Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9353/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року справа №200/9353/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року) у справі № 200/9353/25 (суддя в І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Управління), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.09.2025 № 032450010021 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 2) зобов`язати Управління повторно розглянути мою заяву від 18.09.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 29.12.1995 по 01.03.1996 на посаді учня гірника підземного; з 02.03.1996 по 04.05.1996 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 01.01.1999 по 10.01.1999 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 11.01.1999 по 28.02.1999 на посаді учень гірника очисного забою підземний з повним робочим днем у шахті на період практики; з 01.03.1999 по 13.04.1999 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 14.04.1999 по 31.12.1999 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 01.01.2007 по 21.01.2007 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 02.04.2007 по 10.07.2007 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 12.06.2012 по 31.08.2012 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 01.03.2019 по 09.10.2019 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 01.02.2020 по 31.01.2021 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 01.07.2024 по 31.07.2024 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 01.10.2024 по 13.01.2025 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 28.08.2025 по 18.09.2025 (день звернення з заявою про призначення пенсії) на посаді гірника очисного забою 5 розряду; 3) розрахувати весь пільговий стаж враховуючи роботи за Списком № 1 провідні професії, згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду по цій справі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 вересня 2025 року він звернувся із заявою про призначення пенсії. Проте, рішенням від 26 вересня 2025 року відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи. Позивач вважає рішення УПФ протиправним, оскільки спірні періоди його роботи підтверджено записами трудової книжки. Окрім того, на думку позивача періоди роботи за провідною професією як гірник очисного забою підпадають під роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 та підлягають зарахуванню 1 повий рік на провідних професіях за 1 рік робіт 3 місяці. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 032450010021 від 26 вересня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2025 року згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від року працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні, із зарахуванням періодів роботи з 29.12.1995 до 04.05.1996, з 01.01.1999 до 31.12.1999, з 01.01.2007 до 21.01.2007, з 02.04.2007 до 10.07.2007, з 12.06.2012 до 31.08.2012, з 01.03.2019 по 09.10.2019, з 01.02.2020 до 31.01.2021, з 01.07.2024 до 31.07.2024, з 01.10.2024 до 13.01.2025, з 28.08.2025 до 18.09.2025 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону № 1058. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.09.2025 №032450010021 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи не менше 25 років, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV. Висновок суду І інстанції щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.02.2020 по 31.01.2021 є протиправним, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні суми нарахованої заробітної плати. Підпунктом а, пункту 2, розділу І «Гірничі роботи» передбачена посада гірника підземного. При цьому, жодним із списків посада «учень гірника підземного» та «учень гірника очисного забою підземний» не передбачена. Також безпідставним є висновок суду І інстанції щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.03.1996 по 04.05.1996 на посаді гірника підземного, оскільки відсутня уточнююча довідка про пільговий характер роботи за вказаний період. Крім того, протиправним є висновок суду І інстанції щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.01.1999 по 10.01.1999, з 01.03.1999 по 13.04.1999, з 14.04.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2007 по 21.01.2007, з 02.04.2007 по 10.07.2007, з 12.06.2012 по 31.08.2012, з 01.03.2019 по 09.10.2019, з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.10.2024 по 13.01.2025, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про пільговий характер роботи за вказані періоди. Щодо зобов`язання суду І інстанції зарахувати до пільгового стажу період роботи з 28.08.2025 по 18.09.2025, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії були відсутні дані про сплату внесків за вказаний період. Відтак, оскільки зазначений період не враховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 , висновок суду І інстанції щодо наявності підстав для його врахування і до пільгового стажу позивача є протиправним. Вік ОСОБА_1 станом на дату звернення становить 48 років 1 місяць 26 днів, страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 22 дні, пільговий стаж 16 років 5 місяців 2 дні, в т.ч. за провідними професіями 12 років 1 місяць 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV. Імперативною нормою ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах чоловікам за умови досягнення 50 років при пільговому стажі 10 років (ч.2 ст.114) або ж за наявності пільгового стажу 25 років незалежно від віку (ч.3 ст.114). Зазначені норми кореспондуються з нормами Закону № 1788-XII (ч.1 ст.14 щодо визначення стажу та п. «а» ст. 13 щодо віку). Крім того, звертає увагу, що в наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках, відомості про атестацію робочого місця тощо у зв`язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає. Зобов`язання суду І інстанції застосувати роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від року працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є безпідставним, оскільки дане роз`яснення за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні були довільно і помилково розтлумачені норми всупереч правового регулювання, запровадженого статтями 14 та частиною шостою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України. 18 вересня 2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26 вересня 2025 року №032450010021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в підземних умовах. Вказаним рішенням до пільгового та страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.02.2020 по 31.01.2021, оскільки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні суми нарахованої заробітної плати. Згідно вказаного рішення пільговий стаж роботи позивача за провідними професіями складає 12 років 1 місяць 19 днів. Згідно розрахунку стажу від 26.09.2025 до пільгового стажу позивача зараховано наступні періоди роботи: - з 16.02.1998 до 31.12.1998 (ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в); - з 01.01.2000 до 22.07.2006 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 01.08.2006 до 31.08.2006 (ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в); - з 01.09.2006 до 19.09.2006 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 20.09.2006 до 31.12.2006 (ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в); - з 10.01.2011 до 09.02.2012 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 20.02.2012 до 11.06.2012 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 01.09.2012 до 31.03.2013 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 01.02.2019 до 19.02.2021 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 17.11.2021 до 30.06.2024 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в); - з 01.08.2024 до 30.09.2024 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в) - з 14.01.2025 до 26.08.2025 (ст.14, провідні професії підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в). При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV). Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком. У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент прийняття) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Також Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. У відповідності до статті 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058-IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №

162. З трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 працював в періоди: з 29.12.1995 по 01.03.1996 на посаді учня гірника підземного; з 02.03.1996 по 04.05.1996 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 01.01.1999 по 10.01.1999 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 11.01.1999 по 28.02.1999 на посаді учень гірника очисного забою підземний з повним робочим днем у шахті на період практики; з 01.03.1999 по 13.04.1999 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 14.04.1999 по 31.12.1999 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 01.01.2007 по 21.01.2007 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 02.04.2007 по 10.07.2007 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 12.06.2012 по 31.08.2012 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 01.03.2019 по 09.10.2019 на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті; з 01.02.2020 по 31.01.2021 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 01.07.2024 по 31.07.2024 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 01.10.2024 по 13.01.2025 на посаді гірника очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті; з 28.08.2025 по 18.09.2025. Суд першої інстанції звернув увагу, що в трудовій книжці позивача наявні відомості про підземну роботу повний робочий день під землею в шахті. Отже, наявними у трудовій книжці записами підтверджено період зайнятості позивача, його професію та виконувану ним роботу, а також зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах в шахті. Сторонами суду не наведено будь-яких підстав для сумніву у достовірності внесених до трудової книжки даних. За таких обставин, окружний суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Хмельницькій області безпідставно вимагає від позивача підтвердження цього періоду роботи уточнюючими довідками, виданими підприємством - роботодавцем відповідно до пункту 20 Порядку №

637. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17. З огляду на наведене, місцевий суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують право на зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 29.12.1995 до 04.05.1996, з 01.01.1999 до 31.12.1999, з 01.01.2007 до 21.01.2007, з 02.04.2007 до 10.07.2007, з 12.06.2012 до 31.08.2012, з 01.03.2019 по 09.10.2019, з 01.02.2020 до 31.01.2021, з 01.07.2024 до 31.07.2024, з 01.10.2024 до 13.01.2025, з 28.08.2025 до 18.09.2025. Судом враховано, що відсутність суми заробітку чи не сплата страхових внесків не може бути підставою для не включення до Реєстру застрахованих осіб відомостей стосовно позивача періодів трудової діяльності. Окремо суд зазначає, що частинами четвертою-шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що плата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам. У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСП Л також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Разом із цим, суд зауважує, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а. Проте, з такими висновками місцевого суду не в повній мірі може погодитись судова колегія апеляційного суду. Так, місцевим судом наведені приписи Порядку № 637 в застарілій редакції. Згідно п. 1 основним документом, що підтверджує стаж роботи за п е р і о д до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка пункт 1 в редакції Постанови КМ № 1058 від 27.09.2022. Вимоги позивача стосуються стажу роботи як до, так і п і с л я впровадження персоніфікованого обліку. Колегія суддів звертає увагу, що саме спеціальне пенсійне законодавство, - в даному випадку Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підлягає пріоритетному застосуванню у спірних правовідносинах, починаючи з дати набрання ним чинності з 01.01.2004. За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058: застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік) організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку; страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, […], які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […]. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […], для осіб, зазначених у п. 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 ст. 11 цього Закону; […]. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені у ст. 14 цього Закону, […]. Аналіз наведених вище норм Закону № 1058 зумовлює такі висновки: - громадяни України, які працюють на підприємствах, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами; - для цієї категорії застрахованих осіб страхувальником є роботодавці; - платниками страхових внесків до солідарної системи за цю категорію застрахованих осіб є страхувальники. Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає ст. 24 Закону № 1058. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. Аналіз наведених вище норм Закону № 1788, Порядку № 637 зумовлює такі висновки: - основним документом, що підтверджує трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, є трудова книжка; - у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж за період до 01 січня 2004 року встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами тощо; - з 01 січня 2004 року страховий стаж як період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески, обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Також необхідно зазначити, що системний аналіз норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески. Періоди роботи, за які підприємство страхувальник нарахувало застрахованій особі працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію. Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших. Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний з нарахуванням та сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року, запису в трудовій книжці для цього не достатньо. Отже, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо періодів стажу позивача до 01.01.2004. Щодо періоду з 01.01.2004. Так, ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою статті 24 цього ж закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за д а н и м и, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно ч.3 цієї ж статті, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем обчислено страховий стаж, в тому числі пільговий, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, що відповідає приписам наведеного вище спеціального пенсійного законодавства. Так, в період з 01.02.2020 по 31.01.2001, з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.10.2024 по 13.01.2025 та з 28.08.2025 по 18.09.2025 не підлягають включенню до стажу, оскільки за цей період позивачу не нараховувалась заробітна плата, що випливає з даних персоніфікованого обліку. Стосовно періодів з 01.01.2007 по 21.01.2007 та з 02.04.2007 по 10.07.2007, за даними персоніфікованого обліку відсутній пільговий характер праці, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. В той же час, за даними персоніфікованого обліку періоди з 12.06.2012 по 31.08.2012 та з 01.03.2019 по 09.10.2019 обліковується у Відомостях по спеціальному стажу Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми №ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Пенсійного фонду України). При цьому, хоча в період з 01.03.2019 по 09.10.2019 роботодавцем не було сплачено страхові внески, він підлягає включенню як до страхового, так і до пільгового стажу, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків. Отже, зазначені періоди підлягають врахуванню як пільговий підземний стаж. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача розрахувати весь пільговий стаж враховуючи роботи за Списком № 1 провідні професії, згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне. На підставі частини п`ятої статті 114 Закону № 1058 у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею 14, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: - кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік 3 місяці; - кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. Суд зазначає, що фактично ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дублює положення ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, провідними є професії на наступних роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень). Таким чином, ОСОБА_1 має право на зарахування періодів роботи за провідною професією на посаді гірника очисного забою з урахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 із застосуванням кратності за 1 рік - 3 місяці. Отже, доводи апеляційної скарги з цього приводу відхиляються. Слід зауважити, що відповідачем було застосовано роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 із застосуванням кратності за 1 рік - 3 місяці. Так, в оскаржуваному позивачем рішенні (з урахуванням розрахунку стажу) зазначено про наявність у позивача пільгового стажу роботи за Списком №1 - 13/4/17, з них на провідних професіях (20) - 12/1/19, а загалом на підземних гірничих роботах за постановою № 202(25) 16/5/2, що свідчить про те, що відповідачем застосовано правила розрахунку стажу, що встановлені Роз`ясненням № 8 від 20.01.1992. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/9353/25 змінити, внаслідок чого в абзаці третьому резолютивної частини виключити періоди з 01.01.2007 до 21.01.2007, з 02.04.2007 до 10.07.2007, з 01.02.2020 до 31.01.2021, з 01.07.2024 до 31.07.2024, з 01.10.2024 до 13.01.2025, з 28.08.2025 до 18.09.2025. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/9353/25 залишити без змін. Повне судове рішення 21 травня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук