Постанова Волинський апеляційний суд № 162/168/26

Справа № 162/168/26 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д. Провадження № 22-ц/802/674/26 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року В С Т А Н О В И В: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою та у своїх вимогах просив суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю та батьком ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Бірки Любешівського р-ну Волинської обл. Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові. Повернуто заявникові сплачений при поданні заяви судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати як незаконну і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу заінтересовані особи не подали. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, ця справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 20 травня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду належить скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з таких мотивів. Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що до заяви не долучено: довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість внесення виправлень у відповідні актові записи; відмови Державної міграційної служби у видачі документів, що посвідчують особу, з вказівками прізвищ без помилок; відмови Державної податкової служби України про неможливість виправлень у довідці про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 . Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові разом з матеріалами заяви. Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 заяву про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не виконав вимоги ухвали суду від 09 березня 2026 року. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду, враховуючи наступне. Згідно з частинами 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України). Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України. Так, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Заява, яка подається в порядку окремого провадження повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим для тієї чи іншої справи окремого провадження (статті 297, 302, 300-3, 306, 311, 318, 321, 330, 335, 340, 344, 348 ЦПК України). Як вбачається зі змісту заяви, вона складена з урахуванням положень ст. 175 ЦПК України, оскільки містить всі визначені даною нормою права обов`язкові змістовні реквізити. Заявлені вимоги викладені в чіткій і зрозумілій формі. Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. У справі, яка переглядається, зі змісту заяви вбачається, що заявник зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також вказав, що до матеріалів справи він приєднав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються. Зважаючи на зміст статей 175, 177 ЦПК України, залишення заяви без руху з підстав того, що заявником до заяви не долучено: довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість внесення виправлень у відповідні актові записи; відмови Державної міграційної служби у видачі документів, що посвідчують особу, з вказівками прізвищ без помилок; відмови Державної податкової служби України про неможливість виправлень у довідці про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 , є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства. Виходячи з положень ЦПК України, аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні заяви по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі або залишення заяви без руху. Однак, суд передчасно при вирішенні питання про відкриття провадження зобов`язав заявника подати докази, подання яких можливе на наступних стадіях цивільного процесу. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, у цій справі суд проявив надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття заяви до розгляду, що позбавляє заявника права доступу до суду і перешкоджає розгляду його вимог. Суд залишив поза увагою те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а тому дійшов передчасного та помилкового висновку про повернення заяви заявникові через неподання доказів. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді: