Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4043/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року справа №200/4043/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року) у справі № 200/4043/25 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в обґрунтування якого зазначено, що позивач перебуває на посаді начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування у військовому званні "капітан". Наказом від 09.05.2025 № 531-ОС, яким у п.п. 14, 15 за неналежне виконання вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, бойового розпорядження коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування від 01.03.2025 №26/240 гриф-25-вн та пункту 2 посадової інструкції начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування, затвердженої наказом НОМЕР_2 прикордонного загону №15-ОД від 03.06.2024, начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення «Догана» (П-012061), відповідно до пункту 14 даного наказу, зменшено преміювання на 20% у травні 2025 року начальнику прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону капітану ОСОБА_2 (П-012061). Суть виявленого порушення полягає у неналежному виконанні службових обов`язків, а саме не якісному забезпеченні та доставки боєкомплекту НОМЕР_3 мм мін в район батальйонного району оборони. Позивач наголошує, що при проведенні службового розслідування допущено порушення порядку проведення службового розслідування у ЗСУ щодо всебічності, повноти та об`єктивності проведення розслідування, а в його діях відсутня неправомірна поведінка, яка ставиться йому в вину. У тому числі, ОСОБА_1 наголошує, що оскаржуваний наказ не містить даних щодо врахування/неврахування під час накладення спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки капітана ОСОБА_1 , а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби. На підставі викладеного, вважаючи свої права порушеними, позивач просив скасувати п. 14 та п. 15 наказу виконуючого обов`язків начальника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 № 531-ОС від 09.05.2025, якими накладено на начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування капітана ОСОБА_1 (П-012061) дисциплінарне стягнення «Догана» та зменшено преміювання на 20% у травні 2025 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 14 та п. 15 наказу виконуючого обов`язків начальника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 № 531-ОС від 09.05.2025, якими накладено на начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування капітана ОСОБА_1 (П-012061) дисциплінарне стягнення «Догана» та зменшено преміювання на 20% у травні 2025 року. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до статті 84 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» проведення службового розслідування є правом відповідача. В межах даного спору службове розслідування проведено не було. При цьому представник акцентує, що прикордонний загін діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. ОСОБА_1 з листопада 2023 року перебуває на посаді начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону у військовому званні капітан. На ім`я в.о. начальника прикордонного загону від коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_4 по команді (тобто в порядку підпорядкованості по службі) надійшов рапорт, з якого стало відомо про неналежне виконання капітаном ОСОБА_5 обов`язків військової служби, що полягало в порушенні ст. ст. 4, 5, 6, 11 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. ст. 11, 16 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, підпункт 89 пункту 10.3 розділу 10 частини II Бойового Статуту механізованих і танкових військ сухопутних військ ЗСУ, бойового розпорядження коменданта другої приккшр від 01.03.2025 №26/240 гриф - 25 - вн та пункт 2 посадової інструкції начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування, затвердженої наказом НОМЕР_2 прикордонного загону №15-ОД від 03.06.2024 із клопотанням щодо притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності правами начальника прикордонного загону. За результатами розгляду рапорту, а саме за неналежне виконання порушенні ст. ст. 4, 5, 6, 11 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. ст. 11, 16 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, підпункт 89 пункту 10.3 розділу 10 частини II Бойового Статуту механізованих і танкових військ сухопутних військ ЗСУ, бойового розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2025 №26/240 гриф-25-вн та пункт 2 посадової інструкції начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування затвердженої наказом НОМЕР_2 прикордонного загону №15-ОД від 03.06.2024, що полягало у не якісному забезпеченні та доставки боєкомплекту 120 мм мін в район батальйонного району оборони другої прикордонної комендатури швидкого реагування наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 09.05.2025 №531-ОС було притягнуто начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування капітана ОСОБА_1 (П-012061) до дисциплінарної відповідальності правами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону та накладено дисциплінарне стягнення «Догана». Крім цього, зазначеним наказом позивача було позбавлено преміювання на 20 відсотків (тобто частково) у травні, тобто за місяць, в якому було накладено дисциплінарне стягнення «Догана». Як не заперечується сторонами, дисциплінарне розслідування за фактом вчинення позивачем дисциплінарного проступку не проводилось. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Порядок проходження військової служби в Державній прикордонній службі України визначений положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009. Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України» від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ) визначено, що цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ «необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України». Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Як визначено п.п. 5, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Згідно п. 11 Дисциплінарного статуту ЗСУ, особи офіцерського складу, призначені командирами підрозділів слухачів, курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих на один ступінь вищою за владу, передбачену посадою, яку вони обіймають. Статтею 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ «Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.» Статтею 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що Командир (начальник) зобов`язаний (зокрема): знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;» Враховуючи специфіку проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, на її військовослужбовців покладаються як і загальні обов`язки, визначені Статутом внутрішньої служби ЗСУ, так і спеціальні, визначені внутрішніми розпорядчими документами. Так, наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.06.2024 №15-ОД затверджено посадову інструкцію начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування (далі Начальник ПМЗ), відповідно до пункту 2 якої визначено завдання та обов`язки Начальник ПМЗ повинен: підтримувати особовий склад, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; проводити з особовим складом заняття з бойової підготовки і керувати навчанням молодшого персоналу, що проводять командири секцій, груп, вести облік бойової підготовки застави; знати тактику дій в різних видах бою, управляти заставою під час виконання бойових завдань; досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки мінометної застави, правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодшого персоналу і згуртування військового колективу; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу; виконувати бойові завдання на визначених ділянках та напрямках Державної прикордонної служби України, стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна на заставі і не менше ніж раз на місяць особисто проводити їх огляд і перевірку наявності; готувати особовий склад, озброєння й техніку до виходу на кожний бойовий вихід, навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після закінчення бою, повернення із занять і навчань.». Отже посадова інструкція начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування, затверджена наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.06.2024 року №15-ОД, детально конкретизує і окреслює посадові обов`язки ОСОБА_6 . За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку. Як вже було зазначено вище, спірним наказом від 09.05.2025 №531-ОС начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування капітана ОСОБА_1 (П-012061) притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення «Догана». Сутність порушення полягає в "не якісному забезпеченні та доставки боєкомплекту 120 мм мін в район батальйонного району оборони другої прикордонної комендатури швидкого реагування" позивачем. Суд наголошує, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. У вимірі спірних правовідносин вирішення питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності насамперед передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях. Такий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 06.06.2024 у справі № 440/512/23. Надаючи оцінку наявності дисциплінарного проступку в діях позивача, суд звертає увагу на те, що до посадових обов`язків начальника прикордонної мінометної застави, які визначені у вказаній вище Посадовій інструкцій та на які власне і посилається відповідач, не входить доставка боєкомплекту в район оборони. Обов`язки начальника "підтримувати особовий склад, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності", "правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти ... озброєння і техніку..., їх бойову готовність, "стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки ... і не менше ніж раз на місяць особисто проводити їх огляд і перевірку наявності" тощо, на думку суду, повинні бути виконаними безпосередньо за місцем дислокації, та не охоплюють доставку БК в район оборони. До того ж формулювання "не якісне забезпечення" за своїм змістовним навантаженням не вказує конкретно та чітко на ті обов`язки позивача, які виконані не були, що не дозволяє суду визначити наявність дисциплінарного проступку в повному складі. На підставі викладеного, суд першої інстанції, керуючись у тому числі ч. 2 ст. 9 КАС України, обґрунтовано вважав за належне визнати протиправним та скасувати п. 14 та п. 15 наказу виконуючого обов`язків начальника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 № 531-ОС від 09.05.2025, якими накладено на начальника прикордонної мінометної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування капітана ОСОБА_1 (П-012061) дисциплінарне стягнення «Догана» та зменшено преміювання на 20% у травні 2025 року. Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 200/4043/25 залишити без змін. Повне судове рішення 21 травня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук