Постанова Львівський апеляційний суд № 944/1417/26

Справа № 944/1417/26 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїв І.М. Провадження № 33/811/781/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 04 березня 2026 року о 20 год 50 хв в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів», територія Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на в`їзд в Україну пред`явила на паспортний контроль паспорт громадянина Польщі для виїзду за кордон. В ході перевірки документів, було встановлено що ОСОБА_1 є громадянкою України та має паспорт громадянина України, який відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Даним фактом ОСОБА_1 порушила вимоги ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, тобто здійснила спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів. Своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі. Повідомляє, що 16 січня 2026 року вона перетинала державний кордон у пункті пропуску «Грушів». Під час проходження контролю надала паспорт громадянина України. Після перевірки документів було встановлено, що вона також має паспорт громадянина Польщі, після чого працівники прикордонної служби вилучили обидва документи та повідомили, що в`їзд в Україну було здійснено нею як іноземкою за паспортом громадянина Польщі. Наголошує, що вона була переконана, що в`їзд в Україну здійснювався за паспортом громадянина Польщі, у зв`язку з чим діяла добросовісно, відповідно до наданих їй роз`яснень, та не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення. Також зазначає, що під час складання протоколу їй не було надано можливості надати свої пояснення. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 15 травня 2026 року, в режимі відеоконференції за її клопотанням, не прибула, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подала. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Згідно з приписами статті 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну); перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Пунктом 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу. У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни окрім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Всупереч тверджень апелянта ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було дотримано, а висновок суду про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, наведені у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №002014Е від 4 березня 2026 року (а.с. 1), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 04 березня 2026 року о 20 год 50 хв в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів», територія Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на в`їзд в Україну пред`явила на паспортний контроль паспорт громадянина Польщі для виїзду за кордон. В ході перевірки документів, було встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та має паспорт громадянина України - рапортами старшого солдата ОСОБА_2 та старшого лейтенанта ОСОБА_3 (а.с. 2-3), відповідно до яких в процесі перевірки документів ОСОБА_1 було встановлено, що вона є громадянкою України, хоча надала паспорт громадянина Республіки Польщі для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 10 квітня 2025 року на установчі дані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - фотокопією паспорта громадянина Республіки Польща на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), з якої встановлено, що вона є громадянкою Республіки Польща; - фотокопією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), з якої встановлено, що вона є громадянкою України; - заявою ОСОБА_1 від 4 березня 2026 року (а.с. 6), в якій вона просить проводити розгляд справи у її відсутності, вини не визнає. Твердження апелянта, що вона надала паспорт громадянина України під час перетину кордону, спростовуються рапортами старшого солдата ОСОБА_2 та старшого лейтенанта ОСОБА_3 (а.с. 2-3). Доводи апелянта про відсутність умислу є безпідставним. Наявність умислу встановлюється не лише прямими зізнаннями особи, а й сукупністю об`єктивних даних, зокрема характером дій, місцем, часом, способом їх вчинення та поведінкою правопорушника. Саме з аналізу цих обставин у їх взаємозв`язку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій та бажання їх вчинити. Аргументи апелянта, що під час складання протоколу їй не було надано можливості надати свої пояснення, спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №002014Е від 4 березня 2026 року (а.с. 1) в якому викладені пояснення ОСОБА_1 , в яких вона зазначала, що вона не була обізнано з тим, що на паспортному контролі потрібно надавати виключно паспорт громадянина України, порушення вчинила з необережності, вини не визнає. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Яворівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а її апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.