Постанова 4824 № 487/8170/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №487/8170/24 Головуючий у І інстанції - Осіпенко Л.М. апеляційне провадження №22-ц/824/7860/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- установив: У вересні 2024 року АТ «ПУМБ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивувало тим, що10.02.2020 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №1001547735701, на підставі якого відповідачу видано безготівковий кредит у розмірі 40000 грн. Вказувало, що воно належним чином виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 40000 грн. на банківський рахунок. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, кредитні кошти не повертає, відсотки за користування кредитом не сплачує. Заборгованість відповідача перед ним, станом на 01.07.2024 року, складає 51355,60 грн., з яких 24206,52 грн. - заборгованість за кредитом; 10,11 грн. - заборгованість процентами; - 27138,97 грн. - заборгованість за комісією. Зазначало, що воно направило письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу його місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором в сумі 51355,60 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року зазначений вище позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №1001547735701 від 10.02.2020 року за період з 10.03.2020 по 01.07.2024 року у розмірі 51355,60 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., а всього у розмірі 53778 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів по справі. В обґрунтування скарги вказує, що у позивача відсутні законні підстави для нарахування та стягнення банком комісії за обслуговування кредиту за заявкою №1001547735701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 10.02.2020 року. Таким чином, вказує, що умовами договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зазначає, що Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, а також Законом України «Про споживче кредитування», передбачено право споживача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про надані послуги. Очевидно, що він, як особа, що не володіє спеціальними знаннями в банківській діяльності не був здатний отримати всю повну і достовірну інформацію. враховуючи не надання йому часу для виваженості прийнятого рішення. Між тим, вказує, що необхідно також враховувати суттєву різницю у фактичному економічному статусі сторін, явно незбалансованих умов домовленостей, які передбачають тільки для організації механізм захисту від негативних наслідків, що не сумісно з правом і вимогами справедливості, закріплених в діючому законодавстві України. У його випадку, то необхідно дати оцінку фактичним обставинам справи і об`єктивним чинникам отримання коштів, з системного аналізу яких підтверджується наявність факту ненадання інформації про повну вартість кредиту. Просив суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом установлено, що10.02.2020 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір №1001547735701, шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За умовами договору, банк надав відповідачу безготівковий кредит у розмірі 40000 грн. на загальні споживчі цілі на строк 24 місяці, на банківський рахунок, відкритий на ім`я відповідача. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,99%, по 3262,84 грн. щомісяця, розмір процентної ставки річних 0,01%, реальна процентна ставка 107,3805%. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах. Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк», що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору. Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти. Згідно п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором. Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Того ж дня, 10.02.2020 року відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту, інша додаткова інформація. Банк, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №1001547735701 від 10.02.2020 року виконав у повному обсязі, та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 40000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.40883821.72912.8810 від 10.02.2020 року та випискою по особовому банківському рахунку відповідача за № НОМЕР_1 .UAH. З вказаної виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами для власних потреб (поповнював кредитну карту, тощо). У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач направив на адресу позичальника письмову вимогу (повідомлення) за вих. №КНО-44.2.2/382 від 02.07.2024 року, в якому вимагав виконати зобов`язання перед АТ «ПУМБ», а саме погасити заборгованість в загальному розмірі 51355,60 грн., протягом тридцяти днів з моменту отримання цього листа. Однак добровільно заборгованість відповідачем погашена не була. Розмір заборгованості відповідача позивач підтверджує розрахунком заборгованості за кредитним договором, яка складає 51355,60 грн., з яких 24206,52 грн. - заборгованість за кредитом; 10,11 грн. - заборгованість процентами; - 27138,97 грн. - заборгованість за комісією. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості є обґрунтованими та доведеними. З такими висновками суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу З матеріалів справи установлено, що кредитний договір№1001547735701 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений в письмовій формі шляхом підписання відповідачем 10.02.2020 року Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено у відповідному договорі. Зазначений договір відповідно до вимог ст. 628 ЦК України є обов`язковими до виконання кредитором та позичальником. Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог було надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором№1001547735701. Зокрема розрахунок заборгованості за договором №1001547735701 містить відповідно до погодженого сторонами договору графіку платежів дати платежів, розмір суми кредиту, які підлягали сплаті, суми погашення кредиту, залишок заборгованості за кредитом, періоди нарахування відсотків за користування кредитними коштами, розмір процентної ставки, суми нарахованих процентів, дати та суми фактичних погашень за відсотками, залишок непогашених відсотків на дату розрахунку тощо. Відповідач на спростування розрахунку заборгованості, складеного позивачем за указаним договором, не надав власного розрахунку та доказів, що підтверджують повернення позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що є його процесуальним обов`язком у разі заперечення проти нього. Апеляційний суд вважає, що нарахована позивачем сума відсотків за користування відповідачем сумою отриманого кредиту відповідають умовам договору№1001547735701. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позичальник ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання по укладеному договору, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором №1001547735701 від 10.02.2020 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та доведеними. Водночас заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги щодо незгоди зі стягненням комісії за договором №1001547735701 від 10.02.2020 року в сумі 27138,97 грн. Відповідно до пункту 4 Кредитного договору №1001547735701 передбачено, обов`язок відповідача сплачувати Банку щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. Пункт 4 Кредитного договору №1001547735701 від 10.02.2020 року у справі, яка переглядається, зобов`язує ОСОБА_1 щомісячно сплачувати позивачу суму комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% . Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Указаний висновок відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постановах від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, від 30 листопада 2023 року у справі №382/1621/21, від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20. Зважаючи на викладене, положення п. 4 Кредитного договору №1001547735701 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з частинами 1, 5 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Оскільки п. 4 Кредитного договору №1001547735701, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99% є нікчемним, апеляційний суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу за кредитним договором №1001547735701 підлягає зменшенню на суму комісії за надання кредиту у розмірі 27138,97 грн. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1001547735701 установлено, що сплачені відповідачем кошти на загальну суму 11172 грн. позивачем були зараховані на погашення заборгованості за комісією. Таким чином, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №1001547735701 слід також зменшити на указану суму коштів. Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №1001547735701 становить 13044,63 грн. (51355,60 грн. - 38310,97 грн. (27138,97 грн. + 11172грн.). Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків. Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Вимоги позивача задоволено частково, в процентному співвідношення на 25,40%, то з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 615,28 грн. (2422,40 грн. x 25,40%: 100%). Крім того, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково на 74,60%, то з позивача АТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2710,21 грн. (3633 грн. x 74,60%: 100%) Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2094,93 грн. (2710,21 грн.-615,28 грн.). Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року змінити, зменшити суму заборгованості за кредитним договором №1001547735701 від 10 лютого 2020 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з 51355,60 грн. до 13044,63 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»(ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2094,93 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба