Ухвала КАС ВС № 440/4851/25

УХВАЛА 21 травня 2026 року м. Київ справа № 440/4851/25 адміністративне провадження № К/990/22198/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВИЛЯ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХВИЛЯ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 листопада 2024 року № 00166810705; від 26 листопада 2024 року № 00169610705 та №00169590705; від 2 грудня 2024 року № 00173740705; від 3 грудня 2024 року № 00174170705, №00174180705, № 00174190705 та № 00174200705; від 11 грудня 2024 року № 00178210705 та №00178200705; від 12 грудня 2024 року №00178620705; від 16 грудня 2024 року № 00179650705, № 00179630705, № 00179640705 та № 00179610705; від 23 грудня 2024 року № 00181800705 та №00181810705; від 3 січня 2025 року № 00000680705 та № 00000690705; від 6 січня 2025 року №00000760705. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено частково. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВИЛЯ" залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року залишено без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 10 березня 2026 року та від 16 квітня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах. Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попереднім редакціям касаційної скарги у втретє поданій міститься посилання на пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а в подальшому викладено обставини справи. Обов`язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено, а посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України не містить обґрунтувань, зокрема, скаржник чітко не зазначає, які саме зібрані у справі докази залишилися не дослідженими та яку саме обставину такі докази підтверджують. Крім того, підстави застосування, визначені частиною другою статті 353 КАС України, передбачають направлення справи на новий розгляд, водночас прохальна частина касаційної скарги не містить такої вимоги. Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВИЛЯ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Є. Блажівська