Постанова Київський апеляційний суд № 754/14588/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 754/14588/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7817/2026Головуючий у суді першої інстанції - Коваленко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд в складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторіус Україна" про усунення перешкод у безпечному використанні житла шляхом заборони використання генератора, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи заяву про заміну відповідача у справі, а також нову редакцію позовної заяви, просив: зобов`язати ТОВ "Санторіус Україна" припинити використання генератора при здійсненні господарської діяльності в Аптеці № 29 "Бажаємо здоров`я", що розташована на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.1999 позивачу на праві власності належить однокімнатна квартира площею 29,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира знаходиться на другому поверсі будинку № 22 за вищевказаною адресою. При цьому, на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , під його квартирою, знаходиться Аптека № 29 під торговою назвою "Бажаємо здоров`я", в якій діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами здійснює ТОВ "Санторіус Україна". Разом з тим, позивач вказував, що дії Аптеки № 29 "Бажаємо здоров`я" порушують його право на безпечні для його життя і здоров`я умови побуту та відпочинку, а також завдають шкоди його здоров`ю внаслідок значного шумового навантаження через роботу генератора в аптеці. Так, починаючи з жовтня 2023 року в Аптеці № 29 "Бажаємо здоров'я" працює дуже гучний генератор, внаслідок чого перевищується допустимий рівень шуму на прилеглій території житлового будинку і в квартирах. Водночас, оскільки квартира позивача знаходиться прямо над аптекою, від шуму працюючого генератора в квартирі неможливо знаходитися. Позивач є людиною похилого віку і страждає на різні хронічні захворювання. Постійний шум від роботи генератора негативно впливає на стан його здоров`я. 18.06.2024 Деснянським міжрайонним відділом ДУ "Київський міський ЦКПХ МОЗ" на замовлення позивача було проведено дослідження шумового навантаження в його квартирі, за результатами якого складено протокол № 34б. За результатами дослідження встановлено наступні висновки: проведені інструментальні дослідження шумового навантаження від технологічного обладнання (генератор аптеки "Бажаємо здоров'я" на 1-му поверсі) жилбудинку АДРЕСА_1 показали: - в житловій кімнаті квартири № 35 - 2й поверх (власник - гр. ОСОБА_1 ) при фоні (генератор вимкнено) фактичний еквівалентний рівень звуку - 32 дБА; - при роботі генератору еквівалентний рівень непостійного звуку/3-6 годин/день/ становили: 52-50-49 дБА, що перевищує ГДР (40 дбА для денного періоду доби) на 9-10-12 дБА, згідно вимог ДСН 463-2019 "Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови", затверджених наказом МОЗ України від 22.09.2019 № 463, п. 3, додаток 1, п.п.

9. За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що на його прохання припинити порушення шумового режиму представник відповідача, не реагують, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.12.2025 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 112-119). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що на те, що він, як власник майна, згідно із ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що результатами проведеного дослідження шумового навантаження від 18.06.2024 Деснянського міжрайонного відділу ДУ "Київський міський ЦКПХ МОЗ", які оформлені протоколом № 34б, підтверджуються перевищення в його квартирі допустимого рівня звуку від роботи генератора в аптеці відповідача на 9-10-12 дБА. Також, зазначає, що судом першої інстанції порушено строки розгляду його справи (а.с. 131-136). 16.04.2026 до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві відповідач вказує, що позивач жодним чином не обгрунтовує впливу недотримання судом першої інстанції строку розгляду справи на правильність вирішення спору по суті. Зазначає, що згідно з п. 1 Приміток до Допустимих рівнів звуку в приміщеннях житлових і громадських будинків та на території жилої забудови перевищення допустимого рівня шуму на 12 дБА у денний період часу є допустимим та не може вважатися порушенням ДСН 463-2019. При цьому, звертає увагу, що здійснення господарської діяльності з реалізації кінцевому споживачу, зокрема лікарських засобів в умовах значного дефіциту електроенергії, беззаперечно вимагає використання альтернативних джерел електроенергії, оскільки зберігання лікарських засобів передбачає необхідність існування особливих умов такого зберігання, а саме особливого температурного режиму, рівня вологи тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менш тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права власності на квартиру АДРЕСА_4 позивач надає договір купівлі-продажу нерухомості від 26.09.1999, зареєстрований на Київській універсальній біржі, реєстраційний номер № Н-3021/99, з якого вбачається, що позивач набув право власності на вказане майно та в подальшому на підставі вказаного договору позивач зареєстрував своє право власності в Київському міському бюро технічної інвентаризації - запис в реєстровій книзі за реєстром № 1586. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з вказаним позовом, позивач на момент звернення до суду не надав належного та допустимого доказу на підтвердження свого права власності чи права користування на квартиру АДРЕСА_4 . Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Разом з тим, до 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інші приміщення, будівлі та споруди проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ) за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна. Державна реєстрація здійснювалась на підставі правовстановлювальних документів, зокрема: - договорів, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; виданих нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтва про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна тощо. Одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносив записи до відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, після чого видавав у паперовому вигляді витяг про державну реєстрацію прав, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робив відмітку (штамп) про державну реєстрацію. З 2013 році вищезгаданий Реєстр прав власності на нерухоме майно, що вівся БТІ, став невід`ємною архівною складовою частиною актуального Державного реєстру речових прав на нерухоме майно який діє на цей час, однак інформація про значну частину майнових прав, що були набуті до 2013 року та реєстрація яких була здійснена на паперових носіях, до чинного Державного реєстру прав не внесена, особливо це стосується територій, які були окуповані з 2014 року, оскільки реєстр працював у цих регіонах лише з 2013 по 2014 роки. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: - реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; - на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Отже, для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що місять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 було набуто позивачем у 1999 році, додані ним до позовної заяви договір купівлі-продажу нерухомості від 26.09.1999, зареєстрований на Київській універсальній біржі, реєстраційний номер № Н-3021/99 та реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 29.06.1999 підтверджують належність йому на праві власності вищевказаного нерухомого майна. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що дії Аптеки № 29 "Бажаємо здоров`я", у якій діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами здійснює ТОВ "Санторіус Україна", порушують його право на безпечні для його життя і здоров`я умови побуту та відпочинку, а також завдають шкоди його здоров`ю внаслідок значного шумового навантаження через роботу генератора в аптеці. При цьому, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви протокол № 34б проведення досліджень шумового навантаження, складений 18.06.2024 о 10 год. 30 хв. Деснянського міжрайонного відділу ДУ "Київський міський ЦКПХ МОЗ". Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, за результатами дослідження встановлено наступні висновки: проведені інструментальні дослідження шумового навантаження від технологічного обладнання (генератор аптеки "Бажаємо здоров'я" на 1-му поверсі) жилбудинку АДРЕСА_1 показали: - в житловій кімнаті квартири № 35 - 2й поверх (власник - гр. ОСОБА_1 ) при фоні (генератор вимкнено) фактичний еквівалентний рівень звуку - 32 дБА; - при роботі генератору еквівалентний рівень непостійного звуку/3-6 годин/день/ становили: 52-50-49 дБА, що перевищує ГДР (40 дбА для денного періоду доби) на 9-10-12 дБА, згідно вимог ДСН 463-2019 "Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови", затверджених наказом МОЗ України від 22.09.2019 № 463, п. 3, додаток 1, п.п.

9. Так, Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.02.2019 № 463 затверджено Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови (надалі - ДСН 463-2019). Додатком 1 до СН 463-2019 визначено, що у житлових приміщеннях житла 1 категорії допустимий граничний рівень шуму для денного періоду часу становить 40 дБА. Разом з тим, відповідно до п. 1 Приміток до Додатку 1 ДСН 463-2019 допустимі максимальні рівні звуку більші за зазначені у таблиці допустимі рівні звуку або еквівалентні рівні звуку на 15 дБА. Пунктом 2 Приміток до Додатку 1 ДСН 463-2019 встановлено, що допустимі рівні шуму від зовнішніх джерел у приміщеннях встановлено за умови забезпечення в них необхідного для певного приміщення повітрообміну. Отже, з огляду на вищезазначені норми законодавства, можна дійти висновку, що максимально допустимий рівень 40 дБА може бути більшим на 15 дБА, тобто максимальний рівень шуму вдень може становити 55дБА. Таким чином, оскільки згідно протоколу при роботі генератору еквівалентний рівень постійного звуку 3-6 годин/день становив: 52-50-49 дБА, що, у свою чергу, відповідає звичайному максимально допустимому рівню шуму вдень - 55 дБА, посилання апелянта на порушення його прав відповідачем є безпідставними. Крім того, слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про систему громадського здоров'я" шум на захищених об'єктах під час здійснення будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівні, встановлені державними медико-санітарними нормативами для відповідно часу доби. Водночас. як передбачено ч. 5 ст. 32 Закону України "Про систему громадського здоров`я", передбачені частинами другою, третьою і четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмеження певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки: - здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких примщень; - запобігання виникненню та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій; - надання невідкладної допомоги, запобігання або припинення правопорушень; - запобігання крадіжкам, пожежам, а також виконання завдань цивільної оборони; - проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; - роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність житлових і нежитлових громадських будівель, за умови вжиття вичерпних заходів для максимального обмеження проникнення шуму до прилеглих приміщень, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; - відзначення встановлених законом святкових днів і неробочих днів, дня міста, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань Тобто, п. 2 та 6 вказаної статті визначає, що під час запобігання виникненню та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій та роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність житлових і нежитлових громадських будівель, за умови вжиття вичерпних заходів для максимального обмеження проникнення шуму до прилеглих приміщень, у яких постійно ти тимчасово перебувають люди встановлені законодавством вимоги щодо додержання тиші не застосовуються. Загальновідомою обставиною є наявність енергетичної кризи в Україні, що є наслідком збройної агресії рф. Отже, оскільки використання генератора відповідачем зумовлено аварією на енергозабезпечувальних підприємствах та енергетичною кризою в країні, що є наслідком війни, підстави для задоволення позову відсутні. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Отже, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через недоведеність прав власнсоті позивача на квартиру, є помилковим. За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л ИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем, - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторіус Україна" про усунення перешкод у безпечному використанні житла шляхом заборони використання генератора - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова