонений сигнал світлофору стало підставою для складання працівниками поліції постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Під час спілкування, в поліцейських виникла підозра щодо перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, повідомлені ознаки та було запропоновано пройти огляд в медичному закладі у лікаря-нарколога. Заперечуючи факт вживання алкоголю чи наркотичних засобів водій відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, в зв`язку з чим було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (порушення п. 2.5 ПДР). Доводи захисника щодо бажання водія пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки подальша згода водія на проходження медичного огляду після складання протоколу не може бути підставою для скасування протоколу, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Не береться до уваги апеляційним судом і особисте проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі після складання протоколу працівниками поліції, оскільки це суперечить положенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння, а саме п. 12 розділу ІІ, яким передбачено, що у разі наявності вважати, що водій ТЗ перебуває в стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними п. 4 розділу І, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто водій доставляється до медичної установи саме працівником поліції, який виписує направлення до медичного закладу та здійснює супровід особи до такого закладу. Окрім того, ОСОБА_1 як водію інкримінується саме відмова від проходження огляду, що є самостійним складом правопорушення, а не керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, яке не інкримінувалась останньому як підстава для притягнення до відповідальності за ч.1 с. 130 КУпАП. Твердження апелянта про не роз`яснення працівниками поліції наслідків відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, спростовуються долученим до справи відеозаписом, на якому поліцейський неодноразово пропонує пройти огляд та повідомляє ОСОБА_1 наслідки відмови у вигляді складання протоколу за ст. 130 КУпАП, натомість останній категорично заперечує вживання алкоголю чи наркотичних засобів, поводить себе збуджено, вступає в постійні суперечки та телефонує на гарячу лінію МВС із скаргою на дії поліцейських. Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами. Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Бондаренка Ігора Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна