Постанова Дніпровський апеляційний суд № 678/1449/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4429/26 Справа № 678/1449/25 Суддя у 1-й інстанції - Філіппов Є.Є. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Петешенкової М.Ю., Городничої В.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передано на розгляд до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передано на розгляд до Васильківського районного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області 22 січня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передано на розгляд до Деражнянському районному суду Хмельницької області. Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з с. Новозванівка Луганської області і офіційно через відповідний орган реєстрації зареєструвала місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1 з 30.03.2022 року (Відповідь №2254781 від 20.01.2026 року); таким чином, відповідачка має зареєстроване у встановленому порядку місце перебування, тому за правилами підсудності справа підсудна Деражнянському районному суду Хмельницької області, юрисдикція якого поширюється на територію зареєстрованого місця перебування відповідачки. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у вересні 2025 року позивач звернувся до Летичівського районного суду Хмельницької області з позовною заявою про розірання шлюбу між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 . 16 вересня 2025 року Летичівським районним судом Хмельницької області було винесено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 30 жовтня 2025 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу про передачу на розгляд справи про розірвання шлюбу між ними до Васильківського районного суду Дніпропетровської області. В свою чергу Васильківський районний суд Дніпропетровської області виніс свою ухвалу, яка і мною оскаржується, про передачу даної справи на розгляд Деражнянському районному суду Хмельницької області. В даному випадку позивач вбачає грубе порушення права на доступ до правосуддя. Безпідставна передача справи до іншого суду призводить до необгрунтованого затягування розгляду справи, ускладнення доступу до правосуддя, додаткових фінансових та організаційних витрат. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Передаючи справу за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з с. Новозванівка Луганської області і офіційно через відповідний орган реєстрації зареєструвала місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1 з 30.03.2022 року (Відповідь №2254781 від 20.01.2026 року). Та за таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що дана справа не підсудна Васильківському районному суду Дніпропетровської області, тому її необхідно передати для розгляду за підсудністю до іншого суду, а саме: Деражнянському районному суду Хмельницької області. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з`ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд. Територіальна підсудність (юрисдикція) це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Так, частиною 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно частини 2 статті 23 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Так, за положеннями ч.3,4 ст. 19 ЗУ Про судоустрій та статус суддів місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення, реорганізації чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Частиною першою статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (частина друга статті 31 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Згідно частини 2 статті 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Так, матеріалами справи встановлено, що відповідачка зареєстрована в с. Новозванівка Луганської області, що належала до розгляду Попаснянського районного суду Луганської області, Верховний Суд розпорядженням від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Попаснянського районного суду Луганської області на Васильківський районний суд Дніпропетровської області. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про передачу справи за підсудністю, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена помилково, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.Ю. Петешенкова В.С. Городнича