Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/378/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/378/26 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач: Слободонюк М.В. 20 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вороновицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року зазначену позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала на підставі п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з наступних міркувань. Так, з матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що в січні 2026 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради з позовом, за вимогами якого просив зобов`язати відповідача повернути йому кошти у розмірі 900 грн., які надійшли на банківський рахунок відповідача. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 вищевказану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 7-ми денний строк усунути недоліки позовної заяви шляхом надання документа про сплату судового збору або належних доказів звільнення від його сплати; належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог; належним чином засвідчених копій документів; письмового підтвердження щодо належності підпису позивачу. 02.02.2026 до суду надійшла заява позивача про виконання вимог ухвали суду від 16.01.2026 щодо усунення недоліків позовної заяви. В поданій заяві позивач зазначив, що вимога суду про надання доказів на підтвердження особи, якою підписана позовна заяв, є необґрунтованою, оскільки норми Кодексу адміністративного судочинства України не зобов`язують особу, яка звертається до суду, надавати докази автентичності власного підпису. Відносно надання інших доказів на обґрунтування позовних вимог, то позивач зазначив, що такі докази можуть бути витребувані у відповідача, у зв`язку з чим останній просив призначити по справі підготовче засідання з метою уточнення позовних вимог та вирішення питання про витребування додаткових доказів. Також до поданої заяви позивач надав фотокопію власного пенсійного посвідчення в якому містяться відомості, що позивач є отримувачем пенсії по інвалідності як інвалід 2 групи довічно. Втім, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 зазначену позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала на підставі п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що підписантом позовної заяви не надано письмового підтвердження щодо належності підпису на позовній заяві саме позивачу. Також, на думку суду першої інстанції, позивачем не усунуто недоліків щодо підтвердження сплати судового збору чи надання доказів звільнення від його оплати, а також не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, зокрема щодо здійснення платежів від його імені. Як вказав суд першої інстанції, подані матеріали, у тому числі копія пенсійного посвідчення, є неналежної якості та не можуть вважатися належними доказами на підтвердження певних обставин. Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення. Колегія суддів зауважує, що залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення є процесуальними механізмами, спрямованими на усунення саме тих недоліків позовної заяви, які об`єктивно перешкоджають відкриттю провадження у справі та можливості суду встановити зміст позовних вимог, сторін спору і предмет судового розгляду. Як убачається з матеріалів справи та наголошувалось апеляційним судом вище, підставою для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому - її повернення, стали, зокрема, сумніви суду першої інстанції щодо належності підпису позивачу, ненадання доказів того, що саме позивач здійснив сплату коштів, вимогу про повернення яких заявлено у позові, ненадання належних доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору, а також спосіб оформлення процесуальних документів. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права. Так, за змістом статей 160, 161 КАС України позовна заява повинна містити визначені законом реквізити, а також до неї мають бути додані документи, перелік яких прямо передбачений процесуальним законом. Водночас вимоги суду про надання позивачем копій паспорта чи інших документів виключно з метою підтвердження того, що позовна заява підписана саме ним, за відсутності очевидних та належно мотивованих обставин, які б свідчили про фальсифікацію підпису або подання позову сторонньою особою, не передбачені статтями 160, 161 КАС України. Суд за відсутності спеціальних знань (зокрема висновку почеркознавчої експертизи) був позбавлений можливості встановити даний факт саме з позовних матеріалів та провести ідентифікацію підпису заявника лише на підставі власного суб`єктивного переконання. Отже сам по собі суб`єктивний сумнів суду щодо належності підпису не може бути достатньою правовою підставою для повернення позовної заяви. Крім того, питання належності, допустимості та достатності доказів, у тому числі доказів здійснення платежів чи наявності у позивача права вимоги щодо їх повернення, стосуються оцінки обґрунтованості позовних вимог та підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. На стадії відкриття провадження суд не вправі фактично надавати оцінку доказам та встановлювати обставини спірних правовідносин, оскільки така оцінка здійснюється за результатами судового розгляду після з`ясування позицій сторін та дослідження всіх доказів у справі. Варто зауважити, що стаття 180 КАС України передбачає можливість проведення підготовчого судового засідання з метою з`ясування всіх обставин, необхідних для підготовки справи до судового розгляду та вжиття заходів для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення справи. Тим більше про необхідність проведення підготовчого засідання позивач клопотав у своїй заяві поданій на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2026. Також колегія суддів звертає увагу, що спосіб оформлення позовної заяви чи інших процесуальних документів, зокрема використання аркушів, на зворотному боці яких містяться інші записи або друкований текст, за відсутності порушення вимог щодо змісту та читабельності документа, сам по собі не може бути підставою для повернення позовної заяви. Щодо висновків суду першої інстанції про ненадання належних доказів звільнення позивача від сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2026 позивачем подано до суду копію пенсійного посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_1 є отримувачем пенсії по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання), причому термін дії такого посвідчення є безстроковим. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання щодо сплати судового збору, оскільки свідчать про соціальний статус позивача та можуть бути підставою для вирішення питання про звільнення його від сплати судового збору відповідно до вимог процесуального закону. Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши висновку про неусунення недоліків позовної заяви, фактично не надав належної оцінки поданій позивачем копії пенсійного посвідчення та не перевірив належним чином наявності в нього пільг по сплаті судового збору, про що останній зазначав у своїй заяві. Більше того, сам по собі висновок суду про неналежну якість поданих документів не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви без надання позивачу можливості усунути такі недоліки належним чином, зокрема шляхом подання більш якісних копій або додаткових документів. Таким чином, висновок суду першої інстанції про неусунення позивачем недоліків позовної заяви в цій частині є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Колегія суддів також вважає помилковими посилання суду першої інстанції на наявність у провадженні цього ж суду іншої адміністративної справи №120/541/26. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, подання позивачем до цього самого суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, якщо щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Однак оскаржувана ухвала від 09 лютого 2026 року постановлена на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, тоді як наведені судом обставини щодо наявності іншої справи не були покладені в основу резолютивної частини ухвали як самостійна процесуальна підстава для повернення позову. Більше того, сам по собі висновок про тотожність позовів потребує детальної правової оцінки предмета та підстав позову, що не було належним чином здійснено судом першої інстанції. Зазначені судом інші недоліки позовної заяви у своїй більшості або не є такими, що унеможливлюють відкриття провадження у справі, або підлягають усуненню в ході підготовчого провадження чи розгляду справи по суті. Колегія суддів наголошує, що повернення позовної заяви є виключним процесуальним заходом, який застосовується лише за наявності чітко визначених законом підстав та за умови, коли позивачем не вчинено жодних дій щодо усунення недоліків або такі недоліки є істотними та перешкоджають розгляду справи. Натомість, у даному випадку позивач виявив намір реалізувати своє право на звернення до суду та вжив заходів для усунення недоліків позовної заяви. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду від 09 лютого 2026 року про повернення позовної заяви - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - скасувати. Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.