Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/7408/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2273/26 Справа № 199/7408/25 Суддя у 1-й інстанції - КОШЛЯ А. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Дніпро 21 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Пищиди М.М., Городничої В.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 жовтня 2025 року по справі за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2025 року Комунальне підприємство Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 83167,57 грн. Позов мотивовано тим, що між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкритий особовий рахунок. 01.12.2021 року КП «Дніпроводоканал» розмістив повідомлення про публічну пропозицію (оферту) у зв`язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» та керуючись нормами ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 633, 634 ЦК України позивач опублікував публічну пропозицію (оферту) про укладання Публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів. Договір вважається укладеним якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті КП «Дніпроводоканал» співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. На даний час від відповідачів не поступало жодної заяви про вибір моделі договірних відносин або відмови від надання централізованого водопостачання та водовідведення, тому останніх вважають користувачами вказаних послуг. Відповідно до наданого розрахунку сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якому відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 та станом на 28.02.2025 року складає 72 688, 56 грн., заборгованість утворилась за період з 2008 по лютий 2025 року. Відповідно до довідки про склад сім`ї за місцем реєстрації відповідального квартиронаймача зареєстровані інші члени його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому відповідно до вимог ст.. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» просить солідарно стягнути з відповідачів 1, 2 заборгованість в розмірі 83167, 57 грн. (суму основного боргу за період з 2008 по лютий 2025 року 72688,56 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період з 07.2018 по 01.2022 9280,96 грн., розмір 3% річних за період з 07.2018 по 01.2022 1198,05 грн.). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами які утворились за період 2008 року по квітень 2017 року, вказані обставини не було спростовані позивачем та не надано пояснень з цього приводу; щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості за період з квітня 2017 по лютий 2025 року, то в цій частині позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про обґрунтованість здійсненних розрахунків заборгованості з надання послуг водопостачання та водовідведення, з наданням відомостей щодо їх обсягу, вартості, тощо. Тому позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності. В апеляційній скарзі Комунальне підприємство Дніпроводоканал Дніпровської міської ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 жовтня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання. Відповідач не заперечує факт користування послугами водопостачання і водовідведення в квартирі, водночас з ним не укладено договір, визначені обсяги німим не підтверджені, лічильник не встановлено. Як вказує позивач між ним та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу послуг водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 , кількість мешканців

3. Згідно наданих розрахунків вказано про наявність заборгованості починаючи з 2008 року по лютий 2025 року, водночас в розрахунках за період з 2008 по 2018 року не вказано обсяги наданих послуг, зазначена лише сума нарахування. В розрахунках з 2018 по 2025 року вказано послуги ГВВ, ЦВП, ЦВП. Оскільки в добровільному порядку заборгованість не сплачена, вона підлягає стягненню в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами які утворились за період 2008 року по квітень 2017 року, вказані обставини не було спростовані позивачем та не надано пояснень з цього приводу; щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості за період з квітня 2017 по лютий 2025 року, то в цій частині позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про обґрунтованість здійсненних розрахунків заборгованості з надання послуг водопостачання та водовідведення, з наданням відомостей щодо їх обсягу, вартості, тощо. Тому позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Приписами ч. 4 ст. 23 та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з централізованого водопостачання/водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання/водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Разом з цим, Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16. Таким чином, сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачи зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період. Приписами ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Водночас, нормами ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Аргументи апеляційної скарги про те, що на підтвердження заборгованості надано розрахунок заборгованості, що підтверджує наявну заборгованість відповідачів та їх солідарну відповідальність за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції надано на ці доводи вичерпну відповідь, вказані доводи суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а судом першої інстанції в свою чергу було в повному обсязі з`ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін. 0Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.М. Пищида В.С. Городнича