Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/6849/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/6849/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В. Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 грудня 2025 року, ухвалене суддею Петровською М.В. у м.Житомирі, у справі №296/6849/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в с т а н о в и в : У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - Банк, ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року в сумі 11 858,00 грн, з яких: 3 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 358,00 - сума заборгованості за процентами. Також просило стягнути 2 422,40 грн сплаченого судового збору та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 02 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3866744, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 4НМb73aTKn), що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 договору позики виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією. Вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та станом на день підготовки позовної заяви має заборгованість за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, що становить 11 858,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 3 500,00 грн, заборгованості за процентами - 8 358,00 грн. Зазначає, що 21 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №2106, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року. Також, 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, на суму 11 858,00 грн. Враховуючи вищевикладене, Товариство просило задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» відмовлено. В апеляційній скарзі представник Банка, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Фінпром Маркет» у повному обсязі, стягнути судові витрати. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність доказів факту набуття ТОВ «Фінпром Маркет» прав вимоги за договором факторингу. Зокрема, суд залишив поза увагою п.5.2. Договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року, яким передбачено, що моментом переходу права грошової вимоги за вказаним договором є підписання додатків №4 та №5 до договорів факторингу №2106 від 21 червня 2021 року та №030423-ФК від 03 квітня 2023 року, а не здійснення Фактором оплати за договором, факт якої у спірних правовідносинах не впливає як на перехід права грошової вимоги, так і на права та обов`язки відповідачки. Посилання суду на правові висновки Верховного Суду від 02 листопада 2021 у справі №905/306/17, від 03 листопада 2021 року у справі №3012368/14-ц та від 29 вересня 2021 року у справі №2-879/11 є помилковими, оскільки правовідносини у цих справах є відмінними та не тотожними правовідносинам у даній справі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3866744, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована), дата надання кредиту - 02 грудня 2020 року, дата повернення кредиту - 01 січня 2021 року, знижена процентна ставка - 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3,65%, орієнтовна загальна вартість позики 3 610,50 грн. Згідно з п.5.2 договору, позичальник до укладення (підписання) договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщені за посиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 4НМb73aTKn, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник/відповідач: ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3866744 від 02 грудня 2020 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: 4НМb73aTKn. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 02 грудня 2020 року 00:47:42. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47). Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 договору позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий, що підтверджується електронною платіжною інструкцією №4f1ae5bf-be4a-4706-8ed9-ef3b983a2cb4 від 02 грудня 2020 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі (а.с.22, 50). Згідно листа №8/05/25-27 від 08 травня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №4f1ae5bf-be4a-4706-8ed9-ef3b983a2cb4 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов договору позики №3866744 від 02 грудня 2020 року (а.с.48). Згідно довідки №КД-000025302/ТНПП від 02 травня 2025 року, ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 02 грудня 2020 року, сума 3 500,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу №4f1ae5bf-be4a-4706-8ed9-ef3b983a2cb4 (а.с.49). Крім того, з листа АТ «КБ «Приват Банк» від 15 серпня 2025 року №20.1.0.0.0/7- 250808/33085-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (а.с.133). Згідно з випискою по рахунку за період з 02 грудня 2020 року до 05 грудня 2020 року, ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти в сумі 3 500,00 грн (а.с.134). 21 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року в розмірі 11 858,00 грн, що підтверджується договором факторингу №2106 від 21 червня 2021 року разом з додатками та витягом з реєстру прав вимог №1 від 21 червня 2021 року (а.с.52-71). 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року в розмірі 11 858,00 грн, що підтверджується договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року разом з додатками та витягом з реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року (а.с.72-91). Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року становить 11 858,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 358,00 грн - сума заборгованості за процентами (а.с.10-15). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів переходу до ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року. Зокрема, суд зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують факту оплати за договором факторингу, а також звернув увагу на невідповідність між ціною відступлення права вимоги та сумою, зазначеною в акті звірки взаєморозрахунків. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність переходу до позивача права вимоги та відсутність підстав для задоволення позову. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне. За приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Матеріалами справи підтверджено, що 02 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3866744. Вказаний договір позики підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 4НМb73aTKn. На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» надало суду копію зазначеного вище договору позики №3866744 від 02 грудня 2020 року. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання грошових коштів у позику. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини 1статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з вимогами частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. З наявного у матеріалах справи договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року вбачається, що між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено зазначений договір, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року в розмірі 11 858,00 грн, що підтверджується договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року разом з додатками та витягом з реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року (а.с.72-91). Зі змісту Акту прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року (Додаток №4) вбачається, що на виконання п.5.2 договору факторингу сторони: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали цей акт, згідно якого Клієнт: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передав, а Фактор: ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв оригінал реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року, після чого від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників, зокрема за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, і Фактор стає новим кредитором. Зі змісту Акту прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року (Додаток №5) Клієнт: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передав, а Фактор: ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв інформацію, яка надана в електронному вигляді. Зауважень у Фактора щодо переданої Клієнтом інформації немає. Вищевказані Акти підписані сторонами. Згідно пункту 5.2 договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього Договору. Отже, моментом переходу права грошової вимоги за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року є підписання сторонами додатків №4 та №5 до договору факторингу, що відповідає вимогам пункту 5.2 договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року. Однак, вказані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою. Оскільки ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення позики у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором. Враховуючи надані суду докази в їх сукупності на підтвердження позовних вимог, а також те, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню. За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року становить 11 858,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 358,00 грн - сума заборгованості за процентами. Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3 500,00 грн підтверджується електронною платіжною інструкцією №4f1ae5bf-be4a-4706-8ed9-ef3b983a2cb4 від 02 грудня 2020 року, листом ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» №8/05/25-27 від 08 травня 2025 року, довідкою ТОВ «ФК Фінекспрес» №КД-000025302/ТНПП від 02 травня 2025 року, листом АТ «КБ «Приват Банк» від 15 серпня 2025 року №20.1.0.0.0/7- 250808/33085-БТ та випискою по рахунку за період з 02 грудня 2020 року по 05 грудня 2020 року. Доказів того, що на картку № НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 3 500,00 грн відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, визначених укладеним кредитним договором. Взяті на себе зобов`язання останній не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів матеріали справи не містять. Відтак, заборгованість по тілу кредиту є доведеною та обґрунтованою. Згідно умов укладеного договору позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована), дата надання кредиту - 02 грудня 2020 року, дата повернення кредиту - 01 січня 2021 року. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене. Матеріали справи не містять доказів пролонгації укладеного договору позики №3866744 від 02 грудня 2020 року. Посилання позивача на пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, відповідно до якого передбачено строк автопролонгації договору не більше 90 календарних днів є необґрунтованим, оскільки наявні в матеріалах справи Правила надання грошових коштів у позику ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору позики, строк дії якого визначено з 02 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року включно, то стягненню підлягає заборгованість за процентами в розмірі 2 089,50 грн (із розрахунку 3 500,00 грн х 1,99% х 30 днів). На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у сумі 5 589,50 грн, з яких: заборгованість по сумі позики - 3 500,00 грн, проценти за користування позикою у період з 02 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року - 2 089,50 грн. Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн, апеляційний суд зазначає наступне. За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача ТОВ «Фінпром Маркет» представляє адвокат Ткаченко Ю.О. При подачі позову адвокатом було долучено: договір №01-11/24 від 01 листопада 2024 року про надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О. для ТОВ «Фінпром Маркет», витяг з акту прийому-передачі наданих послуг №14-П від 19 травня 2025 року на суму 3 500,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на представництво інтересів ТОВ «Фінпром Маркет» адвокатом Ткаченко Ю.О., платіжна інструкція №579934713.1 від 19 травня 2025 року про оплату послуг адвоката. Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на те, що справа відноситься до категорій малозначних, є нескладною, розглядається у спрощеному провадженні, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» слід стягнути 1649,55 грн (3 500,00 х 47,13%) витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ТОВ «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги, а всього 6056 грн., оскільки, позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, що становить 47,13% від заявлених вимог, то з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 2 854,19 грн судового збору (із розрахунку 6 056,00 грн х 47,13%). Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити частково. Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: Київська область, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року в сумі 5 589,50 грн, з яких: - 3 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 2 089,50 грн - сума заборгованості за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: Київська область, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, код ЄДРПОУ 43311346) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2 854,19 грн, а також 1 649,55 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді