Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1686/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1686/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді: Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. без виклику учасників процесу розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 04.03.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/662/26) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2026 (суддя Іванчук С.В.; повний текст рішення складено 19.02.2026) у справі № 914/1686/25 за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, м. Коломия в інтересах держави в особі: позивача: Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська область; до відповідача 1 : Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ до відповідача 2 : Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ про: стягнення шкоди в сумі 218 388,57 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області до відповідача 1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» та до відповідача 2 Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції Карпатського округу про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 218 388,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Коломийською окружною прокуратурою виявлено, що на смугах захисних лісонасаджень відповідача проведена незаконна рубка дерев, у зв`язку з чим державі завдано збитків у розмірі 218 388,57 грн. Акціонерне товариство «Українська залізниця» є постійним користувачем земельних ділянок, на яких проведена незаконна порубка, відтак, відповідальність за завдані збитки покладається на відповідача як постійного лісокористувача. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2026 у справі №914/1686/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської 218 388 грн. 57 коп. шкоди до спеціального фонду місцевого бюджету Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Закрито провадження у справі до відповідача 2 Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, судового збору в розмірі 2 620 грн. 66 коп. Рішення суду мотивоване тим, що на території (між м. Городенка та с. Вікно та в с. Острівець) Городенківської ТГ Коломийського району у захисний лісосмузі у кварталі № 104, виділ № 128 та кварталі № 103, виділ № 181 захисних лісосмугах восьмої виробничої дільниці, що по напрямку Коломия-Городенка по прив`язці км 32 пк 6 10 права сторона та км 48 пк 1 4 ліва сторона колії по ходу зростання кілометрів виявлена незаконна рубка дерев породи ясен в кількості 26 шт. та породи дуб в кількості 5 шт. Згідно актів огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства № 3 та №4 та експертного висновку шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, становить 218 388,57 грн. та підлягає стягненню до бюджету Городенківської міської ради. Окрім того, суд закрив провадження за позовними вимогами заявленими до відповідача 2 Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на підставі п.1ч.1ст.231 ГПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано апеляційну скаргу від 04.03.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/662/26), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2026 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що прокурором не надано жодних допустимих та належних доказів віднесення насаджень в смузі відведення залізниці до категорії лісу, оскільки, відповідно до Державного акта на право постійного землекористування від 28.07.2007 №126156 визначено цільове призначення земельної ділянки як землі для забезпечення функціонування залізничного транспорту. В підтвердження землекористування прокурором було подано Акти на право постійного землекористування ЯЯ№126156 від 27.08.2007 та ЯЯ№135018 від 14.02.2018. Скаржник звертає увагу суду, що Акт ЯЯ№135018 від 14.02.2018 в межах Вікнянської сільської ради не має жодного відношення до км 48 пк 1 4, землекористування на км 48 є неоформленим за залізницею. Керівником Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2026 у даній справі без змін. Державна екологічна інспекція Карпатського округу не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Процесуальні дії суду у справі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 04.03.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/662/26) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2026 у справі № 914/1686/25, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 25.01.2023 працівниками Виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у кварталі № 104, виділ № 128 та кварталі № 103, виділ № 181 захисних лісосмугах восьмої виробничої дільниці, що по напрямку Коломия-Городенка по прив`язці км 32 пк 6-10 права сторона та км 48 пк 1-4 ліва сторона колії по ходу зростання кілометрів виявлена незаконна рубка дерев породи ясен в кількості 26 шт. та породи дуб в кількості 5 шт. За вказаним фактом 25.01.2023 складено акт № 3 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого на ділянці км 32 пк 6-10 виділ 128 квартал 104 права сторона виявлено факт порубки дерев породи ясен у кількості 17 дерев. Згідно даного акта огляду розмір шкоди, заподіяної внаслідок зазначеної порубки становить 130 798 грн. 40 коп., та акт № 4 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого на ділянці км 48 пк 1-4 виділ 181 квартал 103 ліва сторона виявлено факт порубки дерев породи дуб у кількості 5 штук та дерев породи ясен у кількості 9 дерев. Згідно даного акта огляду розмір шкоди, заподіяної внаслідок зазначеної порубки становить 107 590 грн. 64 коп. 26.01.2023 начальником Виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» подана заява до СВ ВП № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яка зареєстрована згідно штемпеля відділення 09.02.23 про проведення перевірки незаконної рубки дерев та про притягнення винних до відповідальності. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом незаконної порубки дерев відкрито кримінальне провадження № 12023091150000020 та 27.04.2023 слідчим СВ ВП № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за участю понятих та спеціаліста-криміналіста ВП № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в області Василика І.І. проведено огляд місця події, а саме території залізничної колії між м. Городенка та с. Вікно та в с. Острівець Городенківської ТГ Коломийського району, під час проведення якої у захисній лісосмузі виявлено 14 та 17 пнів від дерев, про що складено протоколи огляду місця події від 27.04.23. Згідно висновку експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.09.2023 №569/23-28 за результатами інженерно-екологічної експертизи по кримінальному провадженню № 12023091150000020 загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, порубки сироростучих та сухостійних дерев різних порід у кварталі 104 виділ 128 та кварталі 103 виділ 181 захисних лісонасадженнях залізниці восьмої виборчої дільниці, що по напрямку м. Коломия - м. Городенка по прив`язці км 32 пк 6-10 права сторона та км 48 пк 1-4 ліва сторона колії по ходу зростання кілометрів, становить 218 388,57 грн. Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 27.08.2007 за Державним територіально-галузевим об`єднанням «Львівська залізниця» на підставі рішення №14 від 29.05.2007 Острівецької сільської ради зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 19,3850 га на території Острівецької сільської ради Городенківського району (на даний час Острівецького старостинського округу Городенківської територіальної громади Коломийського району)із цільовим призначенням земельної ділянки 1.14.1 землі залізничного транспорту (для забезпечення функціонування залізничного транспорту). Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 14.02.2008 серії ЯЯ № 135018 за Державним територіально-галузевим об`єднанням «Львівська залізниця» на підставі розпорядження №739 від 29.12.07 Івано-Франківської обласної державної адміністрації зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 47,3258 га на території Вікнянської сільської ради Городенківського району (на даний час Острівецького старостинського округу Городенківської територіальної громади Коломийського району) із цільовим призначенням (використання) земельної ділянки 3.2.1 землі залізничного транспорту (для забезпечення функціонування залізничного транспорту). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Острівецькою сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2621683101:01:002:0019 загальною площею 19 3850 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою належить Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції встановив, що територія, на якій виявлено самовільну рубку дерев, є складовою земельних ділянок залізничного транспорту, право постійного користування якими за Актами ЯЯ№126156 від 27.08.2007 та ЯЯ№135018 від 14.02.2018 належить Акціонерному товариству "Українська залізниця". Згідно з ст.ст.16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Окрім того, судом встановлено, що в межах зазначених ділянок знаходяться захисні насадження. Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України. Згідно з Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів. Відповідно до Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою КМУ № 112 від 07.02.2023, постійний лісокористувач - підприємства, установи, організації всіх форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій. Зважаючи на зазначене, територія, на якій проведено незаконну порубку, належить до категорії лісів. У розумінні вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території. Згідно з ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. У пункті 5 ст.64 ЛК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. За положеннями ст.86 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Як встановлено ст. 93 ЛК України завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17). Положенням про Регіональну філію "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" визначено, що предметом діяльності філії є, в тому числі, провадження діяльності у сфері мисливства, лісництва та лісозаготівель і надання послуг, пов`язаних з ними (пп.72 розд.ІІІ); діяльність із виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення (ремонт) захисних лісонасаджень (пп.50 розд.ІІІ). Згідно з пп.10, 11 п.5.9 розд. V Положення виконавчий директор філії відповідає за охорону навколишнього природного середовища та збереження майна, яким наділена філія, від будь-яких дій, наслідок яких є його відчуження, випадкове знищення або пошкодження. п.2.11.3 Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України Державної адміністрації залізничного транспорту України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.03.2012 № 072-Ц, до поточного утримання захисних лісонасаджень, зокрема, відносяться також роботи з охорони від самовільних рубок і пожеж. Охороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць. Матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення своєї діяльності працівниками Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" виявлено та встановлено факт незаконної порубки. Відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів. Як визначено у ст.105 ЛК України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Згідно з ст.107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Статтею 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди. За положеннями ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 зазначено, що виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Так, факт незаконної порубки дерев породи ясен в кількості 26 шт. та породи дуб в кількості 5 шт. на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами справи. Відповідно до ст.3 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження. Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства. У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Отже, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Дії відповідача щодо фіксування рубки невстановленими особами жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу, а кримінальне провадження за цим фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю. Наведеним спростовуються доводи скаржника стосовно відсутності у нього обов`язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу. Щодо тверджень скаржника про відсутність правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою за напрямком Коломия-Городенка км 48 ПК 1-4. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Акт ЯЯ№135018 від 14.02.2018 не має жодного відношення до км 48 пк 1 4, землекористування на км 48 є неоформленим за залізницею, про що відповідач повідомляв прокурору в листі №ПЧЛ-1/86 від 21.02.2025. Так, згідно вищевказаного листа земельна діляка, на частині якої розташовані захисні лісонасадження, знаходиться в межах смуги відведення регіональної філії «Львівська залізниця», при цьому правовстановлюючий документ на право постійного користування земельною ділянкою напрямком Коломия-Городенка км 48 ПК 1-4 не оформлений. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про транспорт» та ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»). Ця норма закону кореспондується із положеннями статті68 ЗК України. Статтями 1, 4 Положення «Про землі, надані транспорту», затвердженого 07 лютого 1933 року Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі і залізничному),визнавалися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури. Вказане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24 «Про затвердження Положення про землі, надані транспорту». Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року було закріплено, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. Разом із тим, вимог щодо виготовлення та отримання державного акта законодавством не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 «Загальних основ землекористування та землеустрою», затверджених Постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року. Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року (у редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року» (далі - Постанова № 562) право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ними права власності або землекористування гарантувалося. Пунктом 6 постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ «Про земельну реформу» (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Вказаний пункт постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), а отже, відсутня вимога закону щодо обов`язкового виготовлення залізницею державного акта на право користування земельною ділянкою. За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його уже визначено законом. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15ц (провадження № 61-23268св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 466/6682/14-ц (провадження № 61-1957св19), від 07 липня 2021 року у справі № 444/2316/18 (провадження № 61-13677св20). Підсумовуючи вищевказане, колегія судів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність всіх елементів цивільного правопорушення. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутність вини відповідачем не доведено. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволенням вимог позивача та стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської 218 388 грн. 57 коп. шкоди до спеціального фонду місцевого бюджету Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Доводи, наведені АТ «Українська залізниця» в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2026 у справі №914/1686/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає. Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 04.03.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/662/26) відмовити.

2. Рішення Господарського Львівської області від 17.02.2026 у справі №914/1686/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Повний текст постанови складено 22.05.2026. Головуючий суддя Галушко Н.А. суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В.