Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1769/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 р. Справа № 520/1769/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 23.03.26 по справі № 520/1769/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 66 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 18.12.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо призначення довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи є протиправними. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 66 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 18.12.2025, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, представник відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на його думку, довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинно обчислюватися лише зі стажу на посаді судді 28 років 8 місяців 1 день та без врахування: періоду проходження військової служби; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді; стажу роботи на посаді слідчого. Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що на його думку, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно здійснено призначення йому довічного грошового утримання із розрахунку стажу на посаді судді 28 років 8 місяців 1 день, у розмірі 66 % від заробітної плати, що становить 177750,38 грн. Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинно врахувати: період проходження військової служби 2 роки 3 дні; половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 10 місяці 29 днів; стаж (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого 5 років 1 місяць 15 днів. На переконання позивача, загальний стаж роботи судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення, становить 40 років 8 місяців 15 днів. Отже, враховуючи наявний трудовий стаж розмір довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити ( 20 років - 50 % + 20 років 8 місяців 15 днів (* 2 % за кожний рік) 90 % грошового утримання працюючого судді. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Указом Президента України від 18 квітня 1997 року № 342/97 призначений на посаду судді Валківського районного суду Харківської області. Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 призначений у межах п`ятирічного строку на посаду судді апеляційного суду Харківської області, Постановою Верховної Ради України від 4 липня 2002 року № 57-IV обраний на посаду судді Апеляційного суду Харківської області безстроково, рішенням Вищої ради правосуддя від 11 червня 2019 року № 1591/0/15-19 переведений на посаду судді Харківського апеляційного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 грудня 2025 року № 2673/0/15- 25 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці. 18.12.2025 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди згідно із довідкою Харківського апеляційного суду від 17.12.2025 за №04-32/59 при стажі роботи на посаді судді 28 років 8 місяці 1 день. Не погодившись із діями відповідача щодо призначення довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності призначення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області довічного грошового утримання ОСОБА_1 із розрахунку стажу на посаді судді 28 років 8 місяців 1 день, у розмірі 66 % від заробітної плати. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. У силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Так, на момент звернення позивача до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення з посади судді у відставку спірні правовідносини були врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII). Згідно ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Таким чином, наявне правове регулювання та правові висновки Конституційного Суду України доводять, що держава гарантує кожному судді, який йде у відставку належне щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого у свою чергу залежить зокрема від стажу судді. Згідно з ч. 1ст. 116 зазначеного Закону № 1402-VIІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Системний аналіз ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» від 24.02.1994 №4015-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно з абз. 2 статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності статті 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №

545. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865(865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби». Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012. На час призначення позивача суддею вперше діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки. Відтак, законодавством, що діяло на момент призначення позивача суддею було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді тривалістю у 3 роки. З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» на день їх обрання. Вказана правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону N1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. З урахуванням зазначеного, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 року у справі № 592/3694/17. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), яка була чинною на день призначення позивача на посаду судді, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. В той же час, частиною третьою статті 127 Конституції України (в редакції, чинній на дату призначення позивача суддею) визначалося, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем не враховані до стажу роботи позивача половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів. Так, Указом Президента України від 18 квітня 1997 року № 342/97 призначений на посаду судді Валківського районного суду Харківської області. Згідно з відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 : - запис №9 від 01.08.1987: прийнятий на службу в органах внутрішніх справ на підставі наказу УВС Х/о №101 о/с від 20.08.1987; - запис №10 від 12.05.1997: звільнений із органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом на роботу у районний суд на підставі наказу УМВС у Х/о №59 від 12.05.1997. Крім того, при визначенні стажу роботи на посаді слідчого застосовується перелік, передбачений статтею 102 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, згідно з якою органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки. Начальник слідчого відділу має право, зокрема, брати участь у провадженні попереднього слідства та особисто провадити попереднє слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (частина друга статті 114-1 КПК України 1960 року). З матеріалів справи вбачається, що позивач обіймав посади слідчого, виконувача обов`язків заступника начальника - начальника слідчого відділення, заступника начальника - начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Валківського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. Вказане підтверджується послужним списком ОСОБА_1 № С-404742, копія якого наявна в матеріалах справи. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів. Щодо половини неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів та військової служби у Збройних Силах СРСР - 2 роки 3 дні, колегія суддів зазначає наступне. З метою залучення на посади суддів висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту президентом України було затверджено Указ «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95. Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 (чинного на час набуття позивачкою стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до стр. 2-3 військового квитка позивача НОМЕР_3 , 11.04.1981 ОСОБА_1 призваний на дійсну військову службу та направлений у частину. На підставі наказу "МО СССР" №77 від 29.03.1983 звільнений (демобілізований) у запас та направлений у Валківський "РВК" Харківської області 14.04.1983. У дипломі позивача серії НОМЕР_4 вказано наступне: "Цей диплом видано ОСОБА_1 в тому, що він у 1983 році вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського і в 1987 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю правознавство". Вказані обставини додатково підтверджуються записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 : - запис № 4 від 06.04.1981: звільнений у зв`язку з призовом в Армію на підставі наказу №40 від 06.04.1981; - запис №7 від 01.09.1983: зарахований студентом 1 курсу денного факультету на підставі наказу №155-с від 24.08.1983; - запис №8 від 01.07.1987: відрахований у зв`язку із закінченням навчання на підставі наказу №99-с від 29.06.1987. Отже, невключення відповідачем до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду проходження ним строкової військової служби та половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 18.12.2025, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142). Вищевказана норма неконституційною не визнавалась. Тобто, відносини з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Відповідно до висновків Вищої ради правосуддя викладених в рішенні від 16.12.2025 № 2673/0/15-25 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку зазначено, що за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності в судді ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій військового квитка, трудової книжки, диплома та додатка до нього, послужного списка, а також архівної довідки, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді 28 років 7 місяців 28 днів; період проходження військової служби 2 роки 3 дні; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяці 29 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на звільнення у відставку, становить 40 років 8 місяців 15 днів» Отже, загальний стаж роботи судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 становить 40 років 8 місяців 15 днів. Враховуючи вказане, розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді повинен був складати 90% (20 років - 50% + 20 років 8 місяців 15 днів - (х 2% за кожний рік) Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом при призначенні позивачу довічного грошового утримання без урахування зазначених спірних періодів, у розмірі 66%, є протиправним з огляду на вищевказане. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 66 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 29 днів; військова служба у Збройних Силах СРСР 2 роки 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого - 5 років 1 місяць 15 днів та перерахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 18.12.2025, з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/1769/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/1769/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій