Постанова КАС ВС № 640/5585/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Київ справа № 640/5585/20 адміністративне провадження № К/990/40218/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (суддя Білоноженко М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (колегія у складі суддів: Вівдиченко Т.Р., Аліменка В.О., Ключковича В.Ю.) у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеком Трейд» про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування Позивач Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морських портів України») звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі також - Колегія) від 12 лютого 2020 року №2706-р/пк-пз. Доводи позивача зводилися до того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та неправомірним з огляду на неправильне вирішення скарги третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Трейд» (далі - ТОВ «Телеком Трейд») по суті, з недотриманням положень тендерної документації замовника та чинного законодавства України. Стверджував, що замовник залишає за собою право не відхиляти тендерні пропозиції у разі виявлення формальних, несуттєвих помилок. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Київський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2024 року, яке залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2024 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12 лютого 2020 року №2706-р/пк-пз. Суд першої інстанції керувався тим, що виявлені відповідачем порушення, які зводилися до незазначення в листі-гарантії двох нормативно-правових актів, які переможець закупівель зобов`язується додержуватись під час виконання договірних зобов`язань, є несуттєвою помилкою, яка не нівелює технічний потенціал та конкурентоздатність учасника і не впливає на зміст тендерної пропозиції. Суд також указав на порушення відповідачем вимог абзацу 1 статті 16 Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон №922-VIII), оскільки Колегія не надала оцінки поясненням позивача щодо скарги третьої особи - ТОВ «Телеком Трейд» та не обґрунтувала причини залишення їх поза увагою. У підсумку суд констатував, що відповідач ухвалив оспорюване рішення з порушенням вимог пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки врахував лише інтереси скаржника, не дотримався необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, не врахував негативних наслідків для позивача та грубо порушив його права і законні інтереси. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновками суду першої інстанції, додавши, що попри незазначення двох нормативно-правових актів в згаданому листі-гарантії, Мале приватне багатопрофільне підприємство «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» засвідчило, що воно гарантує дотримання в своїй діяльності норм чинного законодавства України, тобто, всіх норм чинного законодавства України, незалежно від того, який перелік нормативно-правових актів наведений в такому листі-гарантії. Підтвердженням цього є використання в листі-гарантії конструкції «в тому числі», що вказує на те, що такий перелік наведених нормативно-правових актів не є виключним. Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування У касаційній скарзі Антимонопольний комітет України просив рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Підставами касаційного оскарження заявник указав пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 у поєднанні з пунктами 1, 2 частини другої, пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України. Свої доводи у межах цих підстав касаційного оскарження скаржник мотивував тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 25 Закону №922-VIII (в редакції, що діяла на час оголошення процедури закупівлі) щодо передбаченого цією нормою обов`язку завантаження документів, що вимагаються замовником саме у тендерній документації у складі тендерної пропозиції, та неможливості ігнорування вимог тендерної документації. За позицією відповідача, відсутність у гарантійному листі переможця підтвердження того, що він дотримується у своїй діяльності норм чинного законодавства України, зокрема, й тих двох актів, які, попри вимогу у тендерній документації він в цьому листі-гарантії не вказав, не може вважатися формальною (несуттєвою) помилкою. Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини справи та наявні докази, залишили поза увагою умови тендерної документації, внаслідок чого неправильно застосували положення статей 25, 28 та 30 Закону №922-VIII. Порушення норм процесуального права скаржник мотивував тим, що суд першої інстанції не дослідив зібраних у справі доказів, не розглянув заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та клопотання про залучення третіх осіб. Скаржник акцентував увагу на тому, що предметом розгляду Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель була тендерна пропозиція Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ». Оскаржуваним у справі рішенням позивача як замовника зобов`язано скасувати рішення про визначення цього учасника переможцем процедури закупівлі. Отже, рішення суду в цій справі безпосередньо впливає на права та інтереси цієї особи, однак суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального Закону, не залучив його до участі в цій справі. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просив відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в цій справі. Позивач вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування частини першої статті 25 Закону №922-VIII, стверджує, що такий висновок суд касаційної інстанції вже неодноразово викладав у своїх судових рішеннях. Як приклад, наводить постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/16027/17, від 27 серпня 2019 року у справі №826/10555/18, від 11 лютого 2020 року в справі №826/13324/17, від 31 березня 2020 року в справі №826/14940/18, від 15 квітня 2020 року у справі №640/18545/18, від 14 квітня 2020 року в справі №826/10073/18. Зауважив також на тому, що в касаційній скарзі не наведено аргументів про те, який саме висновок з питання застосування названої правової норми має бути викладений у цій справі та який одночасно відсутній у рішеннях Верховного Суду. Щодо наведених у касаційній скарзі посилань на незалучення до участі в справі Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ», позивач вважає слушними висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскільки оскаржуваним рішенням Колегії від 12 лютого 2020 року №2706-р/пк-пз покладено обов`язки безпосередньо на позивача, вплив такого рішення відповідача на права, свободи та інтереси Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» є опосередкованим. Отже, немає підстав вважати, що суд у порушення норм КАС України ухвалив рішення про права, свободи та інтереси особи, яку не було залучено до участі в справі. Рух касаційної скарги Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною Антимонопольного комітету України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в цій справі. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу №640/5585/20. З огляду на тривале ненадходження матеріалів справи із суду першої інстанції, ухвалами Верховного Суду від 06 лютого, 13 травня та 05 вересня 2025 року справа №640/5585/20 повторно витребовувалася з Київського окружного адміністративного суду. 15 травня 2026 року справа №640/5585/20 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року справу призначено до розгляду. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи Ізмаїльська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в порядку, передбаченому Законом №922-VIII, оголосила процедуру закупівлі послуг за кодом ДК 021:2015: 72410000-7 - Послуги провайдерів, оголошення UA-2019-12-20-002238-Ь, ідентифікатор закупівлі 3392949df6424c4e93da295525d7al39. Для участі в зазначеній процедурі закупівлі тендерні пропозиції подали 2 учасника: Мале приватне багатопрофільне підприємство «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» та ТОВ «Телеком Трейд». 15 січня 2020 року за результатами проведеного аукціону, позивач (замовник) прийняв рішення про визначення учасника Мале приватне багатопрофільне підприємство «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» переможцем закупівлі та оприлюднив рішення про намір укласти договір. 24 січня 2020 року інший учасник закупівлі - ТОВ «Телеком Трейд» оскаржив це рішення замовника (скарга №UA-2019-12-20-002238-b.al) до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. 12 лютого 2020 року за результатами розгляду цієї скарги Колегія ухвалила рішення №2706-р/пк-пз, відповідно до якого замовника було зобов`язано скасувати рішення про визначення Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» переможцем процедури закупівлі. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Джерела права й акти їх застосування Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.\ Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон №922-VIII. Відповідно до статті 3 Закону №922-VIII (у редакції, чинній на час оголошення закупівлі та визначення переможця) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Частиною третьою статті 8 цього Закону (у редакції, чинній на час оскарження рішення замовника та ухвалення Колегією спірного рішення) Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України. Згідно з частиною першою статті 18 Закону №922-VIII скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу. Відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону №922-VIII за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі. За правилами частини одинадцятої статті 18 Закону №922-VIII орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника. Рішення органу оскарження містить таку інформацію: найменування органу оскарження; короткий зміст скарги; мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення; строк оскарження рішення. Протягом одного робочого дня після прийняття рішення за результатами розгляду скарги орган оскарження в електронній системі закупівель надає інформацію про резолютивну частину рішення та протягом трьох робочих днів з дня його прийняття розміщує рішення в електронній системі закупівель. Рішення за результатами розгляду скарги відразу після розміщення в електронній системі автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу і надсилається суб`єкту оскарження та замовнику. Відповідно до частини дванадцятої статті 18 Закону №922-VIII рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов`язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються. Рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником у судовому порядку протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених: - пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з метою перевірки доводів скаржника про неправильне застосування судами частини першої статті 25 Закону №922-VIII за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування цієї правової норми у подібних правовідносинах; - пунктом 4 частини четвертої у поєднанні з пунктами 1, 2 частини другої, пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України, у межах якої скаржник доводив, що суд першої інстанції допустив, а апеляційний суд не виправив порушення процесуального права, які полягали в не дослідженні зібраних у справі доказів, не вирішенні клопотання відповідача із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та прийнятті рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі. За правилами частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Переглядаючи оспорювані судові рішення, Суд вважає за потрібне спершу перевірити доводи скаржника у межах підстави касаційного оскарження, яка імперативно вимагає скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, у випадку висновку про її обґрунтованість. За обставинами цієї справи позивач оголосив процедуру закупівлі послуг, за результатами якої визначив переможцем Мале приватне багатопрофільне підприємство «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ». Інший учасник закупівлі ТОВ «Телеком Трейд» оскаржив це рішення до Колегії, яка, оцінивши у межах розгляду вказаної скарги тендерну пропозицію переможця, ухвалила спірне рішення від 12 лютого 2020 року №2706-р/пк-пз. Зазначеним рішенням Колегія постановила зобов`язати замовника (позивача) скасувати рішення про визначення Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» переможцем процедури закупівлі. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не залучив до участі в справі Мале приватне багатопрофільне підприємство «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ». Апеляційний суд не вбачав у незалученні судом вказаної особи порушень норм процесуального права, мотивувавши це тим, що спірним рішенням покладено обов`язки лише на позивача у справі, водночас вплив на права та інтереси Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» є опосередкованим. Верховний Суд вважає таке застосування норм процесуального права помилковим. Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Згідно із частиною п`ятою статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. За правилами частини другої статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав. Крім того, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, метою якого згідно з частиною першою статті 2 КАС України є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Верховний Суд зазначає, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення. Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 18 квітня 2022 року у справі №460/8484/20, від 06 жовтня 2022 року у справі №280/8717/20, від 22 грудня 2022 року у справі №640/7733/20, від 18 жовтня 2023 року у справі №640/17066/20, від 13 червня 2024 року у справі №480/8474/22, від 08 травня 2025 року у справі №240/3673/23 та інших. Беручи до уваги, що оскаржуване рішення Колегії, яке є предметом цього спору і правомірність якого є ключовим питанням у справі, ґрунтується саме на оцінці тендерної пропозиції Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ», а юридичним наслідком його прийняття було покладення на замовника обов`язку скасувати рішення про визнання вказаного учасника переможцем процедури закупівлі з огляду на констатовані Колегією недоліки його тендерної пропозиції, Верховний Суд вважає, що зазначена особа повинна була мати можливість висловити перед судом свої міркування з приводу такого рішення Колегії. Питання про те, реалізовувати це право, чи ні, покладається виключно на розсуд такої особи, однак саме суд мав забезпечити можливість реалізації цього права, залучивши вказане підприємство до участі в справі третьою особою. Отже, на думку Верховного Суду, вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ», проте в порушення наведених вище приписів процесуального Закону та принципів адміністративного судочинства, суд першої інстанції не залучив це підприємство до участі у справі в якості третьої особи. Міркування ж апеляційного суду про те, що вплив на права та інтереси Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» є опосередкованим, не мають нормативного підґрунтя та не спростовують того, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі. Процесуальна можливість усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції відсутня. З огляду на викладене, наведені скаржником доводи в частині наявності передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України обов`язкової підстави для скасування судових рішень підтвердилися під час касаційного перегляду справи, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи №640/5585/20 до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судами норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування судових рішень, тому в межах розгляду цієї скарги Верховний Суд не переглядає судове рішення суду на предмет дотримання вимог норм матеріального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За правилами пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України). У цій справі порушення норм процесуального права вперше допущено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду вказані порушення не виправив. Під час нового розгляду справи суду потрібно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, вирішити питання про залучення до участі в справі Малого приватного багатопрофільного підприємства «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ», та вирішити справу по суті позовних вимог, належно з`ясувавши обставини, що входять до предмета доказування, надавши їм юридичну оцінку й ухваливши рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Висновки щодо судових витрат З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасувати, а справу №640/5585/20 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов Судді Верховного Суду