Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11869/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2026 р. Справа№ 910/11869/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яценко О.В. суддів: Гончарова С.А. Спаських Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)\ заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 (повний текст складено 23.02.2026) у справі № 910/11869/25 (суддя Головіна К. І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» про стягнення 3 428 214,75 грн. ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» (далі - позивач, ТОВ «Смарт Монтаж») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (далі - відповідач, ТОВ «Горбуд») про стягнення заборгованості в сумі 3 928 214,75 грн. за договором субпідряду № 1586/10-20 СП від 14.09.2020 на виконання робіт з улаштування вентильованого фасаду на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами по вул. Златоустівській, 27 у Шевченківському районі м. Києва». Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/11869/25 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» основний борг у сумі 1 500 000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 1 542 088,25 грн., 3% річних у сумі 349 604,00 грн. та судовий збір у сумі 40 700,31 грн.; в решті вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, 12.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Горбуд» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/11869/25 в частині штрафних санкції, змінити рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/11869/25 в частині нарахованої суми інфляційних витрат та 3% річних в бік зменшення. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/11869/25 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/11869/25 залишено без змін. 23.04.2026 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 910/11869/25 щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Гончаров С.А. 24.04.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25, в який відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу. Відповідно до супровідного листа Північного апеляційного господарського суду № 910/11869/25/09.1-04.1/2059/26 від 22.04.2026 справу № 910/11869/25 повернуто до Господарського суду міста Києва. Зважаючи на те, що станом на день надходження зазначеної вище заяви про ухвалення додаткового рішення до суду, у Північного апеляційного господарського суду відсутні матеріали справи № 910/11869/25, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11869/25; вирішення питань, пов`язаних з розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25 відкладено до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. На виконання вимог вищезазначеної ухвали 07.05.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі № 910/11869/25: - прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25, розгляд якої ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); - встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали. Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25 підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): - якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1); - у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2); - у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3). Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи слідує, що: - у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що він понесе додаткові витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких, відповідно до Додатку №2 до Договору №09/25-1 про надання правничої допомоги від 15.09.2025 становить 20 000,00 грн., докази фактично понесених витрат будуть надані суду не пізніше ніж протягом 5 днів з дня винесення рішення (том 2, а.с. 40 зворот); - заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25, до якої додані докази понесення витрат на правничу допомогу, надійшла до суду 23.04.2026, тобто у п`ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови. Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат. Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії: - свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Коханою О.О. серії РН № 1464 від 28.09.2018 (том 2, а.с. 55 зворот); - ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Смарт Монтаж» адвокатом Коханою О.О. серії ВК № 1218754 (том 2, а.с. 55); - Договору про надання правничої допомоги № 09/25-1 від 15.09.2025, укладеного між ТОВ «Смарт Монтаж» та адвокатом Коханою О.О. (том 1, а.с.77-79, том 2, а.с.93-94); - Додатку № 2 від 19.03.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 09/25-1 від 15.09.2025 (том 2, а.с.43); - Додаткової угоди № 1 від 21.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 09/25-1 від 15.09.2025 (том 2, а.с.89); - Акту № 2 про надання правничої допомоги від 21.04.2026 на суму 10 000,00 грн. (том 2, а.с.90); - платіжних інструкцій № 1037 від 20.03.2026 на суму 2 000,00 грн. (том 2, а.с.91) та № 1050 від 22.04.2026 на суму 8 000,00 грн. (том 2, а.с.92). Наданими позивачем документами підтверджено наступне. Під час розгляду справи № 910/11869/25 інтереси позивача представляв адвокат Кохана Оксана Олександрівна на підставі Договору про надання правничої допомоги № 09/25-1 від 15.09.2025, ордеру серії ВК № 1218754. Колегією суддів встановлено, що Кохана Оксана Олександрівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1464 від 28.09.2018. 15.09.2025 між адвокатом Коханою Оксаною Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» (клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги № 09/25-1 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору передбачено, що за цим Договором адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта та захист прав і законних інтересів клієнта, надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в Додатках до цього Договору на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Безпосередній зміст правової допомоги адвоката за цим Договором визначається в додатках до цього Договору. Відповідно до п. 2.1. Договору за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 2.2. Договору клієнт здійснює остаточну оплату гонорару в розмірі, визначеному у відповідному Додатку та зменшену на суму сплаченого авансу не пізніше 5 календарних днів з дня оформлення та підписання сторонами Акту наданих послуг. Відповідно до п. 4.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами. Згідно з п. 1.1. Додатку № 2 від 19.03.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 09/25-1 від 15.09.2025 (далі - Додаток № 2) на виконання умов Договору клієнт дає завдання адвокату здійснювати захист інтересів ТОВ «Смарт Монтаж» при розгляді апеляційної скарги ТОВ «Горбуд» у спорі за договором субпідряду №1586/10-20СП від 14.09.2020 в справі № 910/11869/25, зокрема: вивчити апеляційну скаргу, сформувати правову позицію ТОВ «Смарт Монтаж», підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, формувати та подавати у разі потреби всі необхідні процесуальні та інші документи, як то: клопотання, скарги, відповіді на відзив, заяви, заперечення, довідки, розрахунки, пояснення, тощо, які пов`язані з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, при необхідності, якщо участь сторони визнана судом обов`язковою, приймати участь в засіданнях суду. Згідно з п. 1.2. Додатку № 2 сторони визначили, що загальна вартість послуг адвоката, за виконання завдання, визначеного п. 1.1. даного Додатку складає 20 000,00 грн. Згідно з п. 1.3. Додатку № 2 оплата авансу 10% з надання правової допомоги в сумі 2 000,00 грн. здійснюється ТОВ «Смарт Монтаж» на поточний рахунок адвоката протягом 5 календарних днів з моменту укладення цього Додатку №2 до Договору. Решта гонорару підлягає оплаті протягом 5 днів з моменту завершення надання послуг та підписання Акту про надання правничої допомоги. Додатковою угодою № 1 від 21.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 09/25-1 від 15.09.2025 (далі - Додаткова угода № 1) сторони погодили змінити обсяг завдання та суму гонорару адвоката, зокрема, визначили, що загальна вартість послуг адвоката, за виконання завдання, визначеного п. 1.1. даного Додатку складає 10 000,00 грн. Згідно Акту № 2 про надання правничої допомоги від 21.04.2026 адвокатом було надано клієнту наступні послуги: вивчення позиції відповідача, наведеної в апеляційній скарзі, формування правової позиції ТОВ «Смарт Монтаж», підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, представництво та захист інтересів ТОВ «Смарт Монтаж» в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поточне інформування та консультація ТОВ «Смарт Монтаж» щодо розгляду в суді апеляційної інстанції справи № 910/11869/25, загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн. Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до платіжної інструкції № 1037 від 20.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» сплачено на користь адвоката Коханої О.О. 2 000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно Додатку № 2 до Договору № 09/25-1 від 15.09.2025. Відповідно до платіжної інструкції № 1050 від 22.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» сплачено на користь адвоката Коханої О.О. 8 000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно Додатку № 2 до Договору № 09/25-1 від 15.09.2025. Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Коханою Оксаною Олександрівною послуг на заявлену до стягнення суму. Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити таке. Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. 24.04.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в який відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що: - наданий представником позивача Акт наданих послуг не містить належного обґрунтування обсягу виконаних робіт та детального погодинного опису часу, витраченого адвокатом на підготовку і супровід даної справи. У наданому документі відсутня конкретизація процесуальних дій, тривалості їх виконання та розрахунок вартості кожної окремої послуги, що унеможливлює перевірку реальності та співмірності заявлених витрат; - фактично заявлена до відшкодування сума ґрунтується лише на суб`єктивній оцінці адвокатом власного часу, без належного документального підтвердження та детального розрахунку; - враховуючи характер і складність даної справи, обсяг поданих процесуальних документів та фактичну тривалість її розгляду, заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не відповідає принципам розумності, необхідності та співмірності судових витрат; - поданий представником позивача Акт наданих послуг не підтверджує реальність та співмірність заявлених витрат, у зв`язку з чим такі витрати підлягають критичній оцінці судом та можуть бути зменшені; - дана справа за своїм характером та змістом не належить до категорії складних справ, які потребують проведення детального, виключного правового аналізу, формування складної правової позиції, побудови нестандартної лінії захисту або здійснення ґрунтовного пошуку та аналізу значного обсягу судової практики. Предметом позову у даній справі є виключно стягнення заборгованості за одним договором підряду, що є типовою категорією господарських спорів та не потребує застосування складних правових конструкцій або підготовки значного обсягу процесуальних документів; - судове засідання у справі проводилось в режимі відеоконференції, що фактично усунуло необхідність фізичної присутності представника позивача у приміщенні суду та відповідно зменшило витрати часу, пов`язані з прибуттям до суду, очікуванням розгляду справи та іншими організаційними питаннями; - розгляд справи в апеляційній інстанції здійснювався в межах вже сформованої правової позиції Позивача, слід зазначити, що така позиція була повністю викладена та обґрунтована ще під час розгляду справи судом першої інстанції. Подані ж у межах апеляційного провадження процесуальні документи за своїм змістом не містять нових правових аргументів чи додаткового правового аналізу, а фактично дублюють раніше викладені доводи та обґрунтування; - обсяг виконаної представником правничої допомоги в апеляційній інстанції є обмеженим та не потребував значних інтелектуальних і часових витрат, що свідчить про необґрунтованість заявленого до відшкодування розміру витрат як такого, що не відповідає критеріям розумності та співмірності та обґрунтованості та підлягає зменшенню судом. Колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така неспівмірність. В свою чергу колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується представництво адвокатом Коханою Оксаною Олександрівною інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, в той час як відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність суми гонорару в розмірі 10 000,00 грн. у цій справі вимогам чинного законодавства та обставинам справи. Також колегією суддів взято до уваги, що відповідачем у клопотанні про зменшення судових витрат не вказано, до якого розміру слід зменшити вказані витрати. При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що понесення таких витрат позивачем було наслідком саме дій відповідача щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. В свою чергу надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову. Окрім цього, як було зазначено, фіксований розмір гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, відтак, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що наданий представником позивача Акт наданих послуг не містить належного обґрунтування обсягу виконаних робіт та детального погодинного опису часу, витраченого адвокатом на підготовку і супровід даної справи. Інші доводи, наведені відповідачем у клопотанні про зменшення судових витрат, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не спростовують вищевикладене. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022 Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову. Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25 колегією суддів задовольняється повністю. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11869/25 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (ЄДРПОУ 38374729, 01013, м. Київ, вул. Камишинська, буд. 4-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» (ЄДРПОУ 42513299, 33024, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370Б) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 21.05.2026. Головуючий суддя О.В. Яценко Судді С.А. Гончаров Н.М. Спаських