Постанова КГС ВС № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ cправа № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., представники учасників справи: ліквідатор ТОВ "Порт-Сервіс" арбітражний керуючий Пляка С. В. - особисто, представник ТОВ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" - Гуритя М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" - арбітражного керуючого Пляки С. В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у складі колегії суддів: Філінюк І. Г. - головуючого, Ярош А. І., Богатиря К. В. у справі № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТ-СЕРВІС" - арбітражного керуючого Пляки С.В. до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Центр консультацій з питань господарської діяльності"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-Сервіс" про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди у межах справи № 5016/2351/2012(18/58) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" ВСТАНОВИВ На розгляд суду постало питання щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог ліквідатора банкрута про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником та застосування наслідків його недійсності. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 5016/2351/2012(18/58) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" (далі - ТОВ "Порт-Сервіс") на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду від 02.11.2017; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича. 2. 16.05.2011 між ТОВ "Порт-Сервіс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Центр консультацій з питань господарської діяльності (далі - ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності", Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №16/05/11.

3. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити ДОК "ПД-20", що є власністю Продавця.

4. Док, який є предметом цього Договору, належить Продавцю відповідно до Договору купівлі-продажу № 179Д від 14.12.2010, та має наступні характеристики: 1945 року побудови, порт приписки: Миколаївський морський торговельний порт, довжина 46 м., ширина 20,8 м., висота борту 8,20 м., висота надводного борту 7,2 м.

5. Відповідно до розділу 2 Договору вартість Доку згідно цього Договору складає 2 999 000,00 грн.

6. Пунктом 2.2 Договору сторони домовились, що Покупець зобов`язується сплатити Продавцеві вартість Доку у строк до 21.12.2011 шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

7. Також сторони передбачили можливість розрахунків іншими формами розрахунків передбаченими законодавством України, яка має бути оформлена додатковою угодою до цього Договору.

8. Відповідно до п.4.1 Договору Продавець передає покупцеві Док в стані, який існує на день передачі за актом прийому-передачі протягом 5 днів з моменту підписання цього договору з урахуванням умов, передбачених п.3.14 Договору (виконання Продавцем ремонтних робіт).

9. Сторони у п 4.2 домовились про передачу доку на території АСК "Укррічфлот" "Вілковська РЕБфлоту" за адресою: вул. Придунайська, 3, м. Вилково, Кілійського району, Одеської області з обов`язковим складанням акту прийому-передачі, підписаним обома сторонами.

10. За п. 4.4 Договору Док вважається переданим, а право власності на Док переходить від Продавця до Покупця у момент підписання Акту прийому-передачі.

11. Продавець гарантував, що док на момент передачі вільний від усіх обтяжень і не знаходиться під арештом чи забороною (п. 5.1).

12. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків згідно цього Договору.

13. Реквізити сторін указані в розділі 10 Договору.

14. Договір підписано директором ТОВ "Порт-Сервіс" Щербиною Ю. В. та директором ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" ОСОБА_1. та скріплено печатками підприємств.

15. Наступного дня після підписання цього Договору Продавець передав, а покупець прийняв несамохідний плавучий док "ПД-20" 1945 року побудови, про що сторони 17.05.2011 склали акт прийому-передачі. 16. 21.12.2011 між ТОВ "Порт-Сервіс" (Продавець) та ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" (Покупець) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

17. Відповідно до вказаної угоди сторони дійшли згоди про припинення нижченаведених зобов`язань строк виконання яких настав, шляхом зарахування (заліку) зустрічних однорідних вимог, а саме: - зобов`язання ТОВ "Порт-Сервіс" за договором відступлення права вимоги від 05.12.2011 №05/12 у сумі 2 999 000 грн; - зобов`язання ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" за договором купівлі-продажу від 16.05.2011 №16/05/11 у сумі 2 999 000 грн.

18. Сторони підтверджують, що після підписання цієї Угоди не будуть мати будь-яких претензій в частині виконання зобов`язань, які припинені згідно з цією Угодою шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (п. 3 Угоди).

19. Судами встановлено, що у відповідності до наявного у матеріалах справи договору про відступлення права вимоги № 05/12 від 05.12.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1. (первісний кредитор) зобов`язався передати ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" (новому кредитору) свої права (уступити право вимоги) по договору про надання юридичних, маркетингових та інших послуг від 01.06.2009, укладеному з метою забезпечення господарської діяльності Клієнта по будівництву несамохідної баржі для перевезення шламу з подвійним бортом та дном, 1200ДВТ (п. 1.1 договору від 05.12.2011 №05/12).

20. Із змісту п. 4.1 договору від 05.12.2011 № 05/12 судами встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надані ТОВ "Порт-Сервіс" послуги на суму 2 999 000 грн згідно актів наданих послуг від 29.12.2009 на суму 993 000 грн, від 28.01.2010 на суму 993 000 грн, від 26.02.2010 на суму 993000 грн, від 30.03.2010 на суму 993 000 грн.

21. При цьому, згідно з вказаним п. 4.1. договору від 05.12.2011 № 05/12 первісний кредитор був зобов`язаний передати в триденний строк з моменту підписання даного договору новому кредитору відповідну документацію, а саме договір на надання юридичних, маркетингових та інших послуг від 01.06.2009, акти наданих послуг, письмове повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, інші документи.

22. Наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано, відповідних актів виконаних робіт за договором про надання юридичних, маркетингових та інших послуг від 01.06.2009. 23. 05.12.2011 між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" складено та підписано акт приймання-передачі документації за договором про відступлення права вимоги № 05/12 від 05.12.2011.

24. Зі змісту договору про відступлення права вимоги № 05/12 від 05.12.2011 судами з`ясовано, що договір про надання юридичних, маркетингових та інших послуг від 01.06.2009, був укладений між сторонами з метою забезпечення господарської діяльності Клієнта по будівництву несамохідної баржі для перевезення шламу з подвійним бортом та дном, 1200ДВТ.

25. Втім, жодних доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1. було надано такі послуги, зокрема але не виключно, акти виконаних робіт, проект щодо будівництва, висновки та інші документи щодо будівництву несамохідної баржі для перевезення шламу з подвійним бортом та дном, 1200ДВТ, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано.

26. Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с. 207) ОСОБА_1. є засновником ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності".

27. Після набуття ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" права власності на спірне майно на підставі вищевказаних оспорюваних правочинів, зазначеним товариством у зв`язку і реорганізацією шляхом виділення нової юридичної особи ТОВ "Док-Сервіс", 10.09.2012 складено акт передачі, за яким на баланс ТОВ "Док-Сервіс" у тому числі прийнято поточні зобов`язання - 2999 тис. грн. 28. 16.03.2013 здійснено реєстрацію права власності плавдоку ПД-20 у Державному судновому реєстрі Миколаївського морського торгового порту за ТОВ "Док-Сервіс", запис реєстраційного номеру 554 від 16.05.2013, про що видано свідоцтво №000771 (том 2 а.с. 222-229).

29. Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Док-Сервіс" є правонаступником ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності", засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ДОК-СЕРВІС" є ОСОБА_1 (том 2 а.с. 207),.

30. Станом на час звернення до суду з заявою про визнання правочинів недійсними, заявником було встановлено, що несамохідний плавучий док "ПД-20" згідно з довідкою Капітана Миколаївського морського порту № 28-02-03-34 від 09.02.2018 знаходиться у власності ТОВ "Док-Сервіс".

31. Судами також встановлено, що оспорюваний у цій справі правочин вчинено боржником в період існуючих зобов`язань перед іншими кредиторами, а саме: 1) перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором від 31.08.2008 № 010/01-02/08-038, з урахуванням укладеного на забезпечення зобов`язань за цим договором договору застави від 31.03.2008 № 010/01-02/08-038; 2) перед ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" за договорами; від 01.02.2011 № 2524; від 18.02.2010 № 2420; від 01.02.2009 № 2324; від 01.02.2009 № 2324; від 18.02.2010 №2420; від 01.02.201 1 № 2524; від 01.01.2009 № Є-2; від 01.01.2009 № Т-2; за договірними листами (офертами).

32. Судом апеляційної інстанції також встановлено таке. 33. 12.02.2015 ухвалою Господарського суду Миколаївської області у межах справи №5016/2351/2012(18/58) про банкрутство ТОВ "Порт-Сервіс", серед іншого, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", Банк) надати суду відомості стосовно здійснення оплати за договором купівлі - продажу плавдоку ПД-20 від 16.05.2011р. (банківську виписку чи ін.).

34. На виконання вимог даної ухвали, "Банк Кредит Дніпро" подано заяву від 05.03.2015 в якій повідомило про те, що оплата за договором купівлі - продажу плавдоку ПД-20 від 16.05.2011р. по рахункам відкритим в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ім`я ТОВ "Порт-Сервіс" та ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" не здійснювалась. Платежі за таким призначенням не проводились. Такі кошти на рахунок ТОВ "Порт-Сервіс" не перераховувались.

35. Заява ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 05.03.2015 була також направлена на адресу розпорядника майна ТОВ "Порт-Сервіс". 36. 17.05.2018 арбітражний керуючий Пляка С. В. звернувся до Господарського суду Одеської області, в межах справи про банкрутство ТОВ ТОВ "Порт-Сервіс", із заявою про визнання договору недійним та застосування наслідків недійсності правочину (т. 2, а.с. 40-42).

37. У вказаній заяві арбітражний керуючий просив суд: - визнати недійним Договір купівлі-продажу № 16/05/11 від 16.05.2011, укладений між ТОВ "Порт-Сервіс" та ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності"; - визнати недійсним рішення власника ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" про внесення несамохідного плавучого доку "ПД-20" до статутного капіталу ТОВ "Док Сервіс"; - визнати право власності ТОВ "Порт-Сервіс" на несамохідний плавучий док "ПД-20"; - застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ТОВ "Док-Сервіс" передати в натурі ТОВ "Порт-Сервіс" на несамохідний плавучий док "ПД-20"; - зобов`язати Капітана Миколаївського морського порту надати документи, на підставі яких зареєстровано право власності на несамохідний плавучий док "ПД-20" за ТОВ "Док-Сервіс"; - зобов`язати Державного реєстратора Миколаївської міської ради надати рішення власника ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" про внесення несамохідного плавучого доку "ПД-20" до статутного капіталу ТОВ "Док-Сервіс".

38. Вказаний позов був обґрунтований тим, що правочин щодо відчуження майна, а саме купівлі-продажу № 16/05/11 від 16.05.2011, укладений між ТОВ "Порт-Сервіс" та ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності", був вчинений на безоплатній основі, що підтверджується наданою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до суду першої інстанції 05.03.2015 заявою з якої вбачається, що оплата за таким договором не здійснювалась на рахунок боржника.

39. До вказаної заяви арбітражний керуючий Пляка С. В. додав, зокрема, договір купівлі-продажу № 16/05/11 від 16.05.2011 та заяву ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 05.03.2015. 40. 10.07.2018 ухвалою Господарського суду Миколаївської області по справі №5016/2351/2012(18/58) заяву ліквідатора ТОВ "Порт-Сервіс" від 17.05.2018 про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності правочину - залишено без розгляду. Стислий виклад позовних вимог 41. 26.02.2020 у межах справи про банкрутство Ліквідатор ТОВ "Порт-Сервіс" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ ЮФ "Центр консультацій з питань господарської діяльності" (відповідач-1) та ТОВ "Док-Сервіс" (відповідач-2), в якій просив суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.05.2011 № 16/05/11, укладений між боржником та відповідачем-1; - визнати недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2011, укладену між боржником та відповідачем-1; - визнати право власності ТОВ "Порт-Сервіс" на несамохідний плавучий док "ПД-20"; - застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ТОВ "Док-Сервіс" передати в натурі ТОВ "Порт-Сервіс" несамохідний плавучий док "ПД-20".

42. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами укладення оспорюваних правочинів, боржник фактично безоплатно здійснив відчуження майна та взяв на себе зобов`язання без реальних майнових дій іншої сторони.

43. Відповідачі заперечили проти позовних вимог та подали заяви про застосування до позовних вимог про визнання недійсним договору наслідків пропуску строку позовної давності.

44. Ліквідатор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, шо отримати інформацію про реальний майновий стан підприємства та вартість майнових активів на момент початку ліквідаційної процедури не було можливим з огляду на непередання керівництвом боржника документації підприємства ліквідатору, а тому останній отримував інформацію від органів статистики та податкової служби.

45. Ліквідатор також посилався на ухвалу Заводського районного суду від 27.02.2018 у справі № 487/6798/17, в якій містяться відомості щодо обставин, які раніше не були та не могли бути відомі ліквідатору, а саме щодо того, що директор ТОВ "Порт-Сервіс" діяв не в інтересах кредиторів та боржника та лише з вказаної ухвали ліквідатор дізнався, що ціна плав доку, за якою боржник його придбав у 2010 році становила 5 045 000 грн, однак надалі продане таке майно було за ціною майже в два рази меншою. Розгляд справи судами 46. 27.01.2025 рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) позов задоволено. Витребувано на користь ТОВ "Порт-Сервіс" з незаконного володіння ТОВ "ДОК-СЕРВІС" несамохідний плавучий док "ПД-20" (1945 року побудови, Болгарія, порт приписки: Миколаївський морський торговельний порт). Стягнуто з ТОВ юридична фірма "Центр консультацій з питань господарської діяльності" на користь ТОВ "Порт-Сервіс" 2 270,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "ДОК-СЕРВІС" на користь ТОВ "Порт-Сервіс" 2 270,00 грн судового збору.

47. Судове рішення обґрунтоване тим, що оспорювані правочини вчинені в період існуючих зобов`язань банкрута, а також свідчать про безоплатне відчуження майна банкрутом, оскільки відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження реальності господарських операцій щодо яких сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому таке відчуження або фактично безоплатна передача майна боржника (несамохідного плавучого доку "ПД-20") свідчить про намагання боржника ухилитися від виконання грошових зобов`язань шляхом виведення активів від можливого звернення стягнення на ці активи на користь кредиторів.

48. Визнаючи недійсними спірні правочини суд першої інстанції керувався тим, що укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію цього Кодексу, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного (господарського) законодавства.

49. Щодо заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що на позов Ліквідатора ТОВ "Порт-Сервіс" поширюється загальна позовна давність, тож на підставі частини першої статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів. Суд першої інстанції вважав, що обраховувати строк позовної давності необхідно саме з моменту винесення ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.02.2018 у справі № 487/6798/17.

50. З наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності сплинув 27.02.2021, тобто ліквідатор ТОВ "Порт-Сервіс" звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому суд відхилив заяви відповідачів про застосування строків позовної давності.

51. З приводу формулювання заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням викладених у рішенні правових висновків Верховного Суду та з метою захисту порушених прав кредиторів ТОВ "Порт-Сервіс" із застосуванням принципу "jura novit curia" (суд знає закони), вирішив застосувати ефективний спосіб захисту порушених прав та витребувати у ТОВ "Док-Сервіс" як недобросовісного набувача на користь банкрута несамохідний плавучий док "ПД-20". 52. 02.07.2025 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

53. Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вчинені сторонами правочини містять ознаки фраудаторності, оскільки укладені після виникнення у боржника зобов`язання, безоплатно, що є очевидно недобросовісними діями та зловживанням правами стосовно кредиторів. Втім, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині визначення початку перебігу та порядку обчислення позовної давності за вимогами позивача.

54. Суд апеляційної інстанції виснував, що належним моментом початку перебігу строку позовної давності у цій справі є 16.05.2011 - дата укладення боржником договору купівлі-продажу майна, оскільки саме з цієї дати останній довідався або міг довідатися про порушення його права. За наслідками перегляду справи у апеляційному порядку апеляційний господарський суд виснував, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення із позовними вимогами у цій справі, а наведені обставини пропуску такого строку не є поважними, що відповідно до приписів чинного законодавства є підставою для відмови у задоволенні позову. 55. 24.09.2025 постановою Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 скасовано. Справу №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) у скасованій частині направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду, оскільки апеляційним господарським судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, що стосуються наявності/відсутності правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, зокрема у питанні поважності причин пропуску такого строку. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 56. 10.03.2026 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (повну постанову складено 12.03.2026) рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) - скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "ПОРТ-СЕРВІС" на користь ТОВ юридична фірма "Центр консультацій з питань господарської діяльності" 6 810 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

57. Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вчинені сторонами правочини містять ознаки фраудаторності, оскільки укладені після виникнення у боржника зобов`язання, безоплатно, що є очевидно недобросовісними діями та зловживанням правами стосовно кредиторів, а позовні вимоги є обґрунтованими. Разом з тим, вказавши, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення із позовними вимогами у цій справі, а наведені обставини пропуску такого строку не є поважними, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Доводи касаційної скарги 58. 24.03.2026 ліквідатор ТОВ "Порт-Сервіс" арбітражний керуючий Пляка С. В. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20).

59. Підставами касаційного оскарження скаржник вказує п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та доводить застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права (3, 13, 16, 267 ЦК України), неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, неповне дослідження зібраних доказів у справі.

60. Скаржник наполягає, що суд апеляційної інстанції не здійснив належного аналізу питання чи узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності заявлення відповідачами відповідного заперечення, що суперечить висновкам суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.09.2025 у цій справі та свідчить про порушення ст. 316 ГПК України.

61. На переконання скаржника також поза увагою апеляційного суду залишилися правові позиції щодо застосування позовної давності у спорах про повернення майна банкрута та необхідності перевірки добросовісності набувача майна, викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 902/357/18, від 09.04.2019 у справі № 908/32/15-г, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц.

62. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо встановлення добросовісності або недобросовісності набувача майна, викладеним у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

63. При цьому, позивач стверджує про помилковість висновку апеляційного суду про те, що ще з 05.03.2015 позивач мав повний та достатній обсяг інформації для звернення до суду з даним позовом. Саме ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.02.2018 у справі № 487/6798/17 у сукупності з іншими доказами дала можливість встановити істотні для спору обставини, а саме те, що керівництво товариства діяло не в інтересах кредиторів та самого боржника, а також те, що майно за спірним договором було відчужено за ціною, яка істотно відрізнялася від вартості, за якою це майно використовувалося та оцінювалося при кредитуванні. Подання ліквідатором 17.05.2018 попередньої заяви про визнання договору недійсним, яка була залишена без розгляду, підтверджує, що після одержання та з`ясування істотних для спору відомостей позивачем вживалися заходи до судового захисту прав боржника та кредиторів. Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

64. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач-1 вважає, що апеляційний господарський суд у повному обсязі дослідив усі належні та допустимі докази, що є в матеріалах справи та дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, а наведені ним обставини не є поважними. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

65. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

66. У цій справі ліквідатор банкрута звернувся у 2020 році до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору від 16.05.2011, за яким банкрут відчужив на користь відповідача-1 майно, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та застосування наслідків недійсності правочину.

67. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, визнавши договір купівлі-продажу та угоду фраудаторними та вчиненими на шкоду кредиторам.

68. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові відмовив в задоволенні позовних вимог з мотиву пропуску позивачем строку позовної давності та визнав неповажними наведені позивачем причини її пропуску.

69. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не погоджується з висновками апеляційного суду саме щодо відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, а тому Верховний Суд здійснює перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права лише в цій частині.

70. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

71. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

72. Верховний Суд неодноразово зазначав, що для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (постанови Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі №910/15456/17, від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі №910/15453/17, від 24.09.2025 у цій справі № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20)).

73. У спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, днем початку перебігу позовної давності є день вчинення таких правочинів (подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

74. Апеляційним судом у цій справі встановлено, що вибуття спірного майна з володіння власника відбулось 16.05.2011, строк позовної давності сплинув 16.05.2014, а ліквідатор звернувся з позовом у цій справі 26.02.2020, тобто зі спливом майже 9 років та після шести років після спливу строків позовної давності.

75. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

76. Водночас відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

77. Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

78. При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, тому за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист лише у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. У наведених висновках Суд звертається до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18, пункт 23.6) та в постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44), від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

79. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для позивача вчасно звернутись за захистом порушеного права.

80. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами у разі пропущення позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

81. Отже, питання щодо поважності зазначених причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)). Наведені вище висновки викладені також в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 15/68-10(902/1563/23).

82. Застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії, включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №758/10761/13-ц).

83. У розглядуваному аспекті зазначене, зокрема, істотно послаблює позиції відповідачів, які є причетними до фраудаторного правочину і захищаються від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних позовів посиланням на пропуск позовної давності позивачем, адже за змістом частини 3 статті 16 ЦК України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Положення стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідача, який захищається від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності) (постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 24.01.2024 у справі №904/5417/18 (904/1082/23), від 14.05.2024 у справі №910/2128/20 (910/16719/21).

84. Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 24.09.2026, зокрема, зауважив на необхідності дослідження посилання ліквідатора банкрута на обставини, встановлені ухвалою від 27.02.2018 у справі № 487/6798/17, адже відповідні доводи наводились позивачем у поданих ним заявах по суті справи до закінчення підготовчого засідання у суді першої інстанції. Верховний Суд зауважив, що встановлені зазначеною ухвалою у кримінальному провадженні обставини, які, хоч і не мають характеру преюдиційних у відповідності до вимог процесуального закону, втім у сукупності з іншими наявними у справі доказами свідчать про фраудаторність спірних правочинів, як правильно виснував суд першої інстанції. У цьому зв`язку апеляційному суду у аспекті поважності причин пропуску позовної давності також варто було надати належну правову оцінку доводам позивача про те, що саме із зазначеної ухвали ліквідатору стало відомо про те, що керівництво товариства діяло не в інтересах кредиторів та боржника, а майно за спірним Договором було відчужено за ціною майже в два рази меншою. Отже, саме від належної правової оцінки поважності причин пропуску позовної давності залежатиме обґрунтованість висновку апеляційного суду про наявність підстав для захисту порушених прав позивача та задоволення позову чи, у протилежному випадку, відмови у задоволенні позовних вимог. З огляду на зазначене, Верховний Суд констатував, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог процесуального закону та, неврахувавши релевантної до обставин цієї справи практики Верховного Суду, належним чином не перевірив поважності причин пропуску строку позовної давності, а також питання того, чи є подання відповідачами як недобросовісними набувачами спірного майна заяв про сплив позовної давності в аспекті зловживання відповідним правом.

85. Під час нового апеляційного розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції було досліджено обставини щодо надання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" відомостей стосовно нездійснення оплати за договором купівлі-продажу від 16.05.2011 (заява Банку від 05.03.2015) на виконання ухвали суду першої інстанції від 12.02.2015, постановленої у межах справи про банкрутство ТОВ "Порт-Сервіс", та щодо звернення 17.05.2018 ліквідатором боржника до суду із позовом про визнання недійсним оспорюваного і у цій справі договору купівлі-продажу від 16.05.2011, який був обґрунтований вчиненням цього правочину безоплатно, що підтверджується зазначеною заявою Банку від 05.03.2015. Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції свідчать про обізнаність ліквідатора банкрута про наявність оскаржуваного договору, його зміст, а також відсутність оплати за таким договором з моменту отримання ліквідатором заяви Банку від 05.03.2015 та з цього моменту вже мав безперешкодну можливість на звернення до суду з позовом та клопотанням про поважність причин пропуску строку позовної давності, тобто до березня 2018 року.

86. Судом апеляційної інстанції також було враховано, що позивач при зверненні з позовом у цій справі взагалі не посилався на наявність ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.02.2018 у справі №487/6798/17 та обставини встановлені судом в такій ухвалі. Позов був обґрунтований укладенням договору про зарахування зустрічних позовних вимог поза межами строку оплати визначеного договором купівлі-продажу та наявністю заяви ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 05.03.2015 про відсутність оплати за таким договором.

87. З метою виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 24.09.2025 у цій справі, судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень роздруковано повний текст ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.02.2018 у справі №487/6798/17, (кримінальне провадження № 12017150000000950), досліджено її та з`ясовано, що: - жодного згадування про договір №16/05/11 купівлі-продажу від 16.05.2011 (оскаржуваний договір) та про його зміст ухвала не містить; - в межах розгляду кримінальної справи попереднім слідством встановлено, що придбання ТОВ "Порт-Сервіс" несамохідного плавучого доку "ПД-20" здійснено за рахунок кредитних коштів, за 210 тис. дол. США, що по курсу НБУ на 14.12.2010 складало 1 669 500 грн; - під час судового розгляду кримінального провадження № 12017150000000950 відносно ОСОБА_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України встановлено, що останній, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто надання завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту шляхом службового підроблення - надання Кредитної комісії ПАТ "Банк Кредит Дніпро" пакету фіктивних офіційних документів щодо майнового стану ТОВ "Порт-Сервіс", і в тому числі: щодо вартості предмету застави - несамохідного плавдоку "ПД-20" за ціною 5 045 000 грн. Суд апеляційної інстанції встановив, що враховуючи інформацію в ухвалі Заводського районного суду м. Миколаїва від 27.02.2018 у справі №487/6798/17, встановити дійсну ринкову вартість плавдоку "ПД-20" на дату укладення спірного договору купівлі-продажу неможливо і під час кримінального провадження № 12017150000000950 відносно ОСОБА_2 , дійсна ринкова вартість об`єкта застави - не встановлювалась, такої інформації ухвала не містить.

88. Отже, дослідивши доводи позивача про поважність пропуску строку позовної давності для звернення із позовом у цій справі у сукупності, суд апеляційної інстанції належно обґрунтував свій висновок про те, що вказані ліквідатором обставини не є поважними та не доводять їх прямий, тривалий та непереборний вплив на можливість звернення до суду, зважаючи на те, про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу від 16.05.2011 та про підстави які свідчать про його недійсність, ліквідатор дізнався не з ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.02.2018 у справі №487/6798/17, а значно раніше - з документів які були наданні ПАТ "Банк Кредит Дніпро" 05.03.2015.

89. Колегія суддів Верховного Суду також вважає доречним зауваження апеляційного господарського суду про те, що ознайомившись із ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2015 у межах справи №5016/2351/2012(18/58) про банкрутство ТОВ "Порт-Сервіс", якою зобов`язано ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надати суду відомості стосовно здійснення оплати за договором купівлі - продажу плавдоку ПД-20 від 16.05.2011 (банківську виписку чи ін.) та відповіддю Банку від 05.03.2015, розпорядник майна/ліквідатор був зобов`язаний розпочати вживати заходів із розшуку та повернення майна боржника, зокрема, шляхом заявлення позовів про витребування майна від третіх осіб.

90. Верховний Суд звертає увагу, що питання поважності причин пропуску позовної давності вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи, які досліджуються та оцінюються судом, що здійснює розгляд справи по суті спору. Тобто питання про поважність/неповажність причин пропуску позовної давності вирішується судом, який здійснює розгляд справи по суті спору, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанова Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 911/2999/21 (911/1068/24), від 10.03.2026 у справі № 903/952/22 (903/430/25)).

91. Здійснення такої оцінки причин пропуску позовної давності є виключною компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій, що здійснювали розгляд справи по суті спору. Натомість суд касаційної інстанції, як "суд права" не має повноважень щодо переоцінки доказів та встановлення нових фактичних обставин (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 907/1019/21).

92. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що при розгляді клопотання відповідачів про застосування наслідків пропуску позовної давності та доводів позивача про поважність причин пропуску цього строку, апеляційним судом надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

93. Верховним Судом не встановлено порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення.

94. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ліквідатора з підстав пропуску ним строку позовної давності.

95. Щодо посилань ліквідатора в касаційній скарзі на недобросовісність відповідачів як учасників фраудаторного правочину при заявленні ними про застосування до позову ліквідатора наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зауважує, що сам факт фраудаторності правочину не усуває автоматично дію правил про позовну давність і не означає, що кожне посилання відповідача на сплив строку є зловживанням правом. Оцінка добросовісності такої процесуальної позиції здійснюється у сукупності з поведінкою позивача та доведеністю поважних причин пропуску строку. Побідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 913/567/20(913/462/24).

96. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини цієї справи свідчать про тривале зволікання позивача після отримання інформації про безоплатне відчуження майна боржника. Судом апеляційної інстанції враховано фраудаторний характер спірного правочину, поведінку позивача під час виконання ним своїх обов`язків як ліквідатора боржника та оцінено доводи сторін у повній та достатній мірі.

97. Аргументи скаржника про помилковість висновків суду апеляційної інстанції є незгодою скаржника із висновками суду, спрямовані на переоцінку доказів у справі та не підтверджують неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. При цьому, стверджуючи про неповне дослідження доказів у справі, скаржник не вказує який конкретний та істотний доказ не було досліджено судом апеляційної інстанції або досліджено з порушенням процесуального закону.

98. Колегія суддів зазначає, що посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, скаржник в касаційній скарзі не вказує який саме висновок та щодо застосування якої норми матеріального чи процесуального права не був врахований судом.

99. Разом з тим, висновки Верховного Суду щодо застосування норм цивільного законодавства про позовну давність, викладені в постановах від 16.04.2019 у справі № 902/357/18 за позовом ліквідатора до фізичної особи про стягнення боргу за договором поставки, від 09.04.2019 у справі № 908/32/15-г за позовом прокурора про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння фізичних осіб, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України про витребування з незаконного володіння юридичної особи цілісного майнового комплексу Державного підприємства, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц за позовом прокурора в інтересах держави в особі міської ради про визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, акту прийому-передачі нерухомого майна та витребування земельної ділянки з незаконного володіння на користь територіальної громади, зроблені Судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення. Разом з тим, висновки, що їх дійшов суд апеляційної інстанції у цій справі не суперечать висновкам, що викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається ліквідатор в касаційній скарзі. Щодо посилань скаржника на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18-ц про визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 про стягнення заборгованості за договором, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 про витребування майна з чужого незаконного володіння, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 про відшкодування шкоди, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності колегія суддів зазначає, що порушене скаржником питання добросовісності, у вказаних справах висвітлене судом за відмінних правових відносин цій справі. При цьому у вказаних справах Верховний Суд не робив висновки щодо оцінки добросовісності сторони фраудаторного правочину при заявленні про застосування позовної давності

100. Отже скаржник посилається на нерелевантну судову практику, а тому Суд відхиляє вказані аргументи скаржника.

101. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального пава не підтвердилися, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

102. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

103. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного господарського суду. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

105. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

106. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ліквідатора ТОВ "Порт-Сервіс" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 - залишенню без змін. В. Розподіл судових витрат

107. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" - арбітражного керуючого Пляки С. В. залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Погребняк