Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/7313/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/7313/25 Номер провадження 22-ц/814/1339/26Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Дорош А.І., Карпушина Г.Л., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Полтавське Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", третя особа: ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Полтавське Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про захист честі, гідності та ділової репутації. Вказував, що 12 травня 2025 року відповідачем в особі його представника - адвоката Тукала В.І. в ході розгляду справи №554/5583/24 була розповсюджена недостовірна інформація щодо нього як позивача, яка містила такі висловлювання: «раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату» в наступному контексті: «До претензії позивачем надано, що заслуговує на увагу, раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату, а саме: самовільно розроблені у ксерокопіях частини документів нібито від нотаріату, які були приклеєні до копій частин інших документів БТІ, а саме: до ксерокопії нотаріального запиту приклеєно реєстраційну частину свідоцтва про право власності на нерухоме майно, одним із власників якого є позивач, тобто на квартиру АДРЕСА_1 ». 21.01.1997 позивач отримав в УЖКГ Полтавського міськвиконкому свідоцтво про право власності на житло. В той же день він відвідав кабінет відповідача і замовив послугу реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, та послугу було виконано в той же день, що підтверджується записом на звороті свідоцтва та завірено підписом керівника відповідача і печаткою. Дані про реєстрацію записані у реєстрову книгу за № 116-16081. 08.02.2024 позивач звернувся до відповідача із запитом від нотаріуса щодо підтвердження факту реєстрації права власності на належну частку квартири за його померлою матір`ю, тобто відповідач мав надати йому довідку про наявність зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна, яку відповідач виконав 21.01.1997. 13.02.2024 позивач направив до відповідача письмову претензію, де вимагав надати йому роз`яснення на підставі якого нормативного акту йому нав`язують непотрібні йому платні послуги. 12.05.2025 він через свій електронний кабінет в системі «електронний суд» отримав від відповідача заяву, яку він направив до суду по справі № 554/5583/24, де була розміщена вище вказана інформація. Зазначає, що вищезазначена інформація є недостовірною та містить негативні висловлювання на його адресу як учасника розгляду цивільної справи, оскільки представник БТІ фактично в стверджувальній формі звинуватив його у фальсифікації наданих суду документів. Такі звинувачення принижують його честь та гідність, наносять шкоду діловій репутації, наслідком чого є спричинення моральної шкоди у формі душевних страждань, постійних переживань ним негативних емоцій (відчуття несправедливості, відчуття приниження, розпач, сум`яття, лють, тривога, занепокоєння), що створює обсяг моральної шкоди, розмір якої ним оцінено в 100000 грн. У зв`язку з чим просив : розповсюджену відповідачем інформацію «раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату» визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації, яка була розміщена відповідачем в особі його представника за ордером адвокатом Тукалом Володимиром Івановичем та надіслана до Шевченківського районного суду м. Полтави у заяві в рамках цивільного провадження № 554/5583/24 визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права, зобов`язати відповідача спростувати вище вказану недостовірну інформацію, визнати нанесення відповідачем порушенням його немайнових прав моральної шкоди, у відшкодування якої стягнути 100000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставим справи, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зазначав, що суд не дослідив і не дав правової оцінки його доказам у вигляді заяви від 28.05.2025 («Додаткові пояснення»), долученої копії заяви відповідача ( ОСОБА_3 ), де поширено твердження про «фальсифікацію копій документів». Також вважає, що суд першої інстанції порушив процедури оцінювання доказів, які на його думку, підтверджують факт поширення недостовірної інформації та свідчать про спричинення йому моральної шкоди. До таких доказів відніс - клопотання від 31.08.2025 про долучення доказів; клопотання слідчого СБУ про арешт його майна (з недостовірною інформацією, що зображує позивача як «агента Кремля»); ухвалу слідчого судді про скасування арешту; повідомлення поліції про закриття кримінального провадження через відсутність складу злочину. Стверджує, що ці документи підтверджують існування того, що ним як позивачем дуже болісно і нервово було відреаговано на поширення представником БТІ недостовірної інформації у наданій суду письмовій відповіді на відзив від 12.09.2025. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на те, що 12 травня 2025 представником БТІ ОСОБА_2 в ході розгляду іншої цивільної справи № 554/5583/24 було розповсюджено недостовірну інформацію шляхом надіслання заяви до Шевченківського районного суду м. Полтави наступного змісту: «раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату» в наступному контексті: «До претензії позивачем надано, що заслуговує на увагу, раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату, а саме: самовільно розроблені у ксерокопіях частини документів ніби то від нотаріату які були приклеєні до копій частин інших документів БТІ, а саме: до ксерокопії нотаріального запиту приклеєно реєстраційну частину свідоцтва про право власності на нерухоме майно, одним із власників якого є позивач, тобто на квартиру АДРЕСА_1 .» 21.01.1997 ОСОБА_1 отримав в УЖКГ Полтавського міськвиконкому свідоцтво про право власності на житло (копія в додатку 3). Службова особа УЖКГ Полтавського міськвиконкому повідомила мені про необхідність зареєструвати право власності на об`єкт нерухомого майна і направила мене до відповідача за отриманням цієї послуги. В той же день позивач відвідав офіс відповідача і замовив послугу реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна. В той же день послугу відповідачем було виконано, що підтверджується записом на звороті свідоцтва та завірено підписом керівника відповідача і печаткою. Дані про реєстрацію записані у реєстрову книгу за № 116-16081. 08.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом від нотаріуса щодо підтвердження факту реєстрації права власності на належну частку квартири за його померлою матір`ю, тобто відповідач мав надати йому довідку про наявність зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна, інакше кажучи підтвердити факт надання йому послуги реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, яку відповідач виконав 21.01.1997. Таке підтвердження у формі довідки є однією із численних послуг, які відповідач пропонує споживачам у відкритому доступі, зокрема на своєму сайті. Службовій особі відповідача на прийманні замовлень ОСОБА_1 повідомив мету звернення і надав усі необхідні документи в оригіналах. Але службова особа відповідача вимагала від нього замовлення додаткової послуги виклику техніка до квартири і виготовлення нового технічного паспорта на квартиру. ОСОБА_1 вже має від відповідача технічний паспорт на квартиру і не потребує нового, тим більше, що ця послуга дуже дорого коштує, та він пояснив це службовій особі відповідача, але вона заявила, що відмовляється виконати послугу надання довідки без замовлення послуги виготовлення нового технічного паспорта. 13.02.2024 ОСОБА_1 направив до відповідача письмову претензію де вимагав надати йому роз`яснення на підставі якого нормативного акту йому нав`язують непотрібні платні послуги. ОСОБА_1 повідомив у претензії про його візит до відповідача 08.02.2024 та додав до претензії копії запиту нотаріуса та зворотної сторони свідоцтва про право власності на житло де розміщений запис про реєстрацію речових прав від відповідача, тому що саме за підтвердженням цього запису позивач звертався до відповідача 08.02.2024. 12.05.2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет у системі «Електронний суд» отримав від відповідача заяву, яку той направив до суду у справі № 554/5583/24, де була розміщена вищевказана інформація шляхом надсилання заяви до Шевченківського районного суду м. Полтави наступного змісту: «раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату» в наступному контексті: «До претензії позивачем надано, що заслуговує на увагу, раніше розроблені позивачем фальсифіковані документи БТІ та нотаріату, а саме: самовільно розроблені у ксерокопіях частини документів нібито від нотаріату, які були приклеєні до копій частин інших документів БТІ, а саме: до ксерокопії нотаріального запиту приклеєно реєстраційну частину свідоцтва про право власності на нерухоме майно, одним із власників якого є позивач, тобто на квартиру АДРЕСА_1 ». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки вказані висловлювання не мають характеру образ, а є критичними стосовно причетності до цієї обставини людини позивача в іншій цивільній справі, та є вираженням поглядів відповідача на вказані події і не може розцінюватись як навмисне поширення негативної інформації. Колегія суддів погоджується з даним судовим рішенням, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки та переконань, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Разом із тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честі і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України). У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1»Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-якій спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Не є поширенням недостовірної інформації її викладення у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення. При цьому, під час вирішення вимог про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування інформації слід враховувати хто поширював інформацію та за яких обставин мало місце поширення інформації. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду цивільної справи №554/5583/24 за позовом ОСОБА_1 до ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про стягнення моральної шкоди, представником відповідача було надано суду відповідь на відзив, в якому, на думку позивача було поширено щодо нього недостовірну (негативну інформацію). Зміст такої інформації ним повністю наведено в описовій частині позовної заяви. В зазначеній цивільній справі сторона відповідача, заперечуючи підстави заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, виклала свою процесуальну позицію, оформивши її у відзиві на позовну заяву, який надала суду при розгляді справи по суті. В відповіді було висловлено незгоду сторони відповідача із заявленими вимогами та містилося обґрунтування їхньої незгоди, оскільки, на думку представника БТІ, ОСОБА_1 здійснив компіляцію з копій нотаріального вихідного документа з документом, який розроблявся раніше підприємством БТІ, та подав такі документи підприємству для їх розгляду разом зі своєю претензією. Тобто, в ході розгляду вказаної цивільної справи, підприємством наголошувалось, що ОСОБА_1 при своєму зверненні до БТІ використовував документи з ознаками з компіляції, тобто виготовлені шляхом склеювання копії частини тексту нотаріального документа із копією частини тексту документа раніше розробленого підприємством БТІ. Відповідачем у відповіді наданої на звернення позивача ОСОБА_1 зазначалось що останнім надані самовільно склеєні документи, частина з яких є копією запиту від нотаріуса за №308/02-14 від 07.02.2024 року, що самим позивачем було вказано в позовній заяві та в апеляційній скарзі. Зі змісту відповіді Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» №1616 від 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 надано роз`яснення: оскільки він до БТІ не звертався і договір не укладав, а технічний паспорт ними не розроблявся і не реєструвався в Реєстрі будівельної діяльності, то з урахуванням протиправних дій ОСОБА_1 з документами щодо їх часткового склеювання, вони вважаються ризикованими відносно речових прав на нерухоме майно. Аналізуючи зазначені обставини, суд першої інстанції вказав про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, які визнав необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з такими висновками та наголошує на тому, що юридичним складом для даного виду правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність обставин, в тому числі і в разі доведення стороною позивача факту поширення відповідачем негативної інформації. В даному випадку, не можна вважати поширенням подану відповідачем при розгляді іншої цивільної справи заяву у вигляді відповіді на відзив, в якій, заперечуючи підстави заявлених ОСОБА_1 вимог, вказував про здійснення ним дій по використанню документів з ознаками компіляції. Таким чином, відсутність такої обставини як поширення недостовірної інформації виключає склад правопорушення, наявність якого є достатньою правовою підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції. Фактично апеляційна скарга за своїми змістом є ідентичною до позовної заяви яку суд першої інстанції розглянув з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з`ясувавши обставини по справі та провівши аналіз зібраних доказів у відповідності до вимог ЦПК України. Висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, тому колегія суддів не вбачає процесуальної необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення районного суду колегія суддів не вбачає. Разом з цим, звертає увагу, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке він обґрунтовував тим, що має скрутний майновий стан, оскільки є людиною пенсійного віку, однак пенсійний фонд відмовив у нарахуванні пенсії через нестачу страхового стажу, не працевлаштований, не займається підприємницькою діяльністю, також не може отримувати доходи через арешт всіх його рахунків. На підтвердження даних обставин ним надано скрін шот з Приват 24, довідку про подачу декларацію про майновий стан за 2014 рік, де зазначено про відсутність доходу, копія рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.11.22 року №163750020333, довідку з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку від 29.01.2025 року, за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року відсутні доходи. Перевіривши доводи та докази щодо майнового стану, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до п. 1 ч. 1 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 136 ЦПК України. Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання. Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів, враховуючи матеріальний стан апелянта, вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 та звільнити останнього від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2025 року залишити без змін. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду. Повний текст постанови суду виготовлено 21 травня 2026 року. Судді: О.І. Обідіна А.І. Дорош Г.Л. Карпушин