Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17028/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17028/23 Перша інстанція: суддя Дубровна В.А. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Казанчук Г.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026р. по справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути безпідставно набуті кошти в сумі 3 824,14грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії кухара відділення забезпечення НОМЕР_2 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 , наказом по прикордонному загону від « 01» травня 2022р. за №1008 - ОС «Про особовий склад» звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) п.3 ст.26 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу в запас, без права носіння військової форми одягу. При цьому, відповідачці була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі сумі 3 882,38грн., з урахування утриманого військового збору 1,5%, їй було виплачено в розмірі 3 824,14грн., що підтверджується розрахунковим листом. Однак, за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України виявлено безпідставну виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені, оскільки згідно вимог статті 15 Закону № 2011-XII не набула права на її отримання. Позивачем направлено ОСОБА_1 листа про повернення безпідставно набутих коштів №14/2967-23-Вих 25.04.2023р. (додається), станом на дату подання позову відповіді не надійшло, кошти на р/р військової частини НОМЕР_1 не надходили. З огляду на те, що відповідачка безпідставно отримала одноразову грошову допомогу при звільнені та на момент звернення до суду добровільно її не повернула, позивач звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка мала право на отримання такої суми під час звільнення, оскільки в даному випадку виплата грошового забезпечення з врахуванням одноразової грошової допомоги, яка є частиною грошового забезпечення відповідачки, проведена військовою частиною добровільно і відсутні підстави вважати нарахування цих сум внаслідок рахункової помилки позивача з огляду на висновки аудиторської перевірки, а також відсутня недобросовісність відповідача в нарахуванні відповідачці одноразової допомоги при звільненні. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії кухара відділення забезпечення. 1 травня 2022р. наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1008-ОС «Про особовий склад» штаб-сержант ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) п.3 ч.5 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" в запас, без права носіння військової форми одягу. Згідно Розрахункового листа за червень 2022р. ОСОБА_1 , поміж іншого, отримала одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі - 3 882,38грн. Відповідно до п.4 Витягу з Рекомендацій по аудиторському звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 ( дата та номер нечитабельні) проведеним аналізом виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення зі служби на підставах визначених, визначених пп.«г» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» було встановлено фінансове порушення, а саме переплата коштів у тому числі: .. в НОМЕР_2 прикордонному загоні безпідставно виплачено одноразову грошову допомогу у 16 випадках на загальну суму 988 403,86грн. Аудиторська рекомендація: начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону за фактом виявлених безпідставних виплат одноразової грошової допомоги при звільненні у 16 випадках, у т.ч. штаб-сержанту ОСОБА_1 ….. призначити службове розслідування, за результатами службового розслідування прийняти рішення щодо відшкодування матеріальної и і коди (збитків) заподіяних державі. 6.04.2023р. наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 Про результати службового розслідування зобов`язано Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою повернення коштів до 30.04.2023р. організувати проведення позовної роботи з вимогами про повернення безпідставно набутих коштів, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні за сімейними обставинами штаб-сержанту ОСОБА_1 ( пункт 1 цього наказу). 25.04.2023р. за вих.№14/2967-23/Вих. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-пропозицію щодо повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 3 824,14грн., що підтверджується фіскальним чеком про направлення рекомендованого листа з повідомленням. Оскільки станом на дату подання позову відповідачем не повернуто безпідставно набуті кошти, позивач звернувся з цим позовом до суду. Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), яким передбачено, зокрема, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. ( стаття 1 Закону № 2011-XII) Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Приписами ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Положеннями ст.15 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі Закон №2232-ХІІ). За правилами ч.1 ст.4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом, а звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку (ч.1 ст.26 Закону №2232-ХІІ). У відповідності до п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), якщо один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25.06.2018р. за №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі - Інструкція №558). Приписи п.1 розділу І Інструкції №558 вказаної Інструкції визначають порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (надалі - органи Держприкордонслужби).) Приписами п.2 глави 9 розділу V Інструкції №558 визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою КМУ від 12 червня 2013р. за №413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Апеляційний суд зазначає, що спірність питання у даній справі полягає у наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих ним за фактом їх отримання у зв`язку зі звільненням з військової служби. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в даному позивачка звільнена з військової служби за пп.«г» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військове службу), в даному випадку один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років). Станом на дату закінчення військової служби 1.06.2022р. вислуга років ОСОБА_1 становила: календарна 05 р. 06міс. 11 дн., пільгова 04 роки 06 міс. 13 днів, всього 10 років 00 міс. 24 дні., що підтверджується Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 1.05.2022р. за №1008-ОС (а.с.17). Отже, відповідачка, як військовослужбовець, яка звільнена з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років - 10 років 00 міс. 24 дні. (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), мала право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п.2 ст.15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Отже, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. При цьому, ст.1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким. За вказаною нормою не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019р. у справі за №753/15556/15-ц зазначила, що у ст.1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1.03.2021р. у справі за №180/1735/16-ц дійшов висновку, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику. Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що в даному випадку не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко Г.П. Казанчук